|
ADVERTISEMENT
Ukrainian Autocephalous Orthodox Church - uaoc.org
| ||||||||
|
|
ADVERTISEMENT
Ukrainian Autocephalous Orthodox Church - uaoc.org |
|||||||
|
| ||||||||
У Кеннеді стріляло щонайменше двоєРОЗСЛІДУВАННЯОлег КОМАРЧУК
22 листопада 1963 року сталося одне із найзагадковіших убивств ХХ століття. Про вбивство президента США Джона Кеннеді написано незліченну кількість книжок, відзнято чимало документальних і навіть художніх фільмів. Висуваються різні припущення, однак що сталося злощасного четверга у техаському місті Далласі – чи імпульсивний вчинок 24-річного маніяка, чи ретельно спланований замах, а якщо так, то хто має до нього причетність – зі 100-відсотковою впевненістю сказати не може ніхто. Убивцю знайшли дуже швидко. Але перед тим, як його упіймали, Лі Гарві Освальд встиг пристрелити одного поліцейського. Щоправда, з пістолета. Гвинтівку “Маннліхер-Каркано” з оптичним прицілом, за якою власне і визначили її власника (а це був саме він), Гарві залишив під купою ящиків у шкільному сховищі книжок, де він працював, на шостому поверсі будинку неподалік від місця трагедії. Вікно там було прочинене, а на підлозі валялися три гільзи. Не вдаючись у деталі його затримання, скажемо, що через два дні, суботнього ранку 24 березня 1963 року, коли його переводили з поліцейського управління в окружну тюрму Далласа, Лі Гарві Освальда вбили. Прорвавшись крізь натовп репортерів і засунувши пістолет між ребра, Освальда застрелив власник одного із нічних клубів Далласа, Джек Рубінштейн, або ж Джек Рубі. Відомий також своїми зв’язками із мафією, Рубі сказав, що “зробив це заради Джекі” (Джона Кеннеді – О. К.). Незважаючи на те, що через свій учинок Джек Рубі мало не став національним героєм, його засудили до смертного покарання, яке, щоправда, 14 березня 1964 року замінили на пожиттєве ув’язнення. Помер убивця Освальда 3 січня 1967 року від тромбу в легені. Раптова смерть убивці, а через кілька років і вбивці Кеннеді наводила на думку, що у справі Кеннеді йдеться про наперед спланований замах. ЦРУ, вивчаючи біографію Лі Гарві Освальда, почало підозрювати, що тут не обійшлося без руки Москви. Воно ж бо й не дивно, адже це був час “холодної війни”. До того ж Освальд аж два роки провів у Радянському Союзі, в Мінську, куди він прибув за туристичною візою. Там він одружився з росіянкою Мариною Прусаковою, і в них народилася донька. Розповідають, що майбутній вбивця 34-го президента США полюбляв заглядати до чарки і частенько бив свою дружину. Освальд намагався отримати радянське громадянство, однак так і не досягши цього, 1961 року повернувся в Нью-Орлеан, де брав участь у всіляких ультралівих організаціях. У вересні 1963 року, за два місяці до вбивства Кеннеді, Освальд поїхав до Мехіко, де намагався отримати якщо не радянську, то принаймні кубинську візу. Як писав у своїх мемуарах колишній офіцер КДБ Олег Нечипоренко, Освальд сказав тоді, що “не може більше жити у США”. Кадебістська версія ще довго дурманила голови посадовцям із ЦРУ. Не переконували їх навіть свідчення офіцерів-перебіжчиків з СРСР: мовляв, Радянський Союз не був зацікавлений у вбивстві Кеннеді. У центральному розвідувальному управлінні гадали, що перебіжчики їх навмисне збивають із правильного шляху. Після падіння берлінського муру, коли доступ до архівів КДБ того часу став трохи більшим, ця версія відійшла на задній план. Однак факту змови не було спростовано й американці губилися у здогадах: кому все ж таки вигідним було вбивство 34-го президента США? І взагалі, чи Джона Кеннеді вбив саме Освальд, адже очевидці чули також інші постріли з боку пагорба, повз який проїжджав президент. До того ж рани 34-го президента дещо не відповідали версії, ніби їх завдали з боку шкільного книгосховища. Отже, як бачимо, версія про існування іншої особи, яка стріляла в Кеннеді, що її нині відстоює британський криміналіст Дональд Томас, є далеко не новою. Віце-президент Ліндон Джонсон, якого привели до присяги через кілька годин після вбивства Джона Кеннеді, відразу ж повідомив про створення спеціальної комісії для розслідування обставин убивства. Заслухавши 552 свідки, у вересні 1964 року комісія на чолі з головою Верховного Суду США Ерлом Ворреном, звинувативши ЦРУ, ФБР та поліцію Далласа в тому, що не змогли запобігти вбивству Кеннеді, прийшла до висновку, що 34-го президента США вбив 24-річний Лі Гарві Освальд, який діяв самотужки. Пізніше спеціальна комісія Національної Академії Наук США підтвердила версію комісії Воррена і, водночас, заперечила теорію пагорба, яка ще 1978 року дозволила комісії з убивств, організованій палатою представників Конгресу США, стверджувати, що вбивця був не один. Комісія НАК США, можливо, дещо неуважно поставилася до записів радіопереговорів далласької поліції на момент убивства, вивчивши які, британець Томсон стверджує нині, що на одній із плівок було чути чотири постріли, а також ехо від четвертого. Комісія Національної Академії Наук заявила тоді, що на плівці записаний не четвертий постріл, а просто сторонній шум. Дональд Томсон у своїй статті стверджує: комісія НАК США неправильно синхронізувала записи переговорів у момент замаху, що в результаті призвело до помилкових висновків. |
|
|
