BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 27-28 БЕРЕЗНЯ 2001 року |

Київські рапсодії

БОНДАРЕНКО

Олег Шмід якось зауважив, що у Львові потрібно поставити пам’ятник львівському журналістові, який не виїхав на заробітки до Києва. Я навряд чи буду слугувати моделлю для цього пам’ятника – при моїй комплекції потрібно надто багато бронзи. Але я дійсно не хочу їхати до Києва. “Чому?” – запитують мене мої друзі. “Не хочу почуватися репатріантом”, – віджартовуюся я. – “Галичани у Києві почувають себе емігрантами. Я ж – східняк, що одинадцять років живе у Галичині, почуватимусь репатріантом”.

А якщо чесно – до останнього часу я не відчував потреби у переїзді до Києва напостійно. За сучасного розвитку засобів комунікації іноді інформація про події у столиці доходить до мене швидше, аніж до моїх київських колег. Коли хтось каже, що їде до Києва, аби бути поближче до перехрестя інформаційних потоків, – це неправда: туди їдуть заробляти гроші. Бо достатньо мати по одному-два джерела у коридорах влади та в середовищі аналітиків – і можна вибудовувати власні концепції. Достатньо мати доступ до Інтернету – і можна мати повну інформацію про все, що робиться в Україні. Достатньо раз на два тижні бувати у Києві, аби розуміти дух і настрої міста. Міста, яким я марив у дитинстві і юності і в якому розчарувався, досягши зрілості.

У своєму ставленні до Києва я пройшов кілька етапів. Перший – це велетенська тяга до Києва. “Знову цвітуть каштани, хвиля дніпровська б’є”, “Як тебе не любити, Києве мій” та подібні мелодії, святкування 1500-річчя Києва – усе це не могло не відбитися на дитячій душі, тим більше, якщо дитинство минає у якихось півторастах кілометрах від радянського мегаполісу. Далі був другий етап. Мене тягнуло до Києва, як магнітом, я з радістю пакував сумку і ретельно збирався в дорогу, але, вийшовши на київський перон, мені одразу ж хотілося повертатися у поїзд і їхати назад. Міф виявлявся живучим, а реалії – очевидними. Мені хотілося, аби міф не руйнувався... Власне, після остаточної руйнації міфу і настав третій етап. Я почав сприймати Київ як об’єктивну реальність – неминучу і дану нам у відчуттях.

Я, здається, почав розуміти своє ставлення до Києва. І до Львова. Я розумію, наприклад, чому галицькими сепаратистами стають або східняки, які свого часу емігрували в Галичину, або галичани, які виїхали до Києва. Надто чітко відчувається культурна і духовна різниця. Львів є містом живим і динамічним. Київ – містом штучним. Штучний Хрещатик у стилі сталінського репресансу. Штучно відбудований Михайлівський Золотоверхий. Штучний Успенський собор – муляж із бетонних плит, який називають “пам’яткою архітектури ХІ століття”. Штучні середовища людей.

Один із представників львівського бомонду, коли ми проходили з ним увечері через знамениту “трубу” під Майданом Незалежності, зауважив: “Поглянь на ось ці маси молодих людей, які намагаються вдавати із себе богему і прикидаються гіппі. Тобі не здається, що у їхніх діях існує якась награність і несправжність?”. Я справді відчував цю награність, але не міг зрозуміти, в чому вона проявляється найчіткіше. Мій співрозмовник підказав: “Стіни. Поглянь на ось ці чистенькі мармурові стіни у стилі Омельченка. Вони ж не мають жодного напису, жодного графіті, на них не наклеєно жодної листівки. Хіба це – субкультура? Хіба це – справжнє протестне середовище? Хіба це – гіппі?”.

Київ у ХІХ столітті будувався переважно у купецькому стилі – велика кількість аляповатості, велика кількість прикрас, відсутність смаку. Тут відчувається розмах – гроші вкладалися немалі. Але ж, знову-таки, все це було надто штучним. Основу київського купецтва становили жиди, які намагалися довести, що перестали бути жидами. “Сахар Бродского, чай Высотского, Россия Троцкого” – найхарактерніша київська приказка часів революції. Зараз продовжується “купецька ера” в історії Києва. Схоже на те, що Київ приречений бути купецьким містом з неокупецькою архітектурою.

Чимало моїх знайомих жалілися на те, що не можуть жити у Києві, не вживаючи надмірної кількості алкоголю. Раніше я це пояснював ностальгією за Львовом і відірваністю від культури. Тепер же я чітко зрозумів суть і прикладне значення приказки “Без півлітри не розбереш”. Приїхавши зранку до Києва, ми з моїм колегою довго жалілися один одному, наскільки важка атмосфера в адміністративній столиці України. Під вечір, коли всередині нас (після зустрічей із численними знайомими) сиділо більше ніж по пляшці алкоголю, ми раптом майже водночас подумали: “Не таке це місто і погане...”.

Галицька діаспора у Києві часто жаліється на елементарний брак україномовного середовища спілкування. Переважна більшість інтелектуалів у Києві – російськомовні і російськокультурні. Звісно, вони володіють українською, але не завжди “опускаються” до використання цього “рустикального рудименту” у повсякденному спілкуванні. Ми сиділи з колишнім галичанином у малопримітній кав’ярні на Горького. Раптом зайшли троє дівчат і сіли за сусідній столик. Дівчата розмовляли українською! “Боже, як вони мене збуджують!” – розчулено зізнався мій приятель. “Коли я чую українську з вуст дівчини – це така екзотика. Бо знаєш, як то трафляє: переспав з кобітою, а вона тобі – або “Да свіданія”, або “Хачу єщьо”...

У Києві руйнуються міфи про столицю як про місце, де багато працюють і тому багато заробляють. “Нові кияни”, інтелектуальна ліміта, що перебралася в столицю з галицької периферії, їдучи на вакації до Львова, зверхньо повчають: “У нас там – зовсім інші ритми. У Києві працюють по 25 годин на добу, без перерви на каву, обід і туалет”. Реально картина є дещо іншою. Я зайшов в один із респектабельних офісів. О 10 годині там сиділи тільки мій співрозмовник, з яким я попередньо домовився про зустріч, і охоронець, який цієї ночі чергував. О 10.15 я був біля іншого офісу, двері в який виявилися зачинені. Ближче до 11.00 прийшов перший працівник. Об 11.15 керівник офісу повідомив по телефону, що він приймає ванну і просить зачекати. О 15.00 більшість працівників пішли “тусуватися” в бари, поступово переміщуючись звідти в нічні клуби. “Робочий день” для них дійсно скінчиться ближче до ранку.

“Кияни – сноби”, – говорив мені один із народних депутатів. – “Вони звикли отримувати великі гроші за те, що живуть у Києві, і вважають це нормальним”. І попри все – у Києві в мене дуже багато друзів. Я сприймаю Київ із певним скепсисом, розчаруванням, зачаруванням і ностальгією – як згадую своє перше кохання, дівчину, яка залишила глибокий слід у моїй душі, але не стала частиною мого життя.

А ще Київ сприймається як неминучість. Як місце можливого заробітчанства. Тим більше, що проблеми побутові не завжди відповідають моральному настроєві.
“Можливо, і собі поцілувати пантофлю Папи?” – як я останнім часом розумію Тичину! Як часто останнім часом я відчуваю схильність до колаборації із обставинами! Як часто Київ постає у вигляді страшного сну, який може стати віщим...

І тому я ще раз і ще усвідомлюю: напевне, я не стану моделлю для пам’ятника, який хотів би поставити у Львові Олег Шмід.

Кость БОНДАРЕНКО

POSTUP - ПОСТУП
№48 (706),
27-28 БЕРЕЗНЯ 2001 року

ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата Поступу
·Нудота дядечка Оскара
·Новий шеф МВС керував арештами студентів
·Михайло Гладій повертається у свій старий кабінет

ПОГЛЯД
·З боргов ями доведеться вибиратися наосліп
·Мистецтво чи банальність?
·Київські рапсодії

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·У Самборі вшанували пам"ять Чорновола
·Розчленоване тіло вбивця спустив у каналізацію
·Мешканці проти будівництва АЗС
·ЛАЗ ще можна врятувати
·Відзначено найбільших інвесторів
·КІЛЬКА СЛІВ

НАША СТОЛИЦЯ
·АРХІВАРІУС
·Львівська опера без художнього керівника?
·Міські парки реконструюються

ПОСТУП З КРАЮ
·Політики шукають круглий стіл
·Президент - за поновлення слідства
·Шалені зливи на Закарпатті

ПОСТУП У СВІТ
·СВІТООГЛЯД
·Подарунок для Путіна
·Розгін демонстрації у Мінську
·Шенгенська зона збільшилася на Данію, Швецію, Фінляндію, Норвегію та Ісландію

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·КРАЙ
·Легендарний Баффет зароблятиме на чужих ризиках
·Procter&Gamble іде на війну
·Селяни без дизпалива не залишаться
·СВІТ

АРТ-ПОСТУП
·Театральна міні-енциклопедія: видання друге
·Фестиваль одного театру
·Львівська Мельпомена перед люстерком
·Марко Проклятий товчеться за океаном

ЛИСТИ ДО ПОСТУПУ
·ЛИСТИ ДО ПОСТУПУ

СПОРТ-ПОСТУП
·Аутсайдера двічі не здолали
·Нульова нічия на користь поляків
·Останні розчерки на ванкуверському льоду
·Іменинник - чемпіон
·Каспаров - володар Кубка світу
·Надії вболівальників виправдовуються

ПОСТ-FACTUM
·КАЛЕДНАР
·Не сумнівайтеся в Джеймсові Бонді!
·Найуспішніший рекламний слоган