Проблеми запису "золотих" дисків
НАРІЗАЛКИ
Юрко БАНЗАЙ
Останнім часом поширення набули пристрої запису на компакт-диски. У зв’язку з цим також різко розширилося коло людей, незадоволених цими пристроями.
Склалося тверде переконання, що запис на “золоті диски” взагалі ненадійний, “золоті диски” згодом перестають читатися, хорошу матрицю для запису знайти важче, ніж сосиски за “совка”.
Що таке – “читається” і що таке – “не читається”?
Це питання виявилося чи не найскладнішим. Як, наприклад, оцінити таку прикрість: спроба скопіювати щойно записаний компакт-диск цілком на жорсткий диск призводить до помилки читання, а копіювання по одній директорії відбувається успішно? Як оцінити погіршення “читабельності” згодом?
Річ у тому, що CD-ROM мають дуже потужні системи корекції помилок.
Компакт-диски з самого початку призначалися для масового використання. Це означає, що виробництво мусить бути дешевим і продукт не повинен втрачати працездатності за недбалого використання (навіть сильно подряпаний диск часто добре читається). Тому при записі застосовується дворівневе кодування з чергуванням даних. Отже, якщо диск читається одразу після запису, це ще не привід стверджувати, що він читатиметься через кілька днів.
Незначні помилки при неякісному записі будуть скориговані при читанні. Однак для цього з самого початку буде використано частину ресурсів, що відповідають за корекцію помилок. Якщо диск одразу містить купу (нехай навіть незначних) помилок, то найменші пошкодження поверхні, неминучі при експлуатації, можуть призвести до того, що диск перестане читатися. Внаслідок того, що незначні помилки коригуються “на льоту”, проконтролювати їх появу навряд чи можливо.
При збільшенні кількості помилок починає працювати другий механізм забезпечення безвідмовного зчитування інформації: дисковод знижує швидкість читання. Чим більше помилок, тим повільніше читається інформація. Таким чином, швидкість читання на різних ділянках поверхні диска є досить стійкою ознакою якості запису. Ця характеристика і використовувалася у випробуваннях.
Наскільки ж бездоганні “штамповані” диски?
“Штамповані” диски (або, якщо хочете, “алюмінієві”) можуть виготовлятися різними способами. Найпоширенішим є, якщо бути точним, інжекційне лиття під тиском, а не штампування. Сучасні технології дозволяють добитися надзвичайно високої точності виготовлення, однак виготовлені таким чином компакт-диски коштуватимуть непомірно дорого. Тому реально “штамповані” диски містять безліч одиничних помилок. Головне – щоб кількість наявних помилок не спричиняла зниження швидкості читання. “Фірмові” диски справді читаються однаково без найменших проблем на будь-якому CD-ROM.
Що ж до найпоширеніших у нас “піратських” дисків, то тут не все так добре.
Якщо спочатку технологія допускає наявність деякої кількості помилок, то найменше її порушення (підвищена запиленість виробничих приміщень, виготовлення великої кількості копій з однієї матриці) призведе до того, що диск буде погано читатися. До честі наших піратів, мусимо зазначити, що в більшості випадків “алюмінієві” “піратські” диски виготовлені досить якісно.
Проте з вибраних випадково 25 дисків виявилося 3 диски, що мають погану якість.
Чим же гірші “золоті” диски?
Передумови того, що “золоті” диски є гіршими від “алюмінієвих”, закладені в самій технології запису. Стандарти для компакт-дисків передбачають, що відбиття променя лазера від світлих ділянок має становити не менше 70%.
Такі вимоги виконуються для “штампованих” дисків. Однак диски, що записуються, на відміну від “штампованих”, мають додатковий реєструючий шар з органічного полімеру. Цей шар має обмежену прозорість. Тому стандарти для CD-R/CD-RW допускають, що відбиття від світлих ділянок повинно становити не менше 65%.
Природно, що розробники CD-ROM не зобов’язані дотримуватися цих допусків.
Будь-який справний CD-ROM буде добре читати штампований диск. Але в дешевих моделях CD-ROM не можна виключати проблеми з CD-R/CD-RW. Для перевірки цього факту ми взяли фірмовий диск фірми Bosch Service
CD-ROM, зробили кілька копій на різних пристроях і на різних матрицях і виміряли швидкість читання таких записів на різних приводах CD-ROM.
Перший висновок, який ми зробили, вельми тривіальний: якщо взяти хороший записуючий пристрій, то на хорошому приводі запис на будь-якій матриці буде читатися практично з такою ж якістю, як і “алюмінієвий” диск.
На кінцевій ділянці поверхні диска якість запису значно гіршає. Це пов’язано зі складністю самого процесу запису. Запис вимагає дуже високої точності підтримки необхідної потужності лазера, точної прив’язки променя до положення на диску і відстані від лазера до диска. Очевидно, що на краю диска через підвищені вібрації виконати всі ці вимоги значно важче. Але цікаво, що для одного і того ж пристрою запису помилки виявляються по-різному для різних матриць. Тому якщо записані диски погано читаються, це можна іноді усунути зміною типу матриць.
Окремо необхідно зупинитися на впливі швидкості запису на якість дисків, що виходять у результаті. Для нових пристроїв можна помітити різницю між якістю дисків, записаних на 2-й і на 4-й швидкостях. Однак вона настільки мала, що не має істотного значення. Для дещо зношеного пристрою зниження швидкості запису таки справді допомагає.
|
|
