Фортеця в облозі
ПОРТНИКОВ
Телевізійна компанія НТВ уже кілька днів демонструє кадри боротьби із бетонним “Газпромом”. Кадри не дуже цікаві для пересічного глядача – якась там біганина в кулуарах, якісь фінансові питання... Глядач не хоче знати подробиць фінансового існування телекомпанії. Він бажає дивитися телевізор. І в цьому його ставлення до ситуації збігається зі ставленням журналістів НТВ.
Вони не бажають з’ясовувати, чи був у компанії прибуток, чи ні. Вони бажають займатися улюбленою роботою й отримувати за це належну платню. Усе.
Однак не все. Таке ставлення до ситуації демонструє насамперед безвідповідальність суспільства. Якщо НТВ зникне з ефіру, глядач просто переключиться на інший канал. А журналісти підуть на цей інший канал працювати. Ніхто не прагне зрозуміти, що з таким ставленням до дійсності в Росії ніколи не виникне альтернативного для влади телебачення. Тому що влада вже навчилася використовувати ринкові механізми. Поруч із уже давно знайомою всім нам цензурою державного апарату з’явилася цензура набагато дієвіша – цензура грошей.
У день, коли акціонерні збори обирали нову, “газпромівську” раду директорів НТВ, Володимир Путін виступав перед депутатами Федеральних зборів із посланням зовсім ліберально-економічного змісту. Не варто думати, що номенклатура побоюється економічних реформ. У Росії вже ні: вона навчилася керувати бізнесом, який створюється через такі реформи. І вона навчилася керувати демократією, яка створюється через такий бізнес. Усе під контролем. Нечисельні винятки романтичних перебудовних часів і перших років правління Бориса Єльцина приборкують на наших очах.
Чи може телевізійна компанія НТВ виграти у протистоянні із “Газпромом”? Звісно, що моральні аргументи на боці телевізійників. Однак економічні – навіть не правові, а саме економічні аргументи – на стороні “Газпрому”. Що ж переможе?
Щоправда, перед тим “Газпром” був головним гарантом незалежності НТВ. У протистоянні із державою, із новим керівництвом економічні аргументи були на боці телекомпанії. Проте адміністративні – на боці держави. Перемогла держава. Отже “аргументи” вишиковуються саме в такій послідовності: адміністративні – ринкові – правові – моральні. Це і є формула облоги фортець, яку відкрив російський президент Володимир Путін.
Єдине, на що можна сподіватись, – проведення ефективних економічних реформ дозволить створити суспільство відповідальних людей – не за призначенням влади, а за власною позицією, за власними можливостями. Тому що телебачення для жебраків у будь-якому разі перетвориться на канал мильних опер, навіть якщо ви плануєте показувати міжнародні новини і Тарковського.
А телебачення відповідальних людей у будь-якому разі перетвориться на канал новин, ділової інформації і цікавих фільмів, навіть якщо його власник волів би демонструвати мильні опери. Це також закон ринку. І він повинен спрацювати.
Однак для цього потрібні не слова про реформи, а проведення таких реформ. У діях Путіна важко не помітити послідовності: він щиро впевнений, що можливі економічні зміни на тлі реставрації минулої політики. Звичайно, можливий і авторитарний капіталізм. Однак він імовірний радше в мононаціональній державі, ніж у країні з десятками республік і розмаїттям регіональних інтересів. НТВ намагалося лише віддзеркалювати цю реальність. Кремль намагається її не помічати і, як у всіх класичних казках, намагається розбити дзеркало...
Віталій ПОРТНИКОВ, Москва
|
|
