Урбаністичний феномен Львова
ПРОСТІР
Микола БЕВЗ
Територія міста Львова, яка охороняється як одна з пам’яток зі Списку Всесвітньої Спадщини (СВС), досить велика за обсягом. На цій території розрізняємо відносно cамостійні містобудівні утворення із XIII, XIV – XVI, XVII та XIX століть, які мають свої особливі історично складені архітектурно-просторові риси середовища...
Пропонуємо умовно розрізняти сім таких зон і нижче подаємо стислі планувально-урбаністичні характеристики кожної з них, вказавши на їх особливі риси, які можуть бути враховані при плануванні робіт із реґенерації архітектурно-містобудівного середовища.
1.Найстаріша дільниця
У першу чергу, слід вказати на найстарішу дільницю Львова – територію та забудову долокаційного міста XIII ст. На цій території частково збережена стара долокаційна планувальна структура із ядром колишнього міста – площею Старий Ринок. Тут знаходяться найстаріші пам’ятки міста – церква Св. Миколая, церква Св. Онуфрія, костьол Івана Хрестителя та ін. Відомо про ще цілий ряд утрачених культових об’єктів (12 храмів та монастирів), які тут знаходились.
До цієї дільниці можна віднести також вершину гори Високий Замок із руїнами середньовічного замку, які датуються ще князівською добою, а також колишнє передмістя із церквою св. Параскевії.
Тобто на території долокаційного міста маємо фактично три відносно окремі архітектурно-містобудівні утворення: замок, місто із торговою площею, район із церквою Св. Параскевії П’ятниці (Підзамче). Автентична планувальна структура цих двох останніх дільниць, за версіями спеціалістів, достатньо збережена, але забудова – майже повністю із кінця XIX – поч. XX ст. Ділянки ще недостатньо вивчені як з позицій історії архітектури та містобудування, так і археологічно...
Нові дані про характер забудови цього району з’явилися після проведення археологічних досліджень на площі Старий Ринок та на будівельному майданчику готелю “Золотий Лев”. Проте повномасштабні дослідження ще не проводилися і перевіреної грунтовної гіпотези про місто цього часу, його межі, планувальний уклад, оборонні споруди все ще немає. Цей факт ускладнює планування робіт із регенерації району...
Лише поєднуючи дослідницькі та практичні роботи можна буде опрацювати конкретнішу реставраційну та функціональну програму для кожного із містобудівних утворень – району найстарішого міста і площі Старий Ринок , Високого Замку, Підзамча. Загалом тут слід передбачити активізацію культурно-громадських функцій для підвищення ролі цього району у складі центру міста. Кожен із названих частин району повинен зберегти свій специфічний просторово-планувальний уклад та в процесі регенерації виявити ті риси, які підкреслювали б його історичні часову і просторо-містобудівну приналежність (особливо щодо найдавнішого етапу історії міста). Повинен бути збережений властивий масштаб і композиція просторів, підкреслені відмінні від інших зон їх архітектурно-стилеві характеристики. Важливе значення у цих районах буде мати експозиція археологічної спадщини.
2. Середмістя
Домінуючим комплексом у композиційній структурі центру Львова сьогодні є інший район – так званого “локаційного міста” (середмістя), яке було закладене в середині XIV ст. на засадах регулярного планувального укладу міста за Магдебурзьким правом. Ця частина Львова функціонувала у період середньовіччя як велике укріплене торгове місто, яке було оточене кількома поясами оборонних споруд у XIV – XVI cт. Частина цих укріплень збережена до нашого часу та стала унікальними історичними зразками українського містобудування та оборонної архітектури.
Планувальна структура цієї частини міста добре збережена, а забудова демонструє приклади архітектури готики, ренесансу, бароко та інших стилів. Це унікальний комплекс автентичних пам’яток та містобудівної структури. У проекті регенерації середмістя основна увага повинна бути сконцентрована на реставрації та пристосуванні збережених будівель-пам’яток, які активно використовуються для потреб громадського центру міста.
Актуальним для району слід вважати питання про відтворення ряду втрачених будівель та споруд. Зокрема мова йде про залишки Низького Замку, окремі фрагменти оборонних споруд (вежа Римарська, комплекс барбакану Галицької брами та ін.), кілька житлових будинків (ріг вул. Краківської-Вірменської, біля костьолу оо. Домініканів та ін.). Особливо унікальними пам’ятками української архітектури є комплекс оборонних споруд львівського середмістя та передмість.
3. Пояс оборонних монастирів та храмів
Довкола середмістя існує дуже цікавий з містобудівного погляду пояс оборонних монастирів та храмів, закладених з невеликими часовими проміжками протягом 17-го століття. Це дуже цікавий урбаністичний комплекс, який ще чекає відповідної оцінки спеціалістів і роль та місце якого в містобудівній історії Львова ще не є розкрита належним чином. У територію, яка віднесена до пам’яток СВС, входить лише частина цього поясу із колишніми монастирями оо. Бернардинів (зараз монастир оо. Василіян та церква Св. Андрія), оо. Кармелітів Босих (зараз церква Св. Михайла та монастир оо. Студитів), колишній костьол Стрітення жіночого монастиря Кармеліток Босих та вірменський костьол Св. Хреста, костьол та монастир Бенедиктинок, колишній костьол та монастир Св. Казимира, монастир оо. Василіян та церква Св. Онуфрія. Маємо комплекс із 7-ми об’єктів, який півкільцем оточує середмістя.
Ще два об’єкти – костьол та монастир Кларисок та костьол і монастир оо. Францисканців, на жаль, залишилися поза територією, що внесена до Списку, але знаходяться близько до її межі. Об’єкти, які формували західну частину цього поясу, трохи більше віддалені від центру, а тому вони також залишилися поза межами території пам’ятки СВС.
Це колишній костьол Урсули, костьол і монастир Сакраменток, монастир Тринітаріїв з костьолом Св.Миколая, костьол і монастир Св. Лазаря, колишній монастир Кармеліток Черевичкових (нині бібліотека Академії Наук), колишній костьол Марії Магдалини, монастир Бригідок. Ряд об’єктів із цього поясу були втрачені у 19-му або 20-му столітті: костьол Св.Станіслава, монастир Кармелітів Черевичкових, колишня церква Св. Духа із будівлями греко-католицької семінарії. Отож, цей своєрідний пояс обведених мурами храмів та монастирів налічував на початку 18-го століття близько 20-ти об’єктів. З історико-містобудівного погляду наявність такого кільця була дуже цікавим явищем, яке не зустрічається в інших українських містах.
4. Бульварне кільце
Середмістя оточене ще одним відносно самостійним урбаністичним комплексом. Це т. зв. бульварне кільце, закладене довкола середмістя на початку та в середині XIX cт. як новий адміністративно-діловий центр Львова. Його забудова була повністю сформована до кінця XIX століття і включає надзвичайно цінні за архітектурою та репрезентативні будівлі – намісництво, палац архієпископів, будинок Наукового товариства ім. Т. Шевченка, колишній палац і друкарню Піллєрів, кілька готелів (“Жорж”, “Ґрандготель”, “Україна” та ін.), Оперний та Драматичний театри, будинки кількох банків, пасажі Гаусмана, Марійський, Фелера та інші об’єкти. На жаль, цей своєрідний архітектурний комплекс бульвару та його забудови з 19 – поч. 20 століття ще недостатньо опрацьований науковцями. Він також не внесений повністю у територію пам’ятки СВС. Західна сторона забудови проспекту Свободи знаходиться за межами пам’ятки СВС, незважаючи на те, що сам проспект (колишній бульвар Гетьманські вали) внесений до її території.
Обставина деякої невизначеності щодо великої вартості цього об’єкта як урбаністичного комплексу XIX століття, зумовлюють появу в останні роки з боку державного інституту “Містопроект” та міського управління архітектури планів про знесення ряду будинків-пам’яток та реалізацію проектів реконструкції проспекту Свободи та пов’язаної з ним площі Міцкевича. Цей факт ще більше підкреслює необхідність виділення колишнього бульварного кільця як самостійного урбаністичного комплексу у Проекті регенерації історичного ядра Львова. Об’єкт цей має також свої функціональні особливості. Закладений у 19-му столітті як новий діловий центр міста, він по суті і сьогодні відіграє цю роль, залишаючись місцем зосередження основних громадських функцій у центральному районі Львова.
При опрацюванні регенерації комплексу виникне також проблема позначення чи часткового відтворення оборонних споруд міста з XVII cт.
Актуальною можна вважати і проблему відтворення колишніх торгових пасажів, які були невід’ємною частиною цього комплексу. Деякі з них повністю втрачені нині як будівлі (наприклад, колишній пасаж Міколяша чи т. зв. “Колізей”), інші – перебудовані або просто не використовуються за первісним призначенням (колишній пасаж “Belle Vue”, пасаж Гаусмана, пасаж Андреоллі).
5. Високий замок
Гора Високий Замок уже згадана вище як елемент долокаційного міста. Проте існують ще й інші аспекти, які слід врахувати, розглядаючи гору та її оточення як об’єкти заповідного комплексу центру Львова. У 1830-х роках у Львові на Княжій горі та на горі Високий Замок було закладено парк. Сьогодні цей парк є пам’яткою ландшафтної архітектури та паркобудування і він повністю входить до території, яка внесена у Список Всесвітньої Спадщини.
Парк потребує проведення низки реставраційних робіт. Його територія також є цінною з погляду археологічних досліджень, хоч значну частину археологічного шару було втрачено ще при його розплануванні, а також при насипанні кургану у 1869 році на вершині Високого Замку та при спорудженні тут телевізійної вежі у 50-ті роки ХХ століття. Територія парку є унікальним місцем з погляду створення пунктів огляду панорам історичного Львова. Завдання регенерації цього комплексу повинні бути пов’язані із відтворенням фрагментів замку, експозицією археологічних пам’яток і відновленням тут історичної паркової зони, приєднаної до системи активних туристичних пішохідних маршрутів та пунктів огляду панорами Старого Львова.
6. Собор святого Юра
Ансамбль собору Св. Юра, який також входить до СВС, розташований дещо автономно від решти пам’яткової території. Цей дуже цінний архітектурний ансамбль доби пізнього бароко вимагає проведення ряду реставраційних робіт.
Вони можуть бути окреслені наступним чином: планувальне відтворення всіх зон (монастир, митрополичі палати, головне парадне подвір’я, садово-паркова територія та ін.); реставрація та нове пристосування тієї частини будинків ансамблю, які сьогодні функціонально не пов’язані із церковною метрополією; ліквідація малоцінних недавніх господарських прибудов, гаражів і т.п., у тому числі радіовеж; відтворення унікальних барокових садів, які були органічною частиною митрополичої резиденції і які є унікальними зразками вітчизняного паркобудування XVIII століття . Можна ставити також питання про назрілу “модернізацію” у пристосуванні цього ансамблю до виконання функції центру Української греко-католицької церкви, оскільки сьогодні тут уже важко забезпечити зростаючі потреби його функціонування. Тому важливо визначити, які функції доцільно зберегти при комплексі, а за рахунок яких можна було б “розвантажити” об’єкт.
Далі опрацювати перепристосування його окремих будівель (із реконструкцією у допустимих межах), щоб забезпечити його функціонування, але не спотворити при цьому його історичного середовища. Недопустимими слід вважати будь-які плани нового будівництва (нехай і обмеженого характеру) на цій прадавній території Львова.
7. Система парків
Система історичних парків та садів міста Львова не має аналогів в Україні і навіть у Центрально-Східній Європі. Тут Львів конкурує лише зі столичними парками Відня, Варшави та Дрездена.
Паркова система Львова, яка представлена низкою об’єктів, починаючи від найстарішого муніципального парку в Європі XVI ст.(парку ім. І.Франка) та завершуючи кількома парками, закладеними у XIX ст., а також палацовими садово-парковими комплексами та садами резиденцій чи установ (наприклад, сади колишнього Будинку інвалідів австрійської армії з сер. XIX ст.), демонструє виняткові типологічні різновиди та унікальні зразки паркового мистецтва.
А в своєму системному виразі це одне з найцікавіших утворень серед великих європейських міст. Сьогодні ця система повільно деградує і знищується, незважаючи на самовіддану працю науковців та пошановувачів .
Оточення
Окремо слід сказати про велику охоронну територію (комплексну охоронну зону), яка оточує історичне ядро пам’ятки СВС. На неї також повинні поширюватися окремі приписи щодо методики регенерації для забезпечення збереження історичного образу міста. Ці приписи необхідно опрацювати відповідно до загальних завдань регенерації.
Особливості планувально-просторового укладу окремих різночасових дільниць мають стати основою проектних робіт із регенерації, зокрема для відображення всіх сторінок архітектурно-урбаністичної “біографії” історичного центру міста...
|
|
