Електрична музика
МАЙКЛ
Джазмени – це, як відомо, люди нетрадиційної творчої вдачі, для яких головним у музиці є імпровізація, а не нотна грамота. Причому імпровізація не обмежується лише музикою. У стані творчої лихоманки вони експериментують і з інструментами. У хід іде все – від кухонного начиння й аж до чогось ультраконсервативного, наприклад арфи. Коли не вистачає нових інструментів, старим намагаються надати якісно нового звучання. Викидають струни, міняють матеріал, із якого їх виготовлено, або роблять інструменти електричними.
Джазові гітаристи Едді Дарем і Леонард Вейр мали період неймовірної депресії і творчого застою, тому перманентно перебували в стані легкого алкогольного сп’яніння і метикували, що б таке вигадати. Нарешті придумали. 1935 році саме вони вперше підключили свої інструменти до електропідсилювача, що фактично відкривають нову епоху звучання в музиці. Здавалося б, нічого особливого не сталося: люди вже звикли до металевого “присмаку” пісень, які звучали по радіо чи з платівок. Їх уже не дивував співак біля мікрофона. Але електрогітари вони ще не чули. Столиця джазу Новий Орлеан стояв на порозі революції, яка зробила переворот у джазі й спричинила появу року.
Але задовго до цього дуже далеко від Нового Орлеану один дивак “зліпив” цілком особливий інструмент. Звуки цей апарат видавав не надто приємні, тож ідею невдовзі “поховали”... Але все по порядку.
Ще в 1920 році радянський інженер Лев Термен змайстрував перший у світі музичний інструмент, в якому звук породжувався електричним генератором. Цей шедевр інженерної думки назвали “терменвоксом”. І він став прадідом сучасного синтезатора.
| 
