|
ADVERTISEMENT
Ukrainian Autocephalous Orthodox Church - uaoc.org
| ||||||||
|
|
ADVERTISEMENT
Ukrainian Autocephalous Orthodox Church - uaoc.org |
|||||||
|
| ||||||||
Сакральне мистецтво в сучасному інтер"єріВеликодня виставка художнього текстилю та авторських писанок Ірини Проніної в арт-салоні "Клєр"ЗНАК ВОСКРЕСІННЯВікторія САДОВА
Щоправда, муляла осторога: як виглядатиме, скажімо, образ Спаса серед химерних (як за цінами, так і за формами), т. зв. “ексклюзивних меблів”, заекспонованих із продажною відвертістю? Тобто принципово непокоїло не так питання доречності образів в інтер’єрі – бо де ж їм іще покладено бути?! – як невідповідність торжища до сакруму. Проте всі страхи виявилися даремними. Дизайнерам не становило особливих складнощів зааранжувати гобелени й батики Ірини Проніної у максимально наближений до побутового інтер’єр салону. Навіть більше того, самі твори немовби витворили своє середовище – атмосферу спокою і зосередженості, цілковито довівши, що місце високого мистецтва не тільки в музеях чи картинних галереях, а й у повсякденному побуті, який прагне до естетизації. І якими би монументальними по суті не були композиції гобеленів Ірини Проніної, вони однаково легко входять у простір оселі чи громадського приміщення. Захоплює не так особливість технік – вони для батику й гобелену правічні, – як сучасне переосмислення традицій християнського іконопису. Причому не посвяченої особи, а мирської, яка у візантійській іконографії дошукується не тільки естетичних, а й етичних орієнтирів. Пастельна гама приглушених кольорів нагадує просвіченість акварельної розмивки чи вибляклих і розтрісканих фресок. Палітра барвників максимально наближена до природних. Наприклад, до кольору очерету, в якому ще тільки передчувається мисляча флейта, – чиє дихання торкнеться її, вільгість якого вечора застигне легким посвистом при її отворі? Гра фактур робить ці гобелени архітектонічно просторовими, і це ще більше підсилено незатканими шпаринами між нитками основи, – так різко окреслюються контури окремих смислових площин. Це шпари часу. Місця проникнення минулого в сучасне, пограниччя прірви великої порожнечі, якій протистоїть твердь світла. Провідною темою гобеленних медитацій Ірини є середньовічна знаковість, зашифрована в символі, літері, образі, числі, кольорі. Її суто індивідуальна іконографія виходить до розписів Феофана Грека і того першого середньовічного портрета, архетипом якого стала хустка Вероніки. Спас Нерукотворний – не крикливо пістрява плахта. Він стримано проступає ледь-ледь (причому так само фактурно!) лишень при ускісному світлі, магнетизуючи скорбним поглядом і втаємничуючи у знання, через яке можливе спасіння. Як слушно зауважила мистецтвознавець Наталя Космолінська, “виставленим творам притаманна зумисна інтелектуалізація. Серія батиків під умовною назвою “Пергамени Мельхіадеса” – своєрідний авторський записник програмних для художниці цитат із культових текстів Ґ.Г.Маркеса, А.Тарковського, У.Еко, Й.Бродського. А її писанки – путівник зацікавлень вічними мотивами П.Брейгеля, театру, світу, чуда Святого Юра...”. На виставці каліграфічно-фрескові писанки вагадлами застигли в постмодерних скляних пірамідах. Вони чутливо резонують ауру римо-католицької Катедри, що навпроти. В очікуванні Воскресіння. |
|
|
