Перепис парламентського населення
РЕФОРМА
Кость БОНДАРЕНКО
Анекдот кінця 80-х. “Що буде після “пєрєстройкі”?” – “Перепис населення, яке залишиться живим”. Здається, у стінах Верховної Ради – у середовищі більшості – почалися процеси перепису вцілілого після революції депутатства.
Тепер уже буде важко зрозуміти, хто першим кинув гасло “Перереєстровуймося!”
Одні кажуть, що ідея належить Олександрові Волкову, інші – Сергієві Тигипку, треті кивають у бік самого Президента. Як би там не було, але третя версія не виключає двох перших. Навпаки: вся ця катавасія з перереєстрацією потрібна Президентові для того, аби знати, чи зможе він надалі опиратися на бодай частину депутатського корпусу – і чи не стане нинішня більшість в недалекому майбутньому “меншістю”.
Щось є у цьому процесі макабричне, майже середньовічне. Згадується Жанна д’Арк із її: “Хто любить мене – за мною!”. Кучма мало подібний до Орлеанської діви. Проте гасло для нього залишається актуальним. Також згадується Іван Грозний, який шукав крамолу серед боярства (насамперед серед тих, хто підтримував опозиціонера Андрія Курбського) і створював опричнину зі “служилих людей” – тих, які отримали майно за службу цареві, а не у спадок від батьків чи дідів. Нинішня більшість у парламенті – це переважно люди, які своїм теперішнім становищем мали б завдячувати Кучмі та його режиму.
Хоча є і винятки. Цікавим стало повторне входження в більшість фракцій Народного руху України, Українського народного руху та “Реформ-Конгресу”. 4 квітня лідери цих фракцій підписали угоду про перереєстрацію у більшості. Їх можна зрозуміти. Минулої суботи Віктор Пинзеник, пояснюючи свою присутність у парламентській більшості, пояснював: мовляв, ми підтримуємо прем’єр-міністра Віктора Ющенка, і тому увійшли до більшості – заради його підтримки. ПРП і її парламентське віддзеркалення, “Реформи-Конгрес”, і надалі підтримують Ющенка.
Але незрозумілим є одне: якщо майбутня більшість планується як пропрезидентська, то як у цій більшості працюватиметься Володимирові Філенку, Тарасові Стецьківу, Тарасові Чорноволу, Євгенові Жовтяку, Ігореві Коліушку?
Чи знову їх там сприйматимуть як “чужих серед своїх”? І навіщо тоді така перереєстрація?
Цілком можливо, що перереєстрація була потрібна для того, аби “відшити” від більшості фракцію “Батьківщина” і “під шумок” вирвати з опозиційного середовища 1-2 депутатів для підкріплення “трудовиків” чи “регіоналів”. Але для цього є цілком інші методи.
Складається враження, що Кучмі перереєстрація потрібна для того, аби парламент не забував, хто господар у політичній хаті, і щоби більшість не квапилася списувати Президента з політичного розрахунку. “Я перетрахивал и буду перетрахивать парламент”, – казав із притаманним йому акцентом президент сусідньої Білорусі (звичайно, він мав на увазі термін “перетряхивать”). Кучма вирішив вдатися до рецептів Лукашенка – аби вони не спали.
Чи вийде з цього щось путнє? Принаймні можна зрозуміти тривогу прем’єр-міністра. Навіть пройшовши через День уряду, він не зможе мати в парламентській більшості тієї підтримки, на яку міг розраховувати раніше.
Тепер парламентська більшість буде переважно олігархічною: збільшиться вага “Яблука” і СДПУ(О), а також представників латентної опозиції – “волковців” і “трудовиків”.
Така ситуація сприятиме або пошуку компромісу між Ющенком і групою “Трудова Україна” (це значить – погоджуватися на олігархічний коаліційний уряд або повністю опиратися на “Регіони України” та шукати підтримку у регіональних лідерів). І перше, і друге має призвести до того, що ми побачимо цілком іншого прем’єра.
Отже, після перереєстрації ми матимемо слухняний парламент, послабленого прем’єра, посиленого Президента і невизначену ситуацію в українській політиці.
|
|
