Міккі-Маус на службі у Геббельса
ТЕХНОЛОГІЇ
Майкл ВУДХЕД
Вивчаючи архіви НДР, німецькі історики кіно виявили більше сотні нацистських мультиплікаційних фільмів антисемітського змісту.
Всі мультфільми були зроблені під сильним впливом студії Волта Диснея і широко використовували диснеївську техніку. “Гітлер мріяв, що Міккі-Маус допоможе йому винищити євреїв”, – говорить Ульріх Штоль, режисер-документаліст, який показав уривки нацистських мультиків по німецькому телебаченню.
Любов до анімації підкорила серце фюрера в один із вечорів 1937 року, коли вони з Геббельсом, сидячи в спеціальному переглядовому залі в берлінській райхсканцелярії, від душі реготали над пригодами Міккі-Мауса. Незабаром головному ідеологові нацизму вдалося переконати Гітлера в тому, що Німеччина повинна почати самостійне виробництво мультиплікаційних фільмів для пропаганди антисемітизму в скорених Райхом країнах Східної Європи. Важлива державна справа була доручена Карлові Нойманну, членові нацистської партії й авторові настільної дитячої гри “Похід на Британію”, учасники якої повинні були топити англійські військові кораблі.
Кінокомпанія, яку очолив Нойманн, одержала назву Deutsche Zeichenfilm. До роботи було притягнуто більше сотні німецьких і австрійських художників. Головна студія містилася на Александерплац у Берліні. Через якийсь час були відкриті також її філії в Європі.
Перший нацистський мультфільм “Бідний Гансик” розповідав історію безтурботного канарка, який усіляко пригноблюється бридкими і жорстокими чорними дроздами. У канарка було три пальці і білі рукавички, точно як у Міккі-Мауса, а на чолі красувалося до болю знайоме німецькому народові гітлерівське пасмо. Злі дрозди зображували євреїв.
Коли перший фільм був готовий, для мультиплікаторів настав хвилюючий момент – демонстрація мультиків самому Геббельсові. Це було в 1943 році. “Зрозуміло, усі ми дуже хвилювалися: як оцінить доктор нашу роботу”, – згадує 87-річний художник-мультиплікатор Ганс Тишмеєр.
Мультик сподобався Геббельсові. У підсумку перший 17-хвилинний фільм, на виробництво якого було витрачено 2 мільйони рейхсмарок (сума дуже значна для воєнного часу), був нагороджений державною премією за досягнення в галузі культури.
Незабаром пішли інші фільми, але усі вони, як і перший, були німими. За задумом Геббельса, мультфільми належало показувати на завойованих територіях – у Польщі, Чехії, Словаччині та в Україні, а їхній зміст мав бути зрозумілий глядачам без перекладу.
Творці німецьких мультфільмів щосили використовували революційну диснеївську техніку, запозичали все, що можна, крім хіба що персонажів. “Ми уважно вивчали диснеївські фільми. У першу чергу нас цікавило, як рухаються герої Диснея,” – говорить 87-річний Герхард Фибер, що був головним художником студії. – “Таким чином, завдяки американцям ми змогли за лічені місяці досягти того, на що в них самих пішло майже двадцять років”.
Навесні 1944 року, коли авіація союзників уже вела посилені бомбардування Берліна, Геббельс був змушений, скріпивши серце, віддати наказ про припинення виробництва “високохудожніх” мультиплікаційних фільмів. Замість цього, мультиплікаторам довелося звернутися до низької прози життя і зайнятися виробництвом фільмів з інструктажем для новобранців.
Після війни був притягнутий до відповідальності тільки один із творців мультиплікаційної антисемітської пропаганди. Гансові Фішеру Кезену, якому належала студія, яка зняла на замовлення Геббельса три мультфільми, довелося провести під арештом два роки.
Один із художників-мультиплікаторів – Ганс Гельд – згодом переробив один із своїх старих фільмів для потреб західнонімецької армії, замінивши головного героя – злого єврея – на російського ведмедя.
Переклад Катерини СЛІПЧЕНКО
|
|
