BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 10-11 КВІТНЯ 2001 року |

Бути чотирнадцятим

МАЛЯРСТВО

Остап СЛИВИНСЬКИЙ



© ПОСТУП
Спершу було число. Воно прозвучало ще задовго до того, як було сотворено світло і (а отже) кольори, як було прокладено першу лінію, щоби розділити горішнє й долішнє; вчувши оте “тринадцять” ще в густинах осені, я опинився серед втаємничених, і це, можливо, шкодить моїй об’єктивності. Ще з минулої весни на етюдниках, що правили за столи у майстернях отих наймолодших львівських художників, ставили по тринадцять келишків – для мандрівців, для знайомих, але не прошених, для незнайомців (як на Святій вечері). І я не знаю, скільки у цьому вигадки. Але достеменно знаю, що мені пощастило прийти саме в той день, коли нарешті всі келишки було осушено – рівно рік по тому, коли зродилося число, щоби стати тілом.

Уже зараз можу сказати: Львів зродив у собі якусь нову мікроатмосферу, якесь свіже, м’яко окреслене, не вивчене ззовні середовище – ще дуже строкате, дуже відкрите. Хай у ньому ще багато студентської поривчастості, того радісного дрейфування, коли поглинаєш більше, ніж встигаєш осмислити, все ж воно сміливо декларує себе: “Нас – тринадцять”. Це число незавершеності (майже навмисне), бо до нього повинні долучитися інші, воно втягує інших. І я віддаю себе хвилі кольору.

Усе, що передувало виставці, нагадує мені довгу олімпійську естафету, адже ідея виставки почергово запалювала молоді уми, і я вже вагаюся, кого вважати головним її рушієм – Дарію Торопову, Нестора Бордуна чи Едіка Іванюшенка.
Таємничою є й “тринадцятка”, хоча це, певно, єдине, що залишалося незмінним.
Може, є щось формальне, що об’єднує представлених художників. Наприклад, усі вони щойноспечені випускники Львівської Академії мистецтв, і вони вирішили влаштувати спільний проект “на прощання”. Та й тут не зовсім так, бо Сергій Різниченко, скажімо, закінчив ВХПУ у Санкт-Петербурзі, а Олекса Манжелій – ще студент. Однак існують закони якогось глобального магнетизму, що їх можна описати хіба що метафорично.

Тож невипадково у цих моїх дещо хаотичних пасажах так нав’язливо виринає колір: колір б’є в очі, бо така його властивість. Колір здебільшого – не знак, проте виразник. Його – чистого (і тим більш ілюзорного) – так багато в Олега Осипчука та Олекси Манжелія. Це спадок Ґоґена, що стиснувся до кишенькових театриків, або навпаки – розгорнувся до величезних бадьоро-монструозних конструктів графіті. Найкращий спосіб побороти страх – це довести його до самозаперечення; звідси фантасмагорична анатомія людського тіла у Манжелія, що виглядає як техно-стилізація іконографічного пекла: з веселими піраньями і люмінесцентними скелетиками; звідси ж – версія кохання як нескінченного фалічного орнаменту. А на звороті всього – лунка, пульсуюча нірвана під яскраво-салатовим місяцем. Ті ж елементи new wild, але в ще іронічнішому обрамленні – у Валерія Губеніна, я б сказав, найпостмодернішого з авторів. Обабіч такої собі фовістичної версії Середньовіччя (“На брудершафт”) – іронічний пастиш американського абстрактного експресіонізму (“Живопис”) або полотен Далі (“Ню”). Якщо рухатися вздовж експозиції з цієї точки, відчуєш, як наростає спокій (саме наростає, якщо про спокій можна висловитися так само, як і про тривогу). Мініатюри Анни Булкіної – це підступність нічного припливу. Або рельєфи океанічного дна, що їх прочуваєш крізь сон.

Урешті сягаєш найбільшої несподіванки: полотна Сергія Різниченка повняться імпресіоністичною нюансованістю. Це прозорі площини світла, чутливі на необережний погляд. Тут відвагою кольору вже не приховаєш браку вишколу, ця стихія відтінків готова сховатися назад у свою мушлю після першого ж невмілого доторку. Російська академічна школа визначає тут лише якусь особливу легкість пензля, якийсь малопомітний стриманий реверанс лінії, а все інше – чиста уява, що блискавично проходить крізь смугу світла, як напівоголена темношкіра служниця, що несе люльку і глек, щоб зникнути у темряві тла, повній домислів і ймовірностей. Три полотна Нестора Бордуна, так невигідно розміщені у самому кутку залу, продовжили цю лінію в бік якоїсь теплої середземноморської ефірності, і затримали мене надовго у світі метонімій, де смарагди позначають крони дерев, а згустки бурштину – маслинові плоди. Все у цьому світі хистке; найменший подмух бризу може роздерти його навпіл, а необачно мовлене слово – розвалити картковий будиночок, що його обережно вибудовують чоловік і жінка, зливаючись воєдино (“Велика гра”).

Насправді ж цю велику гру світу можна охопити зором тільки з нерухомої точки, з позиції зачудованого спостерігача, котрий щойно ступив на поріг, дитини.

Представлене Едіком Іванюшенком – живопис, об’ємні конструкції – це якраз і є те вічне повернення у дитинство, eternеl retour, коли всю функціональність світу знову починаєш бачити як велетенський недоладний і чудернацький механізм, як іграшку, повну коліщаток і вітрячків, які невідь-нащо безперестанку крутяться і миготять. Це також дитячий всесвіт кишень і закамарків, всесвіт, що обертається навколо свого сонця.

Хоч-не-хоч проходиш уздовж експозиції двічі: так влаштовано виставковий зал.

Адаптувавшись до різнорідності й незвичності представленого і здобувшись на достойну відповідь супроти аґресії кольору, помічаєш і слабші роботи, і недоліки спершу переоціненого, проте все одно, виходячи, почуваєшся причетним до цієї вечері тринадцяти, і причетнішим, ніж будь-коли раніше. Може, тому, що знаєш: усе починалося з числа, одного-єдиного оголеного числа.

POSTUP - ПОСТУП
№56 (714),
10-11 КВІТНЯ 2001 року

ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата Поступу
·Весняні ігри опозиції

ПОГЛЯД
·У пошуках нового ворога
·Гірничим рятувальникам роботи не бракує
·Львівщина готується до повені
·Правила вуличної політики

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Дівчина потрапила під трамвай
·Нападника на кантори спіймано?
·Ювілярка мріє зробити місто кращим
·Банки почали довіряти селянам
·Молодь переймає традиції
·Відкрився ще один жіночий клуб
·КІЛЬКА СЛІВ

НАША СТОЛИЦЯ
·АРХІВАРІУС
·Що згуртує міську громаду?
·Доларова ін"єкція для Львова

ПОСТУП З КРАЮ
·Президент клястися не став
·Весняні ігри демократичної опозиції
·КРАЄВИД

ПОСТУП У СВІТ
·У фіналі - Толедо та Гарсіа
·Боротьба за незалежність телеканалу
·Японська мафія і політика

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·КРАЙ
·Місію виконати неможливо
·Енергетична приватизація у Чехії
·Європа спрощує тарифи
·СВІТ

АРТ-ПОСТУП
·Бути чотирнадцятим
·Мегаломанські фанаберії селюхів
·Українські пісенні старожитності
·Юні музиканти на філармонійній сцені

ЛИСТИ ДО ПОСТУПУ
·ШАНОВНА РЕДАКЦІЄ!

СПОРТ-ПОСТУП
·"Львівська Політехніка" у плей-оф гратиме з "Пульсаром"
·Несподівана традиція "Кайзерслаутерна"
·Африка ставить на коліна футбольну гордість України
·Подвиг "Мотора"

ПОСТ-FACTUM
·КАЛЕНДАР
·Київські традиції - переконувати тих, хто давно вже переконаний
·Найпоширеніше у світі слово