Лукашенко боїться югославського варіанту
СУСІДИ
Дмитро ШУРХАЛО
Цієї осені, орієнтовно у вересні, в Білорусі мають відбутися президентські вибори, точну дату яких ЦВК Республіки Білорусь має оголосити за два місяці до проведення. Проте бажання білоруської опозиції змінити владу в республіці вже вилилося в сутички прихильників опозиції з міліцією на вулицях Мінська.
На сьогодні єдиним реальним претендентом є нинішній президент Олександр Лукашенко. Опозиція – оскільки її лідери не мають реальних можливостей впливу на інформаційний простір країни, а відтак не користуються широкою підтримкою – наразі не виявляє ознак того, що буде висунуто єдиного кандидата, який матиме хоч мінімальні шанси реально позмагатися з Лукашенком. Але білоруська опозиція знаходить розуміння на Заході, тож напередодні виборів влада остерігається, аби в країні не було “реалізовано” югославський варіант перебігу подій. Нагадаємо, що восени 2000 року в Югославії – після першого туру виборів – фактично відбулася мирна революція: внаслідок масових акцій протесту президент Мілошевич змушений був визнати свою поразку і передати владу.
До речі, план передвиборної кампанії сербської опозиції було розроблено за допомогою американських фахівців, а в рамках освітніх програм – підготовано необхідну кількість фахівців з проведення передвиборної боротьби та ненасильницьких методів опору.
15 квітня в Білорусі має набрати чинності тимчасовий декрет президента № 8 “Про деякі заходи з вдосконалення порядку отримання та використання закордонної безповоротної допомоги”, президента республіки, який унеможливить реалізацію “югославського варіанту” розвитку президентської кампанії. Згідно з цим декретом, іноземна закордонна допомога не може бути використана для діяльності, спрямованої на зміну конституційного ладу, а також на сприяння таким діям.
Цим декретом передбачена також заборона “використання закордонної допомоги для проведення семінарів та іншої агітаційно-масової роботи серед населення”. Враховуючи невизначеність у білоруському законодавстві багатьох формулювань, декрет може бути застосовано до найрізноманітніших аспектів громадсько-політичної діяльності. Очевидно, таким чином має бути перекрито допомогу опозиційним структурам з-за кордону. Опозиція та правозахисні організації збираються опротестувати цей декрет, адже він порушує п. 101 Конституції РБ, який проголошує, що президент не може впроваджувати декрети, які порушують права і свободи громадян. Проте, з огляду на підконтрольність судів, розгляд цього протесту, імовірно, буде затягнуто до закінчення виборів.
За словами Ірини Авчіннікової, юриста центру правового захисту ЗМІ при Білоруській асоціації журналістів, цей декрет спрямовано насамперед проти діяльності опозиційних партій та організацій, проте до певної міри він зачіпає і діяльність недержавних ЗМІ. Зокрема, з набранням ним чинності може стати проблематичним проведення журналістських семінарів.
До речі, незалежні білоруські журналісти стверджують, що до того моменту, коли відбудуться вибори, зареєструвати в Білорусі нову газету стало практично неможливо. Місцеві органи влади (а саме до їх компетенції належить регламентація діяльності мас-медіа) затягують розгляд заяв на реєстрацію нових видань під будь-яким приводом. Так, за словами пінської журналістки Валентини Наварич, місцевий виконком відмовив їй у реєстрації газети “Вечерний Пинск” на тій підставі, що у місті вже виходять п’ять газет, а значить, нова газета місту непотрібна.
За даними білоруської асоціації журналістів, у березні минулого року під час “Маршу свободи” в Мінську міліція затримала 36 журналістів.
|
|
