Політики шукають круглий стіл
Переговори між Президентом і опозицією про майбутнє країни стають усе реальнішими
КРУГЛИЙ СТІЛ
Дмитро ЯЦЕНКО
У суботу, під час відвідин будівництва Володимирського собору в Херсонесі (Крим), Президент Леонід Кучма суттєво змінив своє ставлення до проблеми переговорів між владою та опозицією. На думку глави держави, діалог треба вести з усіма політичними силами: “Це істина, тому що ми народ український”, – сказав Леонід Кучма.
Досі позиція Гаранта не зовсім вкладалася в його твердження про “істину”, оскільки раніше Леонід Кучма відкидав можливість переговорів, називаючи опозицію “фашистами”, і навіть під час нещодавньої зустрічі з президентом Польщі Александром Кваснєвським дотримувався думки, що єдина сильна українська опозиція – це комуністи. Утім, певна еволюція президентських переконань у питанні переговорів ще не гарантує початку діалогу, хоча й збільшує ймовірність того, що влада та опозиція таки сядуть за стіл переговорів. Спротив Леоніда Кучми цілком зрозумілий, адже некомуністична опозиція – Форум національного порятунку, комітети “Україна без Кучми” та “За правду”, що вимагають переговорів, – головною темою діалогу вважає добровільну передачу Леонідом Кучмою влади в руки його наступника. З іншого боку, опозиція ще досі офі-ційно не назвала імені цього наступника, а це теж створює перепони для початку переговорів, адже дуже складно уявити, що Леонід Кучма погодиться на відставку, якщо не отримає гарантій власної безпеки і від опозиції, і від наступника.
Усе це нагадує “проштовхування” російського варіанту передачі влади від Бориса Єльцина до Володимира Путіна. Такий варіант стає реальним лише за умови, що Леонід Кучма дійсно визнає свою слабкість для продовження президентської кар’єри до 2004 року. Крім того, представник некомуністичної опозиції зможе перебрати владу від Леоніда Кучми лише за умови, що він буде сильнішим від своїх конкурентів. І схоже, що саме в цьому полягає секрет слів Леоніда Кучми, які він сказав у Херсонесі. Нинішній Президент уже не раз демонстрував хист у створенні інтриг, тож його заяви про можливість діалогу або лише з комуністами, або відразу з усіма політичними силами можуть переслідувати дві мети: показати Заходу, що Президент не цурається демократичних методів вирішення кризи і, водночас, спровокувати паніку і взаємну боротьбу серед опонентів.
Наразі з’явилися повідомлення про різні варіанти переговорів. Член Форуму національного порятунку Тарас Стецьків вважає, що Президент, спікер та прем’єр повинні вести діалог із ФНП без участі комуністів, а також повідомив, що вже сформована група політиків, які вироблятимуть позицію ФНП на переговорах із владою. Лідер НДП Валерій Пустовойтенко висловлюється проти дострокових президентських виборів – і серед учасників “круглого столу” бачить ФНП, комітети “Україна без Кучми”, “За правду” та комуністів. Крім того, на його думку, ФНП повинен спочатку зареєструватися. Співголова комітету акції “Україна без Кучми” Володимир Чемерис вважає, що Президент, спікер та прем’єр повинні говорити не тільки з ФНП, але й із лідерами комітетів “Україна без Кучми” та “За правду”. Така розбіжність у думках теоретично створює Леонідові Кучмі чимало можливих ходів для гри.
От тільки чи зможе Леонід Кучма таким чином досягнути бажаного для себе результату? Оглядачі вказують на значне послаблення Президента та його оточення у можливостях впливати на ситуацію, а крім того, фронт боротьби зараз пролягає не так між окремими політичними силами, які бажають перехопити владу, скільки між Президентом та кожною з політичних сил. Тому й комуністи, які все частіше говорять про імпічмент та масові заворушення з метою взяття влади, і олігархи, які нібито змовилися поставити свого представника на чолі уряду, а потім “зняти” Президента, і некомуністична опозиція, частина якої відверто симпатизує Вікторові Ющенку, – всі намагатимуться втілювати в життя свій план, незалежно від дій один одного.
За таких умов у Президента може не залишитися іншого виходу, аніж погодитися на переговори. Саме від нього залежатиме, скільки політичних сил братимуть участь у “круглому столі”, хоча очевидно, що без некомуністичної опозиції нинішню кризу навряд чи можна буде вирішити. Крім того, ця опозиція повинна продемонструвати, що вона єдина у своїй меті.
|
|
