У подарунок Ангелові
ПОЕЗІЯ
Анастасія КАНАРСЬКА
Хто такий Ангел? Особа з білосніжними крильми, чи якась невидима для очей істота, а може, тільки тобі зрозуміле тепло і якась неземна ніжність...
Стареньким Ангелом може бути бабуся, яка навчила маленьку дівчинку молитви “Ангеле, хоронителю мій, ти все при мені стій...”, і де б, у яких кінцях світу, вона не була, її помисли звертаються до нього, Ангела. Але молитву до Ангела знають усі діти і пам’ятають її навіть тоді, коли їх чомусь називають дорослими. Своєму ж Ангелові хочеться подарувати щось особливе, віддати йому найсокровенніше. Оксана Зеленчук-Рибарук подарувала своєму Ангелові вірш...
Збірка “Вірші для Ангела” пронизана тонкою чуттєвістю, дитинною відвертістю та глибинними роздумами. Мабуть, лише серед неземної краси Карпат могла народитися тека поетеса, “близька до сліз, до усміху далека і не чудова, а якась чудна”. Читаючи поезії Оксани Зеленчук-Рибарук, у кожному рядку знаходиш щось своє, поетеса стає для тебе найближчою людиною, твоїм alter ego. У її текстах поєднується розуміння людських протиріч із вірою, нескінченна простота слів із приємними для слуху львів’ян діалектизмами. У кожному слові, як під дією сірчаної кислоти, проявляється безмежне прагнення любові: “Писала би так, що ручка папір палила б! Любила би так, що все і усім простила б” або “Якщо не можеш обійняти душу, не треба обнімати тіло. ...Якщо не бачите мого серця, хоч як не дивіться в очі, крім очей, ви там нічого не побачите.”
Оксана Зеленчук-Рибарук намагається поєднати себе і людей, що її оточують.
Вона зіткана зі здивування. Про це так яскраво пише в одноіменній мініатюрі:
Кольорує ватра у печі,
тріскає, пищить, підскакує.
Невже, щоб когось зігріти,
треба так віртуозно горіти?
Навіть у проф. М.Ільницького, який є автором вступного слова до збірки, виникає подив: “звідки... ця складність образу і світу в молодої людини, яка не раз підноситься до болючих граней екзистенційного порогу...” На його думку, вони вичитані з книги життя, з духовного досвіду народу, з уроків учителів... Мені ж видається, вони просто вирвались із чутливого серця, бо Ангел у ту мить сумував.
|
|
