BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 27-28 БЕРЕЗНЯ 2001 року |

ЛИСТИ ДО ПОСТУПУ

Шевченківські вечори

В умовах нестерпної брежнєвської задухи, коли, здавалося, от-от буде задушено нашу національну свідомість, люди знаходили ковток чистого повітря саме у Шевченковому слові. Тоді дозволялося проводити лише один концерт, без реклами, а квитки на нього роздавали комсомольським і партійним активістам. Але люди якось дізнавалися, коли буде шевченківський вечір, відкуповували ті квитки, і атмосфера на концерті була все-таки не така, як хотілося компартійній верхівці. Навіть комсомольці змушені були слухати “Заповіт” стоячи (хоч і доводилося декого піднімати).

Так, важко тоді було вшановувати пам’ять Тараса Шевченка. Що ж діється тепер у нас у Львові, у столиці горе-П’ємонту? Філармонія підготувала до Шевченкових роковин і провела один-єдиний блідий і безликий концерт.

Тепер, коли нашому народові, нашому зневіреному, роз’єднаному суспільству так треба спопеляючого, гострого Шевченкового слова, Шевченкових настанов, Львівська філармонія спромоглася тільки на декламацію одного-єдиного твору Шевченка – “Тополі”.

Зате діточки із “Писанки” виконували якісь незрозумілі в цьому урочистому концерті до 140-річчя з дня смерті поета “Цьомки-цьомочки”. Невже і до Львова дійшов горе-стиль київського
п. Шарварка, організатора всіляких урочистих видовищ у Києві?

Чому ніхто не здобувся на прочитання Шевченкового “Посланія...”? Тепер, коли так треба Шевченкового грізного й гострого слова до всіх тих, що мовчать і “мовчки чухають чуби”.

Невже артистичний бомонд Львова скотився до нужденного споживацтва і не проявив своєї ініціативи, бо через сучасну фінансову кризу філармонія не спроможна була оплатити “гастролерів”.

Є молодь у театрі Заньковецької, а ще – низка театральних груп чи театрів у Львові. Де вони були у березневі дні Шевченкового ювілею? Невже актор і професор Б. Козак не міг зі своїми студентами поставити “Великий льох” – містерію, яка надзвичайно актуальна для сучасного нашого життя. Де панове “від культури” – Р. Лубківський, який так уклінно вітав колись “велику співачку” з-за хутора Михайлівського, а про вшанування Шевченка не потурбувався? Де міський відділ культури? Де “Просвіта”, Спілка письменників?
Ось такі болючі питання не покидають мене від 11-го березня, після відвідання шевченківського концерту у Львівській філармонії, бо
“Страшно впасти у кайдани,
Умирать в неволі,
А ще гірше – спати, спати,
І спати на волі.”
Наталія Николин

Пам’ятник Данилові Галицькому

Пам’ятник Данилові Галицькому у Львові повинен бути величним, дорогим, багатим. Площа Галицька, незважаючи на те, що носить його ім’я, для цього пам’ятника не підходить. Це місце буденне, брудне – базар, туалет, торгівля горілкою, насінням соняшника, гарбуза, м’ясом, овочами, п’яниці, алкоголіки, вульгарні вислови, магазини, трамваї, обласний суд. Для галицького князя потрібне урочисте місце, святкове, величне і в прямому, і в переносному значенні. Таке місце у Львові є – це місце біля Порохової вежі.

Князь Данило Галицький на коні буде нагадувати вершників Богдана Хмельницького, Щорса, Петра І, Чапаєва, Будьонного, Дорошенка. Пам’ятників і картин такого типу є дуже багато. Тим більше, що пам’ятник Данила Галицького на коні вже є у місті Галичі. Якщо такий буде у Львові, то це означає, що ми не маємо своєї фантазії, а копіюємо чуже.

Галицька площа – низовинна, з одного боку – мури, а з іншого – базар і довкола кафе-бари з далеко не українською музикою. Князь повинен стояти на узвишші, бо це князь (так, як Володимир Великий, стоячи на горі і ще на високому постаменті, бачить увесь Київ і його самого видно з лівого берега Дніпра).

Т. Шевченко – на Канівській горі високій, – щоб було видно і Дніпро, і кручі.
З площі Галицької не побачити нічого, крім базарників і бруду. Пам’ятник княгині Ользі у Києві знаходиться на площі, від якої враження, що треба роззуватися – так чисто. Місце біля Порохової вежі – це єдине відносно чисте місце у Львові.

Пропоную такий пам’ятник: біля Порохової вежі на високому постаменті княжий трон, позолочений, інкрустований дорогим камінням... Біля трону стоїть Данило Галицький. Однією рукою сперся на спинку крісла, а другу – зігнув до грудей і тримає згорнутий в трубочку аркуш паперу, що символізує його заповіт, який він втілив у життя.

На передній стінці постаменту прикріплена табличка з написом: “Я, князь Данило Галицький, уподобав собі це місце. На семи пагорбах оцих збудую славне місто на честь мого улюбленого сина Лева. Року 1256 від Різдва Христового.”
Цим написом майже все сказано. Хто нічого не знав про Данила Галицького, багато дізнається. На трьох інших сторонах постаменту – вирізьблені рельєфи міста Львова, не сучасного, а давнього: вали, оборонні мури. Князь Данило Галицький одягнений в багатий одяг: на голові позолочена княжа корона з дорогоцінним камінням. На руках – золоті перстені також із дорогоцінним камінням. На коні ж ніхто не їздить ні в короні, ні в золотих перстенях.

На конях в основному зображують воїнів зі зброєю в руках, які завойовують чужі землі або втікають. Галичани – мирні люди. Данило Галицький – символ миру і спокою. Данило Галицький стоїть вище каштанів, щоб його було видно здалека, дивиться на Успенську церкву. Він бачить церкву й Ратушу. Данило Галицький стоїть, а не сидить в кріслі, бо такий пам’ятник є Грушевському у Львові та Києві.

Спеціалісти кажуть, що два однако вих пам’ятники Грушевському принижують їх – як пам’ятник, так і самого Грушевського. Не повторюймо ми такої помилки.
Нехай не роблять висновку, що Галицький князь займався тільки війнами.

Далі. Позаду пам’ятника за метрів 10 – 15 – охорона. На вишці стоїть воїн з факелом і пильно дивиться в протилежний бік, чи не наближається ворог. При вході у Порохову вежу зняти всі зайві таблички (Рух, Бар), а встановити біля стін такі самі факели.

Закріпити за школою догляд за Пороховою вежею. Замітати, бо збоку галичани викидають хатнє сміття. Два рази в рік мити левів – вони почорніли від бруду. Якщо не вистачить коштів, ми допоможемо своїми пожертвами.

Перемініть рішення Художньої ради – якщо ви є справжніми патріотами, а не патріотами лише на словах, то ви зробите це. Возвеличте князя, а не пхайте його в бруд.

Ще одне прохання. Пам’ятник “Просвіті” треба перенести на проспект Шевченка по середині, тоді він не буде стосуватися прокуратури, а проспекту Шевченка, книгарні НТШ, Грушевського. Він стоїть на вулиці “Просвіти” – це науково правильно, але більша частина львів’ян і гостей ще не бачили його. Там вигулюють собак, стоять контейнери зі сміттям, обшарпаний будинок, близько – товариство Пушкіна. Виникає враження, що той пам’ятник збудувало товариство Пушкіна. Його треба показати –дуже гарний пам’ятник.

Проаналізуйте, як побудовані церкви у Львові. Кожну церкву видно з чотирьох боків і здалека. Це не випадковість, а велика мудрість наших предків. Так само будуються і пам’ятники на відкритих площах. Міцкевича видно здалека, а свого князя хочемо заховати, щоб бачити його, лише йдучи на базар.
Добре подумайте. Все можна змінити, постанови змінюють закони, Конституцію.

А судді хто?

У вашій газеті (№40 за 13 – 14 березня 2001 р.) надруковано лист затятого прихильника свободи слова Йому Кіпура.

Хочу подякувати цій особі (мною не визначеної національності) за комплімент галичанам-українцям. Проте п. Йому Кіпур дещо перебільшує наш націоналізм. Це по-перше. А по-друге – ототожнює націоналізм і шовінізм і цим виявляє своє невігластво. Тепер щодо “любові” українців до росіян. Ця “любов” дуже просто пояснюється наукою. У 1903 році
І. П. Павлов увів у науку термін “умовний рефлекс”. Умовні рефлекси є основою вищої нервової діяльності. У людини умовні рефлекси витворюються на основі не тільки першої сигнальної системи (коли подразники – розмаїті агенти зовнішнього і внутрішнього середовища), а й другої сигнальної системи (коли подразник – слово, мова).

Протягом кількох століть українцям чинили зло росіяни на нашій ж українській землі. Це й виплекало цю специфічну “любов”.

Тому російськомовному населенню вкрай необхідно перепрошувати Бога за зло, причинене нам – “рабам німим” і молитись за нас грішних, щоб ми часом не відступили від Христових заповідей і не вподобали собі жидівську (єврейську) заповідь: “око за око і зуб за зуб”.

Проте хочу потішити наших сусідів: українці за своєю ментальністю – нарід добрий і цілком можуть сімдесят і сім разів пробачити.

Тепер дозвольте виявити моє бачення духовно-інтелектуального протистояння, яке виникло після показу вистави “У. Б. Н.”

Їхня (творців “У. Б. Н.”) аргументація не переконлива. А те, що вистава має своїх прихильників, не дивина. Моральний рівень творців вистави і їх прихильників співпадає. Саме тому зараз у нас президент – Кучма. У духовному вимірі кількість не переходить у якість.

Правдиві націоналісти-борці намагалися і намагаються підтягнути нарід до вищого духовного рівня. Заробітчани-пристосуванці тягнуть у свій нижчий світ.
Слава Богу, що, попри все, у світі театру є високодуховні особистості. Адже світ людини – це світ слова. А я не хочу, щоб наші діти жили в світі лихослів’я.

І ще одне. Не слід впадати в крайнощі з правом акторського вимислу. Світові відомий такий “шедевр авторського вимислу”, як зображення Ісуса Христа гомосексуалістом. На останок хочу поставити питання М. Г. Ваша думка, висловлена у статті “Новітній Тарас Бульба чи біблійний Іов?”, така: “Важливо показати, яка небезпека чекає на наступне покоління. А це дуже страшне покоління прагматичних циніків.”
Питання таке : “А судді хто?”
Оксана ДЕМЧУК

Дозволю собі деякі
критичні зауваження.

Дякую, що надрукували мого листа, бачу, що аналогічні питання порушують й інші читачі. Але дозволю собі деякі критичні зауваження на адресу редакції від вашого постійного читача.

Не вживайте таку складну термінологію буквально в кожному реченні, не розраховуйте тільки на інтелектуалів, адже вас читає і робітник, і селянин. Я читав деякі статті кілька разів – не можу второпати, що там написано.

Друге – навіщо в календарі називати прізвища людей, які не займають високих посад і відомими їх ніяк не назвеш? По-третє, з ким не говориш, усі клянуть цю владу, жаліються на матеріальну сторону життя, є такі, що за совітами не плачуть, а кажуть: за 100 рублів я жив нормально. І це – не “ковбасна філософія”. Заходжу до знайомого лікаря (працює на півставки), їсть печену бульбу.

По-четверте, пишіть про такі проблеми, як міський транспорт, де постійні сварки (деколи до бійки доходить) і “штурми” на зупинках. По-п’яте, пройдіться на Привокзальний ринок – матеріалу вистачить на десять номерів.
По-шосте, зверніться до міської ради, щоб у Польщі закупили пісок для посипання вулиць, аби люди не ламали кінцівок. По-сьоме, ціни на продукти в магазинах – хто їх встановлює, на кого вони розраховані? По-восьме, розженіть цей Комітет захисту прав споживачів – це насмішка над людьми. По-дев’яте, я побував у 37-ми країнах (працював на флоті), але такого жебрацтва не бачив (хіба в Африці!), щоб люди лазили по смітниках. І останнє, не пишіть про такі дурниці, як зловживання вітамінами, яке шкодить здоров’ю, ми так “переїдаємося,” що далі нікуди.

Р. Паньчишин

Україна під час “кучми”

Ось уже сім років в Україні панує “кучма”. Період, достатній для вивчення характеру цього явища і відчуття його дії на собі.

Отже, “кучма” – це тотальна бідність населення, геноцид, депортація мільйонів українців, тюрми – повні політв’язнів, відрізання голів журналістам плюс русифікація всієї країни. А якщо одним словом, то “кучма” – це зло. Зі злом треба боротися всіма силами й засобами. Добро переможе. “Кучма” буде відповідати за всі свої злодіяння не тільки перед Богом, але ще й тут, на Землі, перед живими людьми.

Глибоко помиляється той, хто думає, що для порятунку України від “кучми” достатньо відставки Президента
Л.Д.Кучми. Адже “кучма” – це не тільки одна людина, це ціле злоякісне утворення, до складу якого входять:

Л. Д.Кучма , Є. К.Марчук, В.Медведчук з його СДПУ(о) та багато інших.

Для того, щоб Україна вийшла з кризи, як політичної, так і економічної, треба всім демократичним силам об’єднатися між собою і тоді вдарити єдиним фронтом по “кучмі”. Перемога гарантована.

Юрій ОПАЦЬКИЙ

Треба тримати
парламент в облозі

Хоча до Президента України ми маємо багато питань і претензій, все ж сьогодні більшим і найбільшим ворогом України є антиукраїнська більшість нинішньої Верховної Ради, яка свідомо стримує розвиток держави, блокує украй потрібні закони, кодекси і разом із зрадниками національних сил готова завершити встановлення антиукраїнської російської влади на Україні.

Бо сьогодні через нездатність національних сил об’єднатися Україна ще не в змозі породити кращого президента, хіба ще гіршого – ставлеників московських окупантів типу Мороза чи Симоненка. Не здатна поки що Україна вибрати і кращого українського парламенту, особливо при повній пропорційній системі виборів.

А поки що виборцям залишається застосовувати всі радикальні способи, аж до силових, щоб змусити парламент працювати над вирішенням в першу чергу наступних проблем:

1. Затвердити результати минулорічного референдуму.

2. Терміново затвердити або розробити своїми силами і прийняти податковий, пенсійний, цивільний, митний кодекси і закон про партії.

3. Переглянути закон про вибори на місцевих рівнях, а, можливо, і в парламент.

4. Ліквідувати всі надмірні пільги народним депутатам України, особливо після припинення ними своїх повноважень (зарплати, пенсії та інше).

5. Для народних депутатів установити зарплату не вищу за середню бюджетників і поступово піднімати її разом із підвищенням зарплати громадянам (і тільки).

6. Прийняти закон про відкликання народних депутатів із Верховної Ради України, згідно з положенням якого депутати автоматично позбавлялися б своїх повноважень.

Тільки після вирішення цих питань з парламентом можна братися і за нинішнього президента з його русифікаторськими тенденціями.

Щоб змусити парламент виконувати волю виборців, пропонується оточити його тісним кільцем людей і тримати в облозі (без усякого постачання), поки він не виконає усіх вищезгаданих вимог, а також усіх першочергових кодексів, закону про партії та інших законів і кодексів, яких народ чекає від парламенту ось уже мало не десять років.

А завинив нинішній парламент перед народом дуже багато і значно більше від президента, тому йому треба працювати й у вихідні і без відпусток, щоб надолужити згаяний час перед президентськими виборами і під час інших розробок протягом останніх трьох років...

І не дай Бог нам якогось коаліційного уряду з російськими окупантами чи їхніми прислужниками – тоді вже точно не уникнути нової біди і, як наслідок, нової визвольної війни аж до перемоги, а це сьогодні вже занадто.

Сьогодні всі патріоти повинні твердо стояти на захисті першого справді українського прем’єра В.Ющенка, бо це наша остання надія на нинішньому етапі тотальної боротьби за мрію наших дідів і батьків – українську Україну, де би щасливо жили й інші приїжджі народи, але без нав’язування нам своїх звичаїв і мови, без постійної загрози знову перетворити нас у колонію.

Отже, не даймо себе знову ошукати!

Юрій ЗУБРИЦЬКИЙ


POSTUP - ПОСТУП
№48 (706),
27-28 БЕРЕЗНЯ 2001 року

ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата Поступу
·Нудота дядечка Оскара
·Новий шеф МВС керував арештами студентів
·Михайло Гладій повертається у свій старий кабінет

ПОГЛЯД
·З боргов ями доведеться вибиратися наосліп
·Мистецтво чи банальність?
·Київські рапсодії

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·У Самборі вшанували пам"ять Чорновола
·Розчленоване тіло вбивця спустив у каналізацію
·Мешканці проти будівництва АЗС
·ЛАЗ ще можна врятувати
·Відзначено найбільших інвесторів
·КІЛЬКА СЛІВ

НАША СТОЛИЦЯ
·АРХІВАРІУС
·Львівська опера без художнього керівника?
·Міські парки реконструюються

ПОСТУП З КРАЮ
·Політики шукають круглий стіл
·Президент - за поновлення слідства
·Шалені зливи на Закарпатті

ПОСТУП У СВІТ
·СВІТООГЛЯД
·Подарунок для Путіна
·Розгін демонстрації у Мінську
·Шенгенська зона збільшилася на Данію, Швецію, Фінляндію, Норвегію та Ісландію

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·КРАЙ
·Легендарний Баффет зароблятиме на чужих ризиках
·Procter&Gamble іде на війну
·Селяни без дизпалива не залишаться
·СВІТ

АРТ-ПОСТУП
·Театральна міні-енциклопедія: видання друге
·Фестиваль одного театру
·Львівська Мельпомена перед люстерком
·Марко Проклятий товчеться за океаном

ЛИСТИ ДО ПОСТУПУ
·ЛИСТИ ДО ПОСТУПУ

СПОРТ-ПОСТУП
·Аутсайдера двічі не здолали
·Нульова нічия на користь поляків
·Останні розчерки на ванкуверському льоду
·Іменинник - чемпіон
·Каспаров - володар Кубка світу
·Надії вболівальників виправдовуються

ПОСТ-FACTUM
·КАЛЕДНАР
·Не сумнівайтеся в Джеймсові Бонді!
·Найуспішніший рекламний слоган