|
ADVERTISEMENT
Ukrainian Autocephalous Orthodox Church - uaoc.org
| ||||||||
|
|
ADVERTISEMENT
Ukrainian Autocephalous Orthodox Church - uaoc.org |
|||||||
|
| ||||||||
Дамоклів меч ЮщенкаПрем"єр повинен виграти цей бій, щоби не перетворитися на маріонетку Президента. Але чи буде потрібний Україні такий Ющенко?ЗВІТ УРЯДУКость БОНДАРЕНКО
“Зважено, оцінено, продано”. В історії знову повторюється біблійний сюжет. І знову– вже вкотре – ті, хто має зважувати свої рішення, обирають прийнятну для себе ціну. У кожної фракції, яка голосуватиме проти Ющенка, є своя ціна і свої мотиви такого кроку. З комуністами все зрозуміло. По-перше, реформи Ющенка відверто підривають соціальну базу КПУ. По-друге, вони є палкими прихильниками інтеграції з Росією, а політика нинішнього кабінету виразно прозахідна. Більше того, Віктор Ющенко підривав могутність донецького клану, а Донецьк – це не лише основна база, а й основне фінансове підґрунтя КПУ (Петро Симоненко перед обранням на пост першого секретаря ЦК КПУ працював заступником генерального директора “Укрвуглемашу”). Зрештою, не варто забувати й про те, що комуністи чудово керовані з боку Адміністрації Президента і не зроблять жодного різкого кроку без узгодження своїх дій. Стаючи в позу “опозиції” до влади, вони ще раз демонструють правильність тези про єдність в Україні комуністів і олігархів. Для СДПУ(о) теж є своя ціна. Ющенкові пригадають те, що він призначив віце-прем’єром із паливно-енергетичних питань Юлію Тимошенко і що саме з його легкої руки вона практично вибила есдеків з енергетичного бізнесу. У часи керівництва Ющенка есдеки також втратили впливи у кількох областях. Своя ціна є і для “Демократичного союзу”, який об’єднує у своїх лавах потужне газове лобі. Внаслідок діяльності уряду Ющенка з ринку газу було усунено Ігора Бакая та його послідовників. Знову ж таки (не в останню чергу – завдяки діям уряду), послабилися впливи Олександра Волкова на Президента. Своя ціна є й у “Яблука”. Бродський постійно тяжіє до об’єднаних соціал-демократів і є сателітом групи Медведчука-Суркіса. Стосунки між СДПУ(о) і “Яблуком” нагадують стосунки між Шерханом і Табаккі з відомої казки Редьярда Кіплінга. То як же тут не “вкусити” Ющенка? Є свої інтереси і в НДП. Валерій Пустовойтенко мріє повернутися у Кабмін. На перші ролі його навряд чи хтось поставить (хоча з чим чорт не жартує?), але на пост першого віце-прем’єра замість свого колишнього однопартійця Єханурова Валерій Павлович претендуватиме. Ющенко, знаючи ділові якості Пустовойтенка, навряд чи погодиться на такого віце-прем’єра. А от, скажімо, Тигипко… Чи Азаров… Є ще цілий ряд фракцій, які не визначилися у своєму ставленні до Ющенка. Досі не визначилися представники групи “Трудова Україна”, які критикують Ющенка і вимагають створення коаліційного уряду, в якому матимуть 10 портфелів. Якщо Ющенко погоджується – “трудовики” на коні. Не погоджується – є всі шанси провести в прем’єри свого лідера Сергія Тигипка. Ющенко розуміє, що з “трудовиками” слід домовлятися, а тому навіть поїхав у Москву, де пробував лобіювати основний бізнес “трудовиків” – українські труби. Але навряд чи вони це оцінять, бо їм потрібен не союзник, а ставленик і маріонетка, а на цю роль Ющенко не погодиться. Не визначилися до кінця і дві фракції Азарова – “Солідарність” та “Регіони України”. Азаров теж може торгуватися з Ющенком. Тим більше, що у нього склалися доволі непогані стосунки з прем’єр-міністром, тож вони можуть знайти спільну мову. Не визначилися і соціалісти, в яких відбувся розподіл голосів і остаточно вони визначатимуться 19 квітня. Однак лідер СПУ Олександр Мороз неодноразово заявляв про готовність підтримати Ющенка. Існує ще ряд позафракційних депутатів, голоси яких розподіляться приблизно 50:50. Решта парламентських фракцій висловилися на підтримку Уряду. Основна причина, чому олігархи виступають проти уряду Ющенка, – наближаються вибори до парламенту. Олігархічні партії базуються на двох речах: адмінресурсі та на грошах. Саме тому олігархи прагнуть опанувати адміністративну вертикаль та бюджетні кошти, аби потім за допомогою бюджету купувати голоси виборців. У цьому – причина нелюбові до Ющенка. У цьому – причина прагнення отримати якомога більше портфелів в уряді. Чи встоїть уряд? Це залежить від багатьох факторів. Насамперед, чи вдасться Ющенкові домовитися з “трудовиками”? Якщо так (і якщо Ющенко капітулює перед їх вимогами), то він перетвориться на прем’єра-рефоорматора на чолі олігархічного уряду. А Президент тоді матиме поле для маневру і налагодження нової системи балансів і рівноваг (у цій справі Кучма майстер): скажімо, можна чудово зіграти “позитивну” роль, протиставляючи “старих” олігархів (Волков, Суркіс, Медведчук) “новим” олігархам (Азарову, Порошенкові, Пінчукові, Тигипку). Адже бюджетних коштів на наступних виборах на всіх не вистачить, і Кучмі все одно доведеться вибирати поміж “улюбленими синами” і “нелюбами”. Кучма може також, забавляючись, залишити Ющенка виконуючим обов’язки прем’єр-міністра, зробивши його таким чином повністю залежним від себе. Він також може добитися залишення Ющенка на посту прем’єр-міністра, оточивши його генералами та олігархами. Варіантів є безліч. Але однозначним є одне: Ющенко повинен виграти цей бій, покладаючись на свої сили і сили своїх прихильників, а не на адміністративний важіль і слова Кучми. У першому випадку він стане повноправним господарем ситуації. У другому – він потрапить у пряму залежність від Президента. То чи буде потрібний Україні такий Ющенко? І чи Ющенко для нас цінний лише тому, що він – Ющенко? Очевидно, що українцям потрібний провідник реформ, а не лялька-маріонетка. Над Ющенком навинув дамоклів меч відставки. Чи зможе він її уникнути? І чи зуміє він з честю вийти зі ситуації, що склалася? P.S. Коли версталося нинішнє число газети, стало відомо, що сьогодні – 19 квітня – Верховна Рада таки не буде голосувати за/проти відставки Віктора Ющенка. Процес обговорення урядового звіту може зятягнутися, а відтак голосування відбудеться не раніше 26 квітня і не пізніше 17 травня... |
|
|
