BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 14-15 КВІТНЯ 2001 року |

Наслідки переслідувань Церкви в Україні

Роздуми наприкінці Великого посту про сучасні проблеми Церкви

ДІАГНОЗ

о.д-р Михайло ДИМИД



© ПОСТУП
До проблем Церкви в Українi як Церкви переслiдуваної не раз зверталися фахiвцi, зокрема iсторики, бiльш компетентнi, нiж я. Моє ж намагання інше – поглянути на переслiдування Церкви під новим кутом зору, пов’язавши його з внутрiшнiми проблемами Церкви, якi вона успадкувала i переживає повсякденно.
Iсторичний контекст, безперечно, вiдомий. У 998 р. князь Володимир охрестив свiй київський народ у вiзантiйському обрядi. Розкол 1054 р. не мав прямого вiдгомону на Київських землях аж до ХIV ст., коли чужинцi-завойовники (угорцi, литовцi та поляки) насадили паралельну iєрархiю. Об’єднавчу постанову Флорентiйського собору (1439 р.) прийняла лише половина українцiв Київської митрополiї, а iнша частина, росiйська, вiдокремилася i утворила нову митрополiю – Московську, яка в 1448 р. проголосила автокефалiю, а в 1589 р. – патрiархат.

У пошуках виходу з авторитарного московського християнства, мiсiонерського пориву протестанської реформи та однобокого вчення про винятковість спасiння латинської Римської Церкви, частина єпископату Київської Церкви в 1596 р. укладає унiю з Римом. Галицькi єпархiї долучилися до унiї набагато пiзнiше.

Українськi єпископи вважали, що унiя має зберегти схiдну традицiю, автономiю правлiння, а також єднiсть з материнською Церквою в Константинополi. Однак iнакше думав Рим та iншi дiйовi особи Брест-Литовської Унiї. Тому й донинi не припиняються дискусiї про її доцiльнiсть.

Саме з цього часу i починаються релiгiйнi переслiдування. Наприкінці ХVIІ ст. Центральну та Східну Україну окупувала Росiя, унаслiдок чого в 1686 р. Православну Київську митрополiю пiдпорядковують Московському патрiархату й вона стає знаряддям культурної та полiтичної русифiкацiї – “собирания русских земель”. Константинопольська Церква нiколи не визнавала цього приєднання, тому сьогоднi маємо конфлiкти iнтересiв мiж Московським і Константинопольським патрiархатами в Естонiї, Польщi, Молдовi та Українi.

Така ж тенденцiя утискiв щодо православних унiатiв (схiдних католикiв) спостерігалася кожного разу, коли росiйська колонiзацiя охоплювала етнiчні українськi землi, i ми самі були свiдками насильницького “навернення” з “українського католицизму” у росiйське православ’я. Ось його етапи: 1839 р. – заборона Греко-Католицької Церкви в Україні та Білорусії Миколою I на лжесоборi в Полоцьку, 1875 р. – лiквiдацiя Холмської єпархiї, 1946 р. – лжесобор у Львовi, 1949 р. – лжесинод в Ужгородi. Таким чином, наприкінці XIX ст. схiдний католицизм уперше офіційно зникає з територiї iмперiї, а в 1949 р. – удруге. Деякi з цих дат стосуються ще одного насильницького навернення – у латинський обряд у його польському варiантi.

До спадку цих багатовiкових переслiдувань, який, безперечно, впливає на сьогоднiшню українську Церкву, слiд додати ще й iнший трагiчний тягар – насильницьку смерть у XX ст. 17 мiльйонiв українцiв. Ще два негативні моменти української історiї – насильна атеїзацiя та використання служителiв Церкви в iдеологiчних i полiтичних цiлях. Ось iсторичний фундамент, на якому стоїть теперiшня українська Церква i, очевидно, тяжкi наслiдки минулого певним чином визначають її щоденне буття. Спробуймо їх продіагностувати.

Насамперед знайдiмо позитивнi симптоми
Пiсля 1 грудня 1989 р., відколи греко-католицьким громадам дозволено офiцiйну реєстрацiю, ми стали свiдками рiзних позитивних змін. Бачимо вiдновлення життя iєрархiї і її структуризацію з поверненням iз вигнання верховного архієпископа УГКЦ кардинала Мирослава Iвана Любачiвського. Однак щойно 20 листопада 2000 р. Декретом Конгрегації для Східних Церков було схвалено юрисдикцію верховного архієпископа Львова і Синоду єпископів УГКЦ над усіма греко-католицькими спільнотами на всій території України (за винятком Мукачівської єпархії)
Маємо п’ять єпархіальних семiнарiй, де навчається 745 семiнаристiв. За останнi десять рокiв вiдбулося близько 1500 висвячень на священикiв, а кiлькiсть кандидатiв на катехитів перевищила 1000. За цi роки побудовано 400 храмiв, будується понад 400 нових. Окрiм цього, треба вiдзначити незвичайне зростання Львiвської Богословської Академiї... 100 осiб навчаються за кордоном за лiценцiатськими i докторантськими програмами, а це – значний успiх на шляху до вiдновлення занепалої теологiчної науки в Українi. Впадає у вічі молодий вiк священикiв, багатьох ченцiв та діяльних мирян, які згруповані, на жаль, у нечисленні організації. Вони провадять живий діалог з організаціями мирян Західної Європи, відроджуючи довоєнні товариства та створюючи нові.

Маємо можливiсть жити однiєю сiм’єю, як окрема Церква, поважаючи способи самовираження кожної чернечої чи мирянської спільноти, протопресвітерату, єпархії та водночас інтегруючись у Вселенську Церкву. Значення цих процесів та набутий досвiд теж треба вiдзначити.

Можна вказати й на негативнi ознаки
Частина духовенства об’єдналася в сiмейнi клани i групи часто за нецерковними iнтересами, розподiл парафій не завжди має прозорі критерiї. Це породжує внутрiшнi негаразди в єпархiях тавідбивається на браку апостольського служіння в багатьох важливих службах – наприклад, у судах, соцiальних службах, школах, пресі, лікарнях...

Духовенство не вiдчуває вiдповiдальності за фiнансовий стан Церкви i не вважає свою парафiю i єпархiю спiльнотою, у якiй духовнi та матерiальнi блага згiдно з обов’язками i потребами мають розподiлятися не священиком, а єпископом. Так, Львiвська єпархiя не може зiбрати 4 гривень річного податку з парафiянина, що дорівнює чотирьом хлібинам, для мiсiонерських та навчальних потреб єпархiї. Жодного iншого податку не вимагається. Водночас миряни з недовірою ставляться до кулуарного провадження церковної каси. Нема прозорості й чіткості у використанні церковних коштів.

Є випадки, що священики займаються комерцiєю, посилаючи своїх дружин за кордон служницями, мають тiснi зв’язки зi свiтською владою, беручи рiзноманiтнi хабарi у вигляді грошей, послуг чи бартеру, таких поширених в пострадянському суспiльствi... У таких випадках катехиза i проповiдь порожні: вони, як пpавило, дуже низького рiвня або й зовсiм вiдсутнi, а часто мають зворотню, руйнівну, дію.

Звiдси випливає вiдсутнiсть дiалогу насамперед з парафіянами, а також з молоддю, хворими, в’язнями, школярами, студентами – iншими словами, з усім суспiльством. Парафію i священиків трактують як професiю, яка дає доступ до влади, а влада вiдкриває дверi до успiху в суспiльствi.

При такому способi мислення нема мiсця логiцi любові, яка передує логiцi справедливості та успiху. Вiдсутнiсть духу жертовності, покiрності, любові та дiалогу свiдчить також про майже повну відсутність мiсiонерського духу. Побутує погляд на Церкву як таку, що стосується винятково нацiї, ба навiть конкретної географiчної області (гетто), i зовсiм нема дiалогу з тими, хто не ходить до церкви.

Про покаяння та екуменiзм

У суспiльствi, багато членiв якого спiвпрацювало volens nolens з репресивною атеїстичною владою, є такi й серед духовенства. Та досi ми не спостерiгали жодного публiчного каяття нi цих людей, нi Церкви вiд їх iмени. Ми також не мали ще нагоди почути визнання помилок вiд своїх вірних (включно з духовенством), якi несли брехню та облуду (фарисейство) у життя українських християнських родин.

На жаль, у багатьох випадках належнiсть до Церкви не є синонiмом християнського духу, а тiльки свiдчить про належнiсть до клану або мiсцевої традицiї. При цьому поняття екуменiзму не має сенсу. Бiльше того, кожен вважає, що тiльки хтось інший, а не вiн, винен у всiх бiдах i хтось інший мусить покаятися.

У таких умовах майже неможливо органiзувати якийсь довготривалий церковний проект, який вимагає тривалих i значних зусиль, як, наприклад, проголошення святих, мученикiв, видання цiкавого i якiсного друкованого органу, опiкування лiкарнями, школами, органiзацiя i пiдтримка духовних мiсiй. На завершення скажу, що в українському суспiльствi, як i в Церквi, бракує серйозних керiвникiв, тобто бракує вiдповiдальних людей, якi б могли претендувати на роль керівників, управителів, єпископів.

Зв’язок з іншими
Церквами й урядами

В Українськiй Греко-Католицькій Церквi росте невдоволення через нерозумiння, вiдмови Папського Престолу в Римi визнати її патрiархат, якого нинi прагне абсолютна бiльшiсть єпископiв цiєї Церкви i який є єдиною повною формою еклезiологiчної та канонiчної реалiзацiї iнституцiй, визнаних на Сходi Європи. Вiдмова з боку цiєї Апостольської столицi у правi вибирати власних єпископiв сприймається як приниження.

Римська система проголошення святих викликає щораз більше відчуття глибокої несправедливості за майже повної вiдсутності українцiв у колегiї проголошених святих, – i це пiсля багатьох вiкiв мучеництва i жертвування життям в iм’я християнства! Вiдмова з боку Риму у правi та обов’язку на душпастирську опіку щодо українських емiгрантiв у Росiї, яких там налiчується кілька мiльйонів – також болiсна проблема...

Слiд ще додати, що нема щирого каяття, нi окремого, нi спiльного, з боку Греко-Католицької, Римо-Католицької та Православної Церков за взаємну вiдсутнiсть любові та справедливості в дiяннях i помислах. Жодна з них не спромоглася на конкретний вчинок такий, наприклад, як безумовне i одностороннє передання однiєю Церквою культової споруди iншiй.

Римо-Католицька Церква в Українi переживає перiод бурхливого розвитку i, на шкоду греко-католикам, виступає вiдверто проти директив ІІ Ватиканського Собору. Брехливих звинувачень у “переслiдуваннях”, висловлюваних російською Православною Церквою, не бралося б до уваги, якби вони не були такими цинiчними.

З боку уряду наслiдки переслiдувань ще й такi: нема юридичного статусу Церкви та єпархiї в Українi. Греко-Католицьку Церкву ще й досi офiцiйно не реабiлiтовано нi в Українi, нi в Росiї i не повернуто їй нерухомості та iншого майна. У Росiйськiй Федерацiї вона не має права на легальне i фактичне iснування.

На завершення скажемо, що в таких умовах важко окреслити, зберегти i розвинути власну церковну самобутність, яка б спиралася на життя та iсторичнi, теологiчнi, канонiчнi, обрядовi, лiтургiйнi, культурнi традиції i не протистояла б iншим, яка була б православною у вiрi та католицькою у любовi...

Поруч з деякими помітними ознаками швидкого оновлення у Київськiй Церквi, як i в усьому українському суспiльствi, бачимо духовну злиденнiсть, яка є наслiдком руйнацiї душ атеїстичним радянським режимом. Ми з нетерпiнням очiкуємо iнтенсивнiших позитивних зрушень i нам iнколи тяжко зрозумiти, чому кров наших мученикiв ще не подолала того зла, яке засiло в наших душах, у кожному з нас зокрема i в колективному серцi християнської спiльноти.

Та ми й справдi переконанi в тому, що цього разу, у XXI столiттi, кров наших мученикiв і страждання наших сповiдникiв допоможуть нам пiти вперед як однiй iз Церков церковної спiльноти заради спасiння кожного члена цiєї спiльноти.

Для цього ми стараємося заслужити Божої благодаті, будучи жiнками й чоловiками вiри, бо тiльки це дозволить нам осягнути цей скарб у всiй його повнотi i використати його для розквiту Церкви на шляху до Царства Божого.

Автор – митрофорний протопресвітер, директор Iнституту церковного права Львiвської Богословської Академiї,
секретар Собору УГКЦ, голова Українського Богословського наукового товариства.

POSTUP - ПОСТУП
№58 (716),
14-15 КВІТНЯ 2001 року

ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата Поступу
·Великоднє диво

ПОГЛЯД
·Великоднє диво
·Вітаємо усіх з нагоди світлого Христового Воскресіння!
·Керівники області вітають із Великоднем
·Мир у Господі!

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·За воду, якої не отримали, платитимемо далі
·Самбір хоче грошей
·Студенти судитимуться між собою?
·Депутати підтримали освітян
·КІЛЬКА СЛІВ

НАША СТОЛИЦЯ
·Екологи садитимуть дерева й навчатимуть
·"Хаммери" модернізуватимуть у Львові
·Старі й нужденні отримали подарунки
·Електротранспорт може зупинитися

ПОСТУП З КРАЮ
·Хронічне розчарування
·Парламент готовий звільнити Ющенка
·Радіо "Континент" таки позбавили ліцензії
·Українських дітей навчатимуть патріотизму
·Україна - найбідніша. Ну то й що?

ПОСТУП У СВІТ
·СВІТООГЛЯД
·Чорний хаос у Цинциннаті
·Страту покажуть по телебаченню
·Убивство під час ефіру

ЗДОРОВИЙ ПОСТУП
·Інфаркт лікуватимуть клітинами мозку
·Лікуємо ячмінь самотужки
·Весна та її наукове пояснення
·Варденафіл замість віагри
·Як вибирати окуляри?
·Хворий залишився без донорської нирки

ПОСТУП НАУКИ І ТЕХНОЛОГІЙ
·Звідки взялося золото
·Глобальне потепління - неминуче
·Кажан і муха - спецагенти
·Телефонний аналог Інтернету
·Доісторична... бормашина

ДУХОВНИЙ ПОСТУП
·Наслідки переслідувань Церкви в Україні
·Коли має бути Свято міста святого Юра?

АРТ-ПОСТУП У СВІТ
·Поп-арт під різними соусами
·"Розп"яття" Джотто повертається
·Помер лідер Modern Jazz Quartet

СПОРТ-ПОСТУП
·"Шахтар" знову приїде до Києва
·Кривдника "Динамо" дискваліфікували
·Чемпіонка України налаштована принести "золото" "Львівській Політехніці"
·НХЛ: великий чеський слід
·СПОРТ-БЛІЦ
·"Ромі" погрожують судом

ПОСТ-FACTUM
·КАЛЕНДАР