Правила вуличної політики
НЕВЕЛЮК
Масові вуличні виступи громадян увійшли в наше життя років із дванадцять тому – в часи незабутньої горбачовської тріади: перебудова, демократія, гласність.
У ті ж часи на озброєння міліції надійшли славнозвісні “демократизатори” – замашні гумові кийки, покликані переконати тих, хто сумнівався: “демократія – це не вседозволеність”. Що ж до сльозогінних газів, то їх використовували й раніше.
Утім, це не так уже й суттєво. Значно важливішим видається чітке усвідомлення того радісного факту, що у розглядуваній площині, як у жодній іншій, нинішня українська влада готова до спілкування з народом. Це ж бо вам не питання пенсійного забезпечення, верховенства права чи, скажімо, свободи слова, у яких влада щоразу змушена лазити за відповіддю не до кишені навіть, а – судячи з результату пошуків – до іншого, не менш важливого функціонального розрізу на одязі. Натомість проблема фізичної, хімічної та юридичної обробки громадян в Україні вирішена комплексно і забезпечена всебічно – технічно, матеріально та організаційно. Здавалося б, усе це повинні враховувати провідники опозиції, особливо тепер, напередодні запланованої низки масових виступів як у регіонах, так і в столиці. Взагалі-то елементарні інструкції з питань правильної поведінки учасників акцій мали би бути розроблені та доведені до кожного учасника опозиційних структур ще кілька місяців тому.
Принаймні три тижні тому, виходячи вже із досвіду подій 9 березня. Однак досі, наскільки відомо, нічого подібного не зроблено. Звичайно, після участі в десятку акцій людина набирається відповідного досвіду так чи інакше, але цей досвід часто буває вкрай гіркий або оплачений надто вже дорогою ціною.
Разом із тим у світовій практиці існують певні принципи проведення ненасильницьких масових виступів, які мали би враховуватися при підготовці таких виступів в Україні. Наведу деякі моменти, які, на мою думку, є найважливішими при проведенні такого плану акцій (для довідки: автор потрапив у поле зору КГБ ще за Брєжнєва, на початку 1983 року з подачі того ж КГБ виключений з університету, брав участь в антирадянських демонстраціях ще у 1987 році і так далі).
Насамперед, мирний характер виступу – якщо це мирний виступ – повинен зберігатися будь-що. Насильство з боку учасників акції в принципі не може принести нічого, окрім шкоди. Висока організованість абсолютно необхідна.
Будь-який ініціатор незапланованої ескалації протистояння, переведення його в силову площину має сприйматися як провокатор з усіма відповідними наслідками.
Потрібно з максимальною точністю і всіма можливими засобами фіксувати дії міліції. Кожну фото- чи відеокамеру мають прикривати троє-четверо спеціально призначених людей, один з яких у разі виникнення загрози повинен непомітно для сторонніх прийняти апаратуру в оператора і винести її в безпечне місце.
Попередньо слід провести бодай мінімальні “репетиції”. За наявності мобільного телефону можна заздалегідь набрати певний номер, відповідним чином проінструктувавши перед тим абонента – когось із родичів або друзів.
У реальних умовах носити зі собою інструкції на кшталт “Ваші права при затриманні чи арешті” недоцільно – з огляду на надмірну емоційність міліції у недемократичних країнах. Однак основні положення таких документів знати не завадить. Певний захист від сльозогінних газів – як радянської “Черьомухи”, так і здобутку незалежності “Терену” – забезпечують окуляри для плавання, дихання через мокру шмату або відламаний сигаретний фільтр. Краплі відповідних аерозолів змивають зі шкіри лосьйонами, що містять спирт, або молоком. Будь-яка агітація міліції та іже з нею не є завданням учасників на жодному етапі. Звідси одне з найголовніших правил: у разі виникнення загрози затримання тікайте; у разі зупинки випадковим патрулем брешіть! Здоров’я дорожче. На цьому бажаю успіхів та звитяг усім здоровим політичним силам.
Наша справа правоцентристська, опоненти будуть посоромлені, перемога буде за нами!
Олег НЕВЕЛЮК
|
|
