Криваві порахунки
Внаслідок з"ясування стосунків між двома компаніями 19-річного хлопця було вбито ножем
СУТИЧКА
Зоряна ІЛЕНКО
Трагедія трапилася 12 березня, коли один із ображених молодиків намагався “вирахувати” зловмисника, який нібито викрав у нього мобільний телефон. Усе звелося до того, що молодик разом зі своїми друзями вирішив зустрітися із кривдником. Як і було домовлено, обоє зустрілися в районі вулиці Староєврейської. Правда, кожен із них узяв на підмогу по кілька осіб – на всяк випадок. Якщо доведеться “розбиратися круто”, то і підмога поблизу.
Як розповів заступник начальника Галицького РВВС Олександр Синявський, потім з’ясувалося, що в сутичці брало участь понад чотирнадцять осіб. Однак, аби це з’ясувати, довелося таки добре попрацювати. Адже смерть потерпілого зафіксували лікарі приватної клініки “Богдан” у салоні таксі. Як розповіли очевидці події, коли їхній колега отримав ножове поранення, його зразу ж перенесли в таксі, де з двома його знайомими усі разом хотіли рушити до лікарні швидкої допомоги. Однак біля готелю “Львів”, неподалік станції “швидкої” “Богдан”, хлопцеві стало вкрай погано. І лікарі, котрі підбігли на допомогу, змогли лише констатувати смерть. Хлопець помер від ножового поранення. Це був боковий удар, який прийшовся через печінку в серце.
Як стало відомо пізніше, в сутичці брали участь переважно студенти, троє з них з Інституту фізкультури. Зустрілися вони, аби обговорити питання кишенькової крадіжки. Один із молодиків “наїхав” на іншого – мовляв, саме він забрав мобільний телефон. Слідство не довело викрадення мобільного телефону. Але самого інциденту ніхто не виключає.
Олександр Синявський зауважив, що після того, як дві компанії зустрілися (до речі, в них були і дівчата), спочатку усе зводилося до словесних образ, а згодом хтось таки завдав першого удару, і сталася така собі невелика сутичка.
Однак у ній ніхто не потерпів. Уже коли нібито молодики дійшли якоїсь згоди, образи знову посипалися з обох боків. І тоді перипетії звелися до ще однієї сутички. Як не дивно, навіть після неї усе залишалося в нормі – декого добряче потлумили, але рани були не смертельними. Коли дві компанії вже розходилися, дівчата почали насміхатися, що таким собі “маханням кулаками” свій конфлікт ворогуючі не вичерпали, адже так і не з’ясували, хто ж викрав мобільний телефон. Тоді один із компанії, мабуть, не витримав моральної образи, і першого, кого наздогнав, пхнув “пікою”. Лише тоді всі схаменулися, та було запізно...
|
|
