|
ADVERTISEMENT
LvivArt.com
| ||||||||
|
|
ADVERTISEMENT
LvivArt.com
|
|||||||
|
| ||||||||
Умови політичного діалогуЧи можливий в Україні "круглий стіл" між владою та опозицією?ПЕРСПЕКТИВИКость БОНДАРЕНКО
Опозиція неодноразово наголошувала на тому, що переговори можливі за кількох умов. Під час понеділкової прес-конференції народний депутат Тарас Стецьків назвав дві базові умови переговорів (взаємовизнання опозиції і влади як суб’єктів переговорного процесу та надання опозиції рівних можливостей для висвітлення у прямому ефірі на телебаченні своїх програмових засад). Також висуваються додаткові умови: Президент повинен відправити у відставку М. Азарова, Є. Марчука, М. Потебенька. По-друге, Л. Кучма мусить визнати, що з-за столу переговорів він може встати не Президентом. По-третє, повноваження уряду Віктора Ющенка мають зберігатися аж до кінця переговорного процесу. По-четверте, з боку влади за столом переговорів повинні сидіти Леонід Кучма, Віктор Ющенко та Іван Плющ. Адміністрація Президента, бажаючи відтягнути час і виграти зайві козирі у політичній грі, вдається до поширення серед громадськості думок щодо роздробленості опозиції та її ідеологічної невизначеності. Більше того, як “опозицію” намагаються представити деякі політичні структури, що реально такими не є, – наприклад, Комуністичну партію України. Тут особливої уваги заслуговує ініціатива народного депутата Олександра Волкова, який 20 березня провів нараду з представниками трьох парламентських фракцій – Народного руху України, Українського народного руху та “Реформи-Конгрес”. Засоби масової інформації потрактували дії пана Волкова як перший крок на шляху діалогу влади й опозиції. Проте реалії є такими, що керівні органи цих партій жодного разу не висловилися про входження до опозиції. Наразі опозиційними до Президента і системи є більшість низових осередків згаданих партій та окремі лідери. Тому проведення переговорів саме з керівниками НРУ – ПРП – УНР – КУН може розглядатися як спроба призначити кишенькову опозицію. Ще одним моментом є спроба перетворити антипрезидентські настрої на проющенківські. Мовляв, народу нині потрібна не відставка Кучми, а збереження уряду Ющенка. Ідея зосередження уваги мас на проблемі уряду є доволі влучним моментом, оскільки Віктор Ющенко є популярним політиком. Народний депутат Тарас Стецьків наголосив на тому, що опозиція в жодному разі не повинна покладатися суто на допомогу Заходу, а вирішення української політичної кризи мало би проводитися лише самим народом України: “На чий бік він стане – опозиції чи влади,– та сторона й матиме моральне право керувати державою”. Поки що ж влада не готова визнати опозицію. Опозиція не змогла переконати владу в необхідності переговорів. Народ не може виступити у ролі арбітра через низьку поінформованість щодо планів опозиції. Але інтерес до “круглого столу” все ж великий. Скидається на те, що переговори між владою й опозицією є поки що справою віддаленої перспективи... Продовження теми – стор. 5 |
|
|
