BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 10-11 КВІТНЯ 2001 року |

ШАНОВНА РЕДАКЦІЄ!

Президентові України Л. Кучмі

Пане Президенте!

Вами підписаний Указ Президента №79 від 9 лютого 2001 року “Питання щодо використання державних символів України”, у якому зокрема сказано: “забезпечити під час реконструкції будівель та споруд ліквідацію зображень державних символів колишнього СРСР ...” .

Важливим політичним питанням у Севастополі є ініціювання керівництвом міськради на чолі з комуністом В. Пархоменком відбудови пам’ятника катові українського народу Сталіну. Незважаючи на протести громадських організацій, продовжується підготовча робота по спорудженню пам’ятника до Дня Незалежності України. Очевидно, ці наміри комуністів знаходяться у протиріччі з ідеологією Вашого Указу у зв’язку з тим, що цей пам’ятник може слугувати символом колишньої імперії, як й імперські символи на фронтоні Севастопольської міськради, які зберігаються і підтримуються в прекрасному стані.

Також у Севастополі проводиться ремонт залізничного вокзалу. Роботи на даху закінчені. Але досі залишаються два шпилі з зірками і герб колишнього СССР на фронтоні вокзалу. У розмові з начальником вокзалу не вдалося отримати відповіді на питання, чи будуть знищені символи імперії.

Цілком не помітно у засобах масової інформації, щоб виконувався п.2 Вашого Указу про запровадження циклів теле- і радіопередач, публікацій у ЗМІ, що спрямованих на виховання у громадян поваги до державних символів України.

Просимо Вас дати додаткову вказівку відповідним органам на виконання Указу Президента.

Громадський комітет “Український Севастополь”
8 квітня 2001 р.

Наука за своєю природою вимагає свободи

Навіть диктатор Сталін не наважувався ліквідувати повністю автономію вчених, бо інакше він навряд чи отримав би важливі насамперед для оборони держави відкриття.

Мене дуже непокоїть те, що впродовж останніх десяти років практично нічого не робиться для демократизації нашої науки взагалі і Національної Академії зокрема. Згідно зі Статутом, її вищим органом є Загальні збори. Проте сьогодні вони скликаються раз на рік на один день і виконують суто церемоніальну функцію. Навіть академікові непросто добитися того, щоб виступити на них і бути почутим (я не кажу вже про представників наукових установ – докторів і кандидатів наук, які просто приречені виконувати роль статистів).

А тим часом надважливе рішення про бюджет установ Академії фактично келійно готує дуже вузьке коло осіб із Президії, і жодного реального обговорення проекту, бодай так, як ми в парламенті обговорюємо бюджет держави, не відбувається. Я неодноразово виступав із пропозиціями демократизувати цю та інші процедури, але, на жаль, ці пропозиції так і не були почуті.

Сьогодні ж фактично йдеться про урізання навіть тих залишків наукового самоврядування, які ми досі мали. Щодо наділення (уперше в світовій історії) глави держави правом призначати президента Академії своїм указом, то я вважав би таке ганебне рішення просто неймовірним. Але, на жаль, маємо вже прецедент – два роки тому затверджено новий Статут Національного університету ім.
Т. Шевченка, і ректора так само нині призначає Президент держави. Тому не варто дивуватися, чому раптом ректор В. Скопенко проголошує Л.Кучму почесним доктором університету...

Я дуже сподіваюся, що 6 квітня академікам вистачить мужності й мудрості сказати “ні” можливим спробам остаточно скасувати самоврядність НАН України.
Адже, як показали останні події, сьогоднішня українська влада на чолі з Л.Кучмою за своїм інтелектуальним та освітнім рівнем просто нездатна адекватно оцінити потреби та пріоритети науки. Підпорядкувавши Національну Академію такій владі, ми тільки пришвидшимо катастрофу нашої науки й дуже скоро опустимося до рівня безнадійно відсталої держави “третього світу”.

Академік НАН України, Голова Ради Старійшин УНП “СОБОР”, народний депутат України Костянтин СИТНИК

Вставай, хто живий, в кого думка повстала!

Нині в нашій самостійній Україні порядку немає, бо державою керують олігархи, тобто всі колишні комуністи, які “прихватизували” собі народне добро і продовжують грабувати людей: через податки, квартплату і малу зарплату. Й у Верховній Раді тих здирників є до дідька. Вони ще хочуть зробити якусь “злагоду” (поєднати грішне з праведним), бо не знають, чого більше хочуть – комунізму чи капіталізму: їм добре було і там, і тут, а народ – як гибів за совітів, так і сьогодні гибіє.

І Кучма теж не знає. Ще як був прем’єром, то казав, що не знає, що будувати.
Тому його “вибрали” на Президента. То він і далі не знає. Раніше схилявся до Америки, аби йому позичили доларів, а тепер – до Росії. Кучма має тепер великий скандал з тими касетами, які записував Мельниченко. Люди тому збурилися та вийшли на майдан. То є так, ніби “на майдані... революція іде”.
Днесь ту революцію з майдану вже виперли Кравченкові хлопці-”перебранці”, що використали кагебістську методу обману людей (в 40-х роках кагебісти в Західній Україні створили свої загони, перебрані на упівців, та вбивали людей, щоб люди думали, що це роблять бандерівці).

Події 9-го березня також не обійшлися без провокації “перебранців”, не кажучи вже про те, чи потрібні були нашому генію квіти від лукавого. Сьогодні все змішалося, навіть на тому майдані: і праві, і ліві йдуть проти Кучми і олігархів, але надалі морозівські соціалісти хочуть будувати організований соціалізм, як у Камбоджі. Якісь дурні, не можуть утямити, що назад повернутися неможливо. Один сміх.

Зараз людей обманюють усілякі “лапікури” по телевізії і я також хочу запитати: що треба робити, аби ліпше жити? Вони сподіваються, що люди скажуть, що треба краще працювати, ще краще, ніж у Камбоджі, аби мати дві миски рису. Нехай би запитали, чому люди так погано живуть, хто їх грабує?
Щоб люди трохи помізкували над тим. А як добре помізкують, то вийдуть на майдан. Я і сам хочу туди податися, але не знаю, що зі собою взяти. Колись у мого вуйка було за стріхою таке, що стріляло. А як вуйко вмер, то не сказав, де його заховав. Може, уже десь заіржавіло. Хлопці кажуть, що можна взяти зі собою гнилі огірки та стухлі яйця. Та ще хотів би знати, коли це вже буде.
Коли нас нарешті закличуть на майдан? Я собі гадаю, що не конче їхати всім аж до Києва. У кожному місті, обласному і районному, є оті корумповані здирники-мікроолігархи, “вибрані” і призначені, то може трохи візьмемося за них? Може, і Ви, пане редакторе, подасте в своїй газеті якийсь сигнал на зразок “Вставай, хто живий, в кого думка повстала!”?

Запитує Іван ГАЛЯК із Стебника.

Тримайся, Вікторе!

До Вас я звернулася, щоб передати підтримку Ющенкові, щоб він залишився на посаді, а також листа до Юлії Тимошенко. В організацію “За правду” я вступати не можу, через глухоту, і тому звернулася письмово до Вас. Їм обом хочу вислати передачу – подарунки: картини з соломки (портрети і образи) моєї роботи.

Христина БОРЦІХ, студентка

Заходи щодо утвердження свободи слова
Львівське міське управління МВС у Львівській області
Головному редактору газети “Поступ” п. О. Ониську

З метою виконання органами внутрішніх справ м. Львова завдань, поставлених перед ними указом Президента України від 09. 12. 2000 року № 1323/2000 “Про додаткові заходи щодо безперешкодної діяльності засобів масової інформації, подальшого утвердження свободи слова в Україні”, керівництво ЛМУ УМВСУ у Львівській області повторно звертається до Вас з проханням надати списки керівників та журналістів очолюваного Вами колективу з вказанням їх адрес проживання та номерів контактних телефонів.

Начальник управління ШКАРАДА Б. М.

Від редакції:У вказаному Указі лише один пункт передбачений до виконання органами внутрішніх справ, а саме:

“4. Міністерству внутрішніх справ України, Службі безпеки України, Державній податковій адміністрації України, іншим правоохоронним органам разом з всеукраїнськими громадськими організаціями журналістів опрацювати порядок висвітлення подій, які викликають значний суспільний інтерес, доступу журналістів до відповідної інформації, крім випадків, коли її розголошення може зашкодити оперативним заходам, розслідуванню чи дізнанню, порушити право людини на справедливий та об’єктивний судовий розгляд її справи, створити загрозу життю або здоров’ю будь-якої особи, та інших випадків, передбачених законом.”

Чи для цього потрібні домашні адреси усіх журналістів газети?..

Щоб тарифи були справедливими

Електронні та друковані засоби дуже рідко порушують питання тарифів на комунальні послуги. Це та сфера соціальної політики влади, яка внесла свою лепту (і значну) у постійне зниження життєвого рівня маленьких українців.

У “Поступі” за 29. 03. 2001 опублікована таблиця нових тарифів на квартплату.
Навіть за вологе, гниле “житло”, яке руйнується, цокольне і підвальне, треба платити по 19 коп. за 1 кв. м. Це позначене “зірочками”. Авжеж! Хто допустить зменшення плати за житло? Може, це зроблять колишні підлеглі Кендзьора, які дозволили підняти тарифи тільки на 10%, не більше?! Всі вони – і чиновники, і діячі профспілки – діють на один лад! У минулому році в Дрогобичі підняли тарифи за телефон на 40% (!). Тепер плата дорівнює 11 гривень на місяць. “Ми прибуткова організація”,– заявляє по радіо керівник електрозв’язку міста, – вчасно виплачуємо зарплату, даємо прибуток державі”. Забирають у нас останню копійку (а телефон для нас, пенсіонерів, часто необхідна річ). Компанія жирує, відкрила декілька офісів у місті з комп’ютерами для збирання грошей.

Літом 2000 р. у місті підняли тариф за газ. Мотиви: тепломережа не постачає гарячої води. “Ви ж грієте воду, щоб покупатися, от і платіть більше,” – заявляють чиновники від газу. А тим часом тепломережа не збирається зняти з нас плату за теплу воду.

І це все робиться у той час, коли є закон Верховної Ради про заборону підвищення тарифів на комунальні послуги.

Ширяться чутки, що норма споживання води буде зменшена до 190 л. на людину (науково обгрунтована державна – 150). Невже про це не знали чиновники з облради, міськради чи губернаторська челядь? 10 років з нас дерли шкуру за 300 л. води на день! Хочеться вірити, що наш старий знайомий намісник пан Гладій (як це пише “Поступ”) першим поставить свій підпис на документі про тарифи, який буде справедливим. Хоча у мене впевненості немає.

Бажано, щоб газета широко висвітлила проблему тарифів. Вона дуже актуальна.
З повагою, пенсіонер Петро БОДЯК, Дрогобич

Це крок до свободи слова.

Шановний “Поступе”!

Дякую тобі за публікацію мого листа, який іде врозріз з усталеною думкою.
Думаю, що це крок до Свободи Слова. Дійсно, хай висловляться всі, у кого є що сказати. Але хотілося б, аби всі публікації були на певному морально-етичному рівні. Для того, щоб сприяти формуванню демократичного громадянського суспільства, зовсім не потрібно ставати філіалом усеїдної львівської “клумби”, де можна почути все, що завгодно.

При додержанні цих умов, Твоя сторінка “Листи до “Поступу”, думаю, з часом стане дуже цікавою і повчальною.

Також дякую пані Оксані Демчук за небайдужість до мого листа. Вона підняла дуже важливу тему, яку хотілося б обговорити на сторінках “Поступу”. Ця тема – націоналізм і шовінізм. Де проходить межа між ними? На мою думку, націоналізм – це любов до своєї нації, а шовінізм – це ненависть до інших націй. В основі першого лежить любов, в основі другого – ненависть. Тому я переконаний, що не може по-справжньому своє любити той, хто ненавидить чуже.
І коли наші рідні національні патріоти (хоч правильніше було б назвати їх шовіністами) розпалюють ненависть до всього російського, я не вірю в те, що вони люблять Україну. У їх душах є щось інше, але не любов – злість, образа, невдоволеність, пошуки винних, бажання помститися і т. д.

Коли їм дати волю, то вони спочатку знищать усе російське, а потім будуть нищити і своє, українське. Бо ненависть, як піч, вимагає все нових і нових жертв. І це не припиниться, доки вона не поглине сама себе. Таким чином, я не здивуюся, коли років так за 30-40 вся Донецька область буде говорити українською мовою, а Львівська – буде говорити російською. Тому, що наші львівські “патріоти” дуже успішно зуміли дискредитувати як українську мову, так і саму українську ідею, тобто посіяти ненависть до неї у багатьох. Думаю, що шкода, яку вони нанесли Україні, набагато більша, ніж шкода, нанесена російськими шовіністами, які насаджували російську мову в Україні. Згадайте, як останні не старалися, але національне піднесення виникло після розпаду СРСР! І це була природна реакція всіх “молодших братів”, які скинули з себе ярмо “старшого брата”. Так чому ж ми, колишні “молодші”, так швидко забуваємо, як було нам, приниженим і залежним, і самі стаємо кривдниками по відношенню до російськомовних, які проживають у нас?
Йома Кипур, Львів

Пише вам старий учитель з провінції

У статті І. Креха “Галичина в темряві” (“Поступ” № 18 за 2001) автор каже, що у нас вражають не так злидні, як дикість. Теоретично, ми могли б тяжко образитися, але... Але, може, його спостереження не зовсім розминаються з правдою? Хочу з цього приводу висловити свою думку.

Автор має рацію – наше суспільство дике. І це після десяти років гучних фраз про “духовне виховання”. Яке “духовне”? Що значить “духовний”, не знають навіть ті, які найголосніше кричать і навіть пропонують ввести його як окремий предмет у шкільну програму. Так, ніби духовність можна виділити з усього іншого, як щось “саме по собі”.

Радянська педагогіка давно вирахувала протилежне: на всіх уроках, навіть з математики (!), мав бути “виховний момент”. Він міг бути примітивний, зовсім не пов’язаний з темою, але бути мусив! Інша річ, що те часто було доведене до абсурду.

Ні піонерів, ні тимурівців нема, а “духовно вихована” шеренга на тротуарі бабусі не помічає, а старенька боязко обминає її, сходячи аж на дорогу, з жахом вислуховує сленг, у якому “нормативна лексика є тільки зв’язуючим моментом”...

Боремося за українську мову. То це є українська мова – та суцільна “матірщина”, зухвала, безсоромна, “нахабна, на вулицях, у транспорті, в установах, на сільських подвір’ях і в міських під’їздах”? Які б то гроші потекли у казну, якби ми за прикладом Латвії ввели штраф за нецензурщину!

О. Ч.

POSTUP - ПОСТУП
№56 (714),
10-11 КВІТНЯ 2001 року

ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата Поступу
·Весняні ігри опозиції

ПОГЛЯД
·У пошуках нового ворога
·Гірничим рятувальникам роботи не бракує
·Львівщина готується до повені
·Правила вуличної політики

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Дівчина потрапила під трамвай
·Нападника на кантори спіймано?
·Ювілярка мріє зробити місто кращим
·Банки почали довіряти селянам
·Молодь переймає традиції
·Відкрився ще один жіночий клуб
·КІЛЬКА СЛІВ

НАША СТОЛИЦЯ
·АРХІВАРІУС
·Що згуртує міську громаду?
·Доларова ін"єкція для Львова

ПОСТУП З КРАЮ
·Президент клястися не став
·Весняні ігри демократичної опозиції
·КРАЄВИД

ПОСТУП У СВІТ
·У фіналі - Толедо та Гарсіа
·Боротьба за незалежність телеканалу
·Японська мафія і політика

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·КРАЙ
·Місію виконати неможливо
·Енергетична приватизація у Чехії
·Європа спрощує тарифи
·СВІТ

АРТ-ПОСТУП
·Бути чотирнадцятим
·Мегаломанські фанаберії селюхів
·Українські пісенні старожитності
·Юні музиканти на філармонійній сцені

ЛИСТИ ДО ПОСТУПУ
·ШАНОВНА РЕДАКЦІЄ!

СПОРТ-ПОСТУП
·"Львівська Політехніка" у плей-оф гратиме з "Пульсаром"
·Несподівана традиція "Кайзерслаутерна"
·Африка ставить на коліна футбольну гордість України
·Подвиг "Мотора"

ПОСТ-FACTUM
·КАЛЕНДАР
·Київські традиції - переконувати тих, хто давно вже переконаний
·Найпоширеніше у світі слово