Шенгенська зона збільшилася на Данію, Швецію, Фінляндію, Норвегію та Ісландію
ІНТЕГРАЦІЯ
Любко ПЕТРЕНКО, Кьольн
День 25 березня став ще однією епохальною датою в історії європейської інтеграції. П’ять скандинавських країн – Данія, Швеція, Фінляндія, Норвегія та Ісландія – долучилися до Шенгенської угоди про вільний перетин кордонів. А разом з державами й 24 мільйони їхніх громадян.
Угоду про скасування особистого, транспортного і товарного контролю на внутрішніх кордонах 26 березня 1995 року в Шенгені підписали п’ять країн: Бельгія, Німеччина, Франція, Люксембург і Нідерланди. Після знаменитого Амстердамськогo саміту ЄС у 1997 році своє бажання приєднатися до “зони прозорих кордонів” висловили Іспанія, Португалія, Італія та Греція.
Знаменно, що з останнім розширенням Шенгенської зони до угоди долучилися не лише країни Євросоюзу – Данія, Швеція і Фінляндія – але й кооперативні партнери ЄС – Норвегія та Ісландія. Таким чином, кількість учасників угоди зросла до 15 членів. Тож відтепер, отримавши шенгенську візу, можна мандрувати об’єднаною Європою від Норвезького моря до Гібралтарської протоки.
Найбільше втіхи отримала Німеччина, яка мусила щороку здійснювати на своїх північних кордонах паспортний контроль майже чотирьох мільйонів мандрівників. У пориві захоплення міністр внутрішніх справ Німеччини Отто Шиллі назвав цю подію “історичним моментом для європейської співпраці”.
І хоча з 1999 року Шенгенська угода стала невід’ємною складовою Угоди Євросоюзу, серед членів ЄС є ще дві острівні держави, які зволікають із відкриттям кордонів – це Великобританія та Ірландія.
Розширення Шенгенської зони породжує і низку проблем: у першу чергу – це контрабанда наркотиків, людей і зброї. Тепер прикордонникам більше доведеться покладатися на своє “сьоме чуття” і на узгоджену роботу всіх правоохоронних відомств країн Євросоюзу. А зовнішні кордони ЄС тепер охоронятимуться з подвійною пильністю. Бо як інакше, адже Шенгенська зона впритул наблизилася до Росії.
Окрім того, навіть громадяни ЄС, які подорожують у межах Шенгенської зони, зобов’язані мати при собі закордонні паспорти (або державне посвідчення особи) і документи на дітей. А для мешканців України останні події практично не вплинуть на процедуру отримання візи.
|
|
