|
ADVERTISEMENT
Ukraine's Quest for Mature Nation Statehood: Ukraine's Regional Commitments - usukrainianrelations.org
| ||||||||
|
|
ADVERTISEMENT
Ukraine's Quest for Mature Nation Statehood: Ukraine's Regional Commitments - usukrainianrelations.org |
|||||||
|
| ||||||||
Богдан Дацишин: Мені боляче дивитися, як у Львові люди сидять без світлаЗаступник директора Державного департамента електроенергетики Міністерства палива та енергетики переконаний у необхідності енергетичної реформиПРЯМА МОВА
– Через поганий стан розрахунків за споживання. Мова йшла про енергоструктури Донецької, Луганської, Львівської, Харківської та Херсонської областей. Так чи інакше, але сьогодні в країні мають відповідати саме керівники. Скажімо, Донецьк і Львів – це ж дуже різні ринки. Треба враховувати всі фактори, наприклад, постійне втручання місцевої влади в роботу енергокомпаній. Щоб не було так, що всіх одразу познімають, бо це нічого не змінить. Це, знову ж таки, питання приватизації. Обленерго треба приватизувати, інакше голів будемо знімати вічно. – Нещодавно у “Львівобленерго” все ж таки змінилося керівництво. Замість Ярослава Шпака керівником обрано Володимира Матвіїшина. Що відбувається? – Нічого особливого. Зміни керівництва – в даному випадку абсолютно нормальний процес. Нагадаю, “Львівобленерго” – приватизована структура, і власник має повне право вирішувати кадрові питання. До керма став молодий спеціаліст, а Ярослав Шпак тепер – голова Наглядової ради компанії, і я вважаю, що на цій посаді його досвід знадобиться більше. – А чи не могли б ви пояснити, чому час від часу – і при Тимошенко, і зараз – в енергетиці вводиться надзвичайний стан? – Надзвичайний стан – крайня і, на жаль, постійна форма покращання розрахунків за електроенергію. В листопаді надзвичайний стан вводився через стихійне лихо в низці областей, і виникла потреба директивно збільшити ресурси в постраждалих регіонах. Інша річ, коли крайні засоби використовуються для збирання грошей шахтарям. З одного боку, періоди “надзвичайки” – плюс, бо це зміцнює управління енергетикою, але, знову ж, це посилює адміністративний стиль управління. Як у колгоспі: скільки б хто не зробив, а все йде туди, куди накаже голова. Зникають стимули ефективно працювати. – Київ вдається і до конкретних заходів, тиснучи на боржників. На кілька днів у Львові повністю вимкнули телебачення, відключають світло. Чи необхідні такі жорсткі кроки? – Я сам мешканець Львова, багато років працював у “Львівобленерго”, і мені боляче дивитися на те, як люди сидять не те що без телебачення, а часто і без світла й тепла. А ось у Києві ці проблеми не відчуваються, тут світло ані підприємствам, ані житловим масивам в останні роки не вимикали. Я так думаю: умови повинні бути однаковими для всіх. Якщо відключають у Миколаєві чи Луцьку, то хай те саме буде і в Києві. Можна було б ще надавати кращі умови тим регіонам, де найкраще працює електроенергетика, але ж цього про Київ не скажеш! Жодних обмежень у відключеннях не має бути: якщо вирішуємо карати боржників, то хай це стосується всіх. Та й, власне, ці втручання – результат тієї ж непослідовності, коли одним за борги струм відрізають, а іншим – ні. Львівська влада робить раціональний висновок: якщо в Києві телебачення працює стабільно, чому мають страждати мешканці найбільшого міста заходу України? Підходи мають бути до всіх однакові, треба вирішувати, як знайти фінансування, а не вимагати ввімкнути рубильник. – Багато хто підкреслює, що найжорсткіші відключення відбуваються в тих регіонах, де енергокомпанії приватизовані, як, наприклад, у Львові, стверджуючи, що роздержавлення було помилкою... – Приватизація – це поява власника, що для країни лише на користь. Так, це іноді досягається непопулярними методами. Приватний власник агресивніший за державу, він не йде на компроміси, і це, до речі, спричиняє якнайскоріше вирішення проблемних питань. – У середині лютого в Дніпропетровську відбулася зустріч Президентів України та Росії, під час якої було домовлено об’єднати енергосистеми наших країн. Як ви вважаєте, якими будуть наслідки цього рішення? – Насправді Україна виробляє значно більше енергії, ніж необхідно для її потреб. На початку 90-х наша країна виробляла удвічі більше струму, ніж було потрібно, зараз перевищення знизилося до 30%, але воно все одно присутнє. Ющенко проводив лінію на те, що безоплатної енергії бути не може, тож регіони отримували постачання відповідно до сплати за неї грошима. Електроенергія – такий же товар, як і інші, за нього треба платити. Тепер же ми отримуватимемо дешевший удвічі імпортний товар. Російська енергія значно менше коштує, і її купувати, в принципі, вигідно. Усередині Росії енергія коштує ще менше, але Україні росіяни прагнуть її продавати якомога дорожче. Однак наявність дешевої імпортної енергії призведе до занепаду вітчизняної генерації. Висока собівартість української електроенергії спричинить втрату Україною виробничих потужностей. Далі, Москва вимагає стовідсотково передоплачувати свою енергію, і тільки живими коштами. Зараз в Україні рівень оплати енергії грошима – 58%, і навіть якщо ми все віддаватимемо в РФ, розрахуватися все ж не зможемо. Як наслідок, Україна або не зможе платити взагалі, або буде змушена віддати за борги, що накопичаться, українську власність – підприємства, електромережі тощо. А це означає прихід росіян у вітчизняний ПЕК як повновладних господарів. Отже, об’єднання енергосистем – це питання не тільки економічне, це питання безпеки держави, її самостійного існування. Втрата енергетичної незалежності обов‘язково спричинить втрату частини незалежності політичної. Для запобігання цьому також потрібна якнайшвидша енергетична реформа, поява нового власника, збереження сталого рівня цін. Я підтримую позицію уряду щодо того, що не можна допустити руйнівного впливу Росії на український ПЕК. Сьогодні ми цілком здатні обійтися без Росії. Розмовляв Андрій БОЯРУНЕЦЬ |
|
|
