Історія про те, як на наші голови валиться історія
ВИСТАВКА
Катерина СЛІПЧЕНКО
Саме таку історію розповідає Благодійний фонд "Збереження історико-архітектурної спадщини Львова" на фотовиставці "Львів: руйнація духу, або Місто, яке не хочемо помічати", розгорнутій у Палаці мистецтв.
У виставці взяли участь фотохудожники Микола Тинкалюк, Роман Семен, Юрій Шипунов, Олександр Мазуренко, Ілля Левін, Геннадій Шмуленсон.
Поспішаючи у справах вулицями міста, ми давно припинили дивуватися із його занедбаності, бруду під ногами. Переважно ми звертаємо увагу лише тоді, коли нам чудом вдається порятуватися від камінної брили, яка падає на наші голови. До доброго звикаєш швидко, до поганого -- важче, але все одно звикаєш, тож ми, напевно, звикли.
І якщо раптом ми звертаємо увагу на руїни в самому центрі міста, як, наприклад, "вивихнутий будинок" (на світлині Романа Семена на сусідній будинок накинутий шматок тканини, як траурний креп), то до того, що наше місто є одним великим цвинтарем, ми уже звикли. А воно таки цвинтар, цвинтар ренесансного різблення, цвинтар сецесійних вітражів та майоліки, цвинтар барокового лиття.
"Грошей немає" -- такою є перша реакція на проблему чи не кожного львів'янина. Звичайно, із середньої місячної платні будинок не відбудуєш і Палац Бандінеллі до ладу не доведеш. Проте не чіпляти совкової алюмінієвої клямки до старовинної брами (світлина Юрія Шипунова) чи не клеїти оголошення на живопис у під'їзді може дозволити собі кожен. Напевно, вже час відкинути "совкову" гігантоманію і звикнути до думки, що це наше місто, що ми є його господарями і що ми маємо дослухатися до його шепоту із глибини століть, а не варварськи жити миттєвими побутовими потребами.
Саме у цьому і полягає, окрім незаперечної естетичної вартісності, цінність запропонованої Фондом експозиції: помітити прикрі дрібнички, які насправді далеко не є дрібничками. Справа збереження Львова -- справа культури кожного його мешканця. І це аж ніяк не пафосні заклики.
Наші предки залишали по собі слід у місті: "Збудовано коштом міщанина N". По нас залишаться інші написи? "Здесь был Вася"??? Невже після нас залишиться суцільне звалище, статуї на смітнику (світлина Іллі Левіна), відбиті голови святих (світлина Олександара Мазуренка), затерті сліди колишніх порталів, що увійшли у європейські історії мистецтв (як, наприклад, залишки "Золотої Рози" на світлині Геннадія Шмуленсона)?
НЕ варто сподіватися, що прийде добрий дядечко і все нам відновить. Варто зробити щось маленьке, щось майже непомітне, щось таке, щоб на наші голови уламками капітелей та маскаронів не падала наша історія. Бо так аж надто легко залишитися взагалі без пам'яті та без голови.
СВІТЛИНА Юрія Шипунова
|
|
