Злидні нафтового раю
АВТОЕКЗОТИКА
Віктор КОРБУТ
Блокадний Ірак залишається практично закритою для мандрівників країною.
Потрапити сюди нелегко навіть настирливим репортерам, оскільки дозволів іракського міністерства закордонних справ і місцевих спецслужб треба домагатися кілька місяців. Але навіть якщо ви отримали “добро” на поїздку, варто гарненько подумати, перш ніж відправлятися в дорогу.
Літаки в Багдад не літають – блокада. Залишається транзитний маршрут.
Найбільш зручний – через Йорданію, яка відмовилася підтримати міжнародні санкції. Шлях неблизький - майже тисяча кілометрів. Дорогу проклали через пустелю, однак побудувати вздовж траси кафе, мотелі й заправки забули. Не кожен витримає подорож у розбитій машині без кондиціонера, коли стовпчик термометра легко долає 50-градусну позначку. Утім, добовий перехід через піски - це ще не найгірше. Набагато страшніше – поломка автомобіля на трасі.
Автослюсарів у пустелі чекати не доводиться. Зловити попутку теж непросто: всі автомобілі вкрай завантажені. Залишається лише сподіватися на руки водія.
Та навіть якщо все буде добре, то дорога від йорданської столиці Аммана до Багдада займе “усього” 22-24 години, що за тамтешніми мірками доволі швидко.
Та скаржитися на муки, пережиті в дорозі, марно. “В усьому винні американці, – зазвичай відповідають іракці на претензії закордонних гостей. – До блокади іноземців ми зустрічали лише на новеньких “Мерседесах”.
Один із парадоксів сучасного Іраку – неймовірна дешевизна бензину. Після заборони експорту “чорного золота”, ціни на нього на внутрішньому ринку просто “обвалилися”. Іноземцю важко повірити, що 150-200 літрів бензину тут коштують не дорожче банки Coca-Colа: повний бак обходиться лише в один (!) долар, включаючи чайові заправнику. Поки бензин дармовий, місцеві автомобілісти катаються день і ніч, не шкодуючи машин...
Щоправда, і шкодувати вже практично нема що. Найновіші автомобілі в Багдаді – вісімдесятих років випуску. Більшість машин – справжні динозаври, які давно “вимерли” в Європі та Америці. Їх тут продають за 500-600 доларів. У всіх цих древніх
“Тойот” і “Датсунів”, як правило, частково або ж цілком відсутні світлотехніка і покажчики поворотів. Це визначає і стиль керування автомобілем у місті. Єдиний сигнал, на який водії звертають увагу, – звуковий. Усі машини гудуть, мов паровози, хаотично пересуваючись вулицями Багдада на великій швидкості. Дорогою ніхто не поступається, ніяких правил не дотримується. Не випадково лише в Багдаді 80 відсотків машин – биті.
Словом, іноземцю не рекомендується за жодних обставин сідати в Багдаді за кермо. Добром це не закінчиться. Якщо є бажання покататися, то робити це краще на заміських трасах. Тут і машин мало, і водії поводяться відносно коректно. Незважаючи на те, що фірми прокату автомобілів в Іраку відсутні, орендувати машину тут – не проблема. Достатньо звернутися до першого зустрічного таксиста або й перехожого і вам швидко знайдуть ще не до кінця “убитий” автомобіль. Орендна плата залежатиме від уміння торгуватися – від трьох до десяти доларів у день... А в місті іноземцеві найкраще пересуватися на таксі. Воно тут напрочуд дешеве. Лише за 50 центів вас довезуть у будь-яку місцину Багдада.
Утім, місцевим жителям низькі ціни на все це смішними не видаються. Середня зарплата в країні – близько п’яти доларів. Цих грошей ледь вистачає, аби не вмерти з голоду. Але, незважаючи на убогість і блокаду, займатися підприємництвом і шукати нові джерела доходів іракці не поспішають. Вони терпляче чекають одного: коли скасують міжнародні санкції і дозволять знову торгувати нафтою. Тоді усе налагодиться і країна перетвориться в східну оазу.
До речі, “чорного золота” тут вистачить на кілька поколінь. Підземні нафтові озера були нещодавно виявлені навіть під іракською столицею. У мерії побоюються, що нафта, яка поступово піднімається, може одного дня затопити місто. А на півдні країни, під пісками – ще цілий нафтовий океан...
|
|
