Королівство Боже і земне
МЕЛЬНИК
Завтра минає десять років від повернення до Львова, на Святоюрську гору, Львівського митрополита Української Греко-Католицької Церкви. Блаженніший Кардинал Мирослав Іван Любачівський зайняв своє законне місце як наступник Андрея Шептицького та Йосифа Сліпого.
За цих десять років багато що змінилося в нашому місті. Змінився і сам Святоюрський собор. Хоча він ще не звільнився від риштувань, але всередині став набагато яснішим, світлішим, позбувшись кольорової фарби та примітивних прикрас на своїх стінах. Змінюється і сама душа Собору та й усієї Церкви.
Як би не нарікали декотрі миряни, які прагнуть бачити усе досконалим та цнотливим, поступ відчувається. Все-таки недаремно працює Богословська Академія та інші високі школи. Хоча хотілося, щоб той поступ був швидшим та відчутнішим. Сподіваємося, що приїзд Святого Отця цьому сприятиме. Але той поступ повинні творити не лише священики та владики, але і самі вірні.
Бо якими є ми, миряни, такими й будуть наші духовні провідники. Адже стан Церкви відбиває стан наших душ і... гаманців. Адже від нас самих, від нашої офіри, від нашої віри, від нашого сумління залежатиме стан Церкви, яка покликана нам служити.
Про це вчора ми молилися під час Архієрейської святої Літургії в Архікатедральному Соборі святого Юра, покровителя Королівського Столичного Міста Львова. Молилися з нагоди піднесення Верховного Архієпископа Любомира Гузара до гідності кардинала. Молилися разом з іншим львівським Кардиналом Мар’яном Яворським, нунцієм Миколаєм Етеровичем, десятками владик та священиків. Молилися “за Блаженнішого Патріарха Любомира.., за Богобережливий народ наш.., за правління, за військо.., за всіх православних християн”.
Патріарх Любомир (сподіваємося, що Іван Павло ІІ таки затвердить незабаром цю гідність для Глави УГКЦ) говорив про царства земні, які дбають про велич, про впливи, багатства, земську могутність і царство Церкви Христової, яке далеке від земних царств, бо воно побудоване на цілком інших засадах, на Божій силі.
“Ми маємо прекрасний приклад Божої сили на нашій землі. Скільки десятків років ворог намагався знищити нашу Церкву, а Церква воскресла... Ми є переможцями – ті, що перетривали без зброї, влади, грошей, бо з нами був Бог”, – говорив учора Митрополит Любомир у своїй проповіді.
І ще він просив нас молитися. Молитися за нашу Церкву, щоб вона ніколи не підпала спокусі бути земною потугою, щоб завжди залишалася чистою від усіляких земних спокус, та молитися “за мене (Любомира Гузара – І.М.), щоб Господь Бог дав мені ласку бути добрим слугою, щоб я служив вам і нашій Церкві... Якщо будемо жити за Божим законом, тоді наша Церква буде тими дріжджами, яка перетворює з нутра ціле тіло народу, яка дає йому могутність”.
І чому ми так довго не можемо усвідомити, що наше державне правління повинно бути всього лише слугою своєї нації? Можливо, тому, що воно ще до цієї нації не належить, а лише “приліпилося”, як та п’явка. Але ж ми всі отих п’явок на свою шию чи голову таки обираємо. Не раз майже одностайно.
А з другого боку, нібито не видно когось ліпшого. Бо кращі і мудріші воліють не влазити у суєту мирської влади. А може, правителі і не повинні бути наймудрішими і найцнотливішими? Хоча помилка депутата міської ради може коштувати громаді міста якихось сто тисяч гривень. Неправильне рішення депутата парламенту вартує набагато дорожче, а один неправильний крок прем’єра чи президента може принести прибутків чи завдати збитків на мільярди. А якщо ці “помилки” свідомі і викликані приватними інтересами окремих осіб? Тільки звідки, знову ж, набрати отих мудрих та цнотливих?
Для цього не можна бути байдужими. Бо саме через нашу байдужість та небажання влізати у брудні справи, а часом просто через страх, земними справами часто керують не наймудріші та не найцнотливіші.
Смиренними ми маємо бути перед Богом, а від людей, яким доручаємо керувати, мусимо вимагати служіння. Служіння державі, нації та кожному з нас, бо ми власне оте “правління” не лише обираємо, але й утримуємо. І не тільки тих, хто на чолі усіх гілок влади, але і тих, хто мав би бути в опозиції. Бо без доброї, міцної опозиції не може бути і доброї влади.
Хоча, звичайно, вся влада від Бога. Та Бог дає нам можливість тут, на землі, її обирати чи садовити собі на карк.
Ігор МЕЛЬНИК
|
|
