|
ADVERTISEMENT
LvivArt.com
| ||||||||
|
|
ADVERTISEMENT
LvivArt.com
|
|||||||
|
| ||||||||
Книжка року-2000Нарешті українське книгарство переходить у розряд бізнесуБЕСТСЕЛЕРИЛариса АНДРІЄВСЬКА
Українські бестселери-2000 визначало Велике журі експертів, самий лише склад якого сповнює благоговійним трепетом. Простих смертних тут просто немає, натомість є Президент Української асоціації видавців, Голова Комітету з присудження Шевченківської премії, віце-президент Українського Пен-клубу – усього 52 достойники. Журі за 40-бальною шкалою оцінювало 600 книжок від 164 видавництв у 15 номінаціях. Понад те, мусило визначити “Найрезонанснішу книжку року”, “Найкрасивішу книжку року” і “Найкращу книжкову серію”. Відтак постали “короткі списки” найвірогідніших лауреатів, а також “Абсолютний рейтинґ книжок” і “Абсолютний рейтинґ видавництв”. Церемонія нагородження свіжоспечених лауреатів відбулася 31 березня у київській ґалереї “Лавра”. Очевидців, що їм пофортунило бути присутніми, приємно вразила лаконічність офіційної частини. Орґанізатори виявили неабиякий гуманізм щодо чотирьох сотень згуртованих у “Лаврі” видавців, авторів та експертів, убгавши церемонію в рекордно короткі 1 годину 20 хвилин. І це при п’яти десятках лауреатів трьох ступенів! Ведучі – Марічка Бурмака та фронтмен “Кому вниз” Андрій Середа – поміж розподілом реґалій устигли ще й поспівати! Радісне для лауреатів, одначе нуднувате для решти дійство, супроводжував автентичний перуанський ансамбль! Результати “Книжки року” – це наочна ієрархія новочасних акул книгарства. І як приємно, що другу позицію в абсолютному рейтингу видавництв посіла львівська “Кальварія”, поступившись лише київським “Основам” (і то, мабуть, тому, що кияни представили на одне видання більше) і значно відірвавшись за сумою балів від лауреата № 3 – івано-франківської “Лілеї-НВ”. Упродовж церемонії головний “кальварієць” Петро Мацкевич практично не сходив зі сцени, згинаючись під тягарем усе нових і нових відзнак. У чому ж секрет “кальварійського” тріумфу? Свого часу видавництво ризикнуло і зробило ставку на сучасного українського автора. Як наслідок – цілковита перемога в номінації “Метро” (Кожелянко, Подерев’янський та “Відьомська доба” Дяченків в українському перекладі); І і ІІІ дипломи в номінації “Красне письменство” (відповідно “Льох” Медведя і “Сталінка” Ульяненка); І і ІІІ дипломи за “Найкращу серію року” (відповідно серія “Нова доба” та впорядкована спільно з часописом “Сучасність” поетична касета “Ковчег”). І все та ж лавроносна “Кальварія” видрукувала до акції ошатне і ґонорове видання “Український бестселер”, виявивши при цьому чудеса оперативності. Та ж ба спішилися, тож трохи зле зістикували половинки форзаців, усуціль списані “біжучим рядком” з імен номінантів. І ось він, зворотній бік оперативної поліграфії: той “біжучий рядок” претендує на правдиву літературознавчу сенсацію: Юрій КОЖЕЛЯНКО, Кнут АРИСТОТЕЛЬ, Ліна-Ганс-Ґеорг ҐАДАМЕР, Пол ОЛЕСЬ, Михайло СЛАБОШПИЦЬКИЙ-ДЖОНСОН, Микола СОСЮРА, Василь-В’ячеслав МЕДВІДЬ, Павло ГАМСУН та інші. До чого б то іще вчепитися, аби та “Кальварія” кирпи не гнула? Ага, її подеколи звинувачують у непатріотизмі, мовляв, іґнорує львівських авторів. Та й це, як виявилося, хибне, підтвердженням чому – бліц-інтерв’ю “Поступу” з директором Анетою Антоненко: “По-перше, ми не вважаємо себе реґіональним видавництвом. По-друге, у нас дуже суворий відбір текстів. По-третє, до нас велика черга. Але не можна й стверджувати, що ми надаємо перевагу київським авторам. До речі, в наступному “Ковчезі” буде репрезентовано Назара Федорака. У видавничому портфелі є також книжки Ніни Бічуї і Мар’яни Савки”. Щодо інших “кальварійських” проектів, то можна сміливо проґнозувати, що впродовж кількох наступних “Книжок року” вони з головою накриють номінацію “Метро”. Адже в роботі п’ять нових “альтеративних історій” від Кожелянка, детектив Євгенії Кононенко, а від поточного року видавництво ще й отримало ексклюзивні права на витвори звитяжців “Коронації слова”. Однак інші львівські видавництва теж не пасуть задніх. У номінації “Вершини” перший диплом отримав наш “Літопис” за “Вибрані твори” Мазоха. “Візитівка” дісталася “Кнайпам Львова” Юрія Винничука. Другий диплом у номінації “Минувшина” присуджено праці ректора Львівської Богословської академії о. Бориса Ґудзяка “Криза і реформа”. Високі позиції у “коротких списках” посіли також “Класика”, “Свічадо”, “Світ”, “Ініціатива”, “Центр Європи”, видавничі проекти журналу “Ї”. Щодо нагород “Книжки року’”, то не думайте, що все обмежилося віртуальними дипломами. Аґенція “Еліт-профі” закуповує 1000-й наклад книжок-лауреатів для розповсюдження у книгозбірнях. Журнал “Олігарх” нагородив письменника Василя Шкляра глибоко символічною сумою 2001 гривня. Щороку ця премія збільшуватиметься на 1 гривню. Щодо лауреатського списку, то тут можна надибати багатий матеріал для прискіпування. Узяти хоча б четверте місце Володимира Цибулька в поетичній номінації – одразу після харизматичних Римарука з Герасим’юком і Наталки Білоцерківець. Цибулькова книжка, звісно, “крутіша”, ніж в Ліни Костенко чи Ігоря Калинця, але зважуся нагадати, що, крім критерію “Мистецтво книги”, в експертних листах були зазначені ще й “Рівень твору”, а також “Актуальність”. Із тих же міркувань засмучує 5 позиція Андрія Содомори в “Красному письменстві”. А 10 місце “Кнайп Львова” серед “Найкрасивіших книжок року” наштовхує на блюзнірське припущення, що пани-експерти полінувалися зазирнути під принадну обкладинку, під якою причаїлися прикрі поліґрафічні конфузи. Нарешті українське книгарство з царини подвижництва і скінченого ідеалізму переходить у розряд нехай іще не суперприбуткового, одначе поважного і поважаного бізнесу. |
|
|
