Перевізники стають банкрутами
Компанії, що інвестували в транспортну інфраструктуру 10 млн. доларів, тепер не в змозі повернути кредити
ТРАНСПОРТ
Зоряна ОНИШКЕВИЧ
Незважаючи на те, що фірми-перевізники донедавна з’являлися у місті мов гриби після дощу, зараз, за їх же словами, у Львові склалася катастрофічна ситуація з транспортними перевезеннями. Більшість із перевізників тепер не раді, що вплутались у цей бізнес.
Нині близько 80% власників маршрутів, за їх твердженням, є банкрутами. “Ми їздимо в борг, – розповідає голова Асоціації перевізників та керівник фірми “Радар” Роман Лобода. – Єдиним виходом із ситуації є передання в оренду приватним підприємцям своєї власності. Вони платять єдиний податок – і можуть возити. Конкуренція стала нездоровою. Щоби стежити за якістю, потрібно чимось жертвувати. Коли я розпочинав цей бізнес, у нашій фірмі було заведено, що кожен водій повинен був бути одягненим у чисту сорочку з галстуком і привітно усміхатися пасажирам: це дисциплінувало. Тепер ці починання можна лише згадувати, бо інші перевізники за цим не слідкують”.
Свого часу приватні перевізники інвестували в транспортний бізнес 10 млн. доларів, і більшість із них дотепер не можуть віддати кредитів. За неплатежі фірма “Івеко” нещодавно відібрала десять машин лише у фірми “Радар”. Подібна ситуація – і в інших перевізників. У місті натомість з’являються машини різноманітного ґатунку і вигляду, які не лише не пристосовані для перевезення людей, а й узагалі є небезпечними на дорогах.
На думку Романа Лободи, “Пежо” є однозначно найкращою машиною з точки зору зручності для пасажирів та комфортності, і його режим експлуатації для Львова абсолютно пасує. Але жоден з перевізників не може собі дозволити придбати такі машини для оновлення транспортного парку. Оптимальна ціна, що можуть заплатити сьогодні перевізники за машину, не повинна перевищувати 50 тисяч гривень. За прогнозами, у Львові ще довго не з’являтиметься нових хороших автобусів, бо взятися їм немає звідки. Ціна за проїзд залишається сталою, а за все, необхідне для перевезень, – збільшується.
Транспортна проблема в місті ускладнюється ще й тим, що місцева влада ніяк не може розділити, де є місто, а де – область. В обласному автотранспортному управлінні видаються дозволи на перевезення до перших автостанцій у місті, але чомусь ті маршрутки потім курсують по центральній частині. Хто й коли видавав дозвіл на пересування, з’ясувати практично не вдається, і бюджет міста від власників маршрутів, що курсують поза містом, нічого не отримує.
Ще одним клопотом для перевізників є пільговики. Не раз пасажири, які мають право на пільговий проїзд, звертаються з різноманітними скаргами на того чи іншого водія, який не захотів їх везти й силоміць випхав із салону машини. З іншого боку, перевізники скаржаться на владні органи, які придумали пільговий проїзд, але не обдумали, як його компенсувати. За останні роки влада не повернула перевізникам жодної копійки за пільговиків. Транспортні підприємства виступали навіть з пропозицією до міської влади щодо фінансування квитків для пільгових категорій, і тоді реально можна було б визначити, скільки громадян користується пільгами на тому чи іншому маршруті.
До такої пропозиції начальник управління транспорту міста Ігор Юрчишин ставиться більш ніж скептично, пояснюючи, що Львів завжди славився поліграфічними можливостями, а отже, подібні “липові” квитки з’являться через день після впровадження.
|
|
