Писемність як засіб вирішення проблем
ВІДКРИТТЯ
Орест МАЗУРОК
Науковці, які досліджують історію винайдення писемності, стверджують, що прадавні писемні джерела є дуже далекими від високої прози або романтичної поезії. Виявляється, писемність була потрібна виключно для вирішення економічних та політичних цілей.
Згідно з новою теорією, яку висунули не так давно науковці, винайдення писемності пов’язане в першу чергу з тим, що давній людині був конче необхідний спосіб фіксації даних для потреб бізнесу та політики. Поступово із розвитком давніх цивілізацій люди почали будувати міста й великі поселення, внаслідок чого стало важкувато запам’ятовувати, хто й скільки вніс на потреби храму, або, скажімо, хто володіє тою чи іншою ділянкою землі.
“Сьогодні в нас уже немає сумнівів, що виникнення писемності зумовлене передовсім економічними потребами суспільних формацій на ранній стадії розвитку,” – говорить Білл Коллінз, дослідник із університету Еморі в Атланті. Відтак давня людина винайшла спеціальну систему зображень, яка дозволяла їй фіксувати інформацію. Ці зображення згодом стали основою писемних знаків і звичних нам літер.
Перші відомі людству писемні джерела науковці відносять до цивілізації шумерів, яка існувала більше трьох тисяч років тому на території сучасного Іраку. Найстаріші воскові таблиці (прабатьки сучасних книжок) знайдені в районі давнього міста Урук, за 200 кілометрів на південний захід від Багдада.
Вони дуже сильно різняться між собою за розмірами – одні завбільшки з долоню, інші ледве можна втримати обома руками. Такі таблички виготовляли із вологої глини, а сам напис робили клинописом. Серед інших написів на табличках є різноманітні зображення, де цифри позначені комбінаціями рисочок і “нуликів”, а власні імена – певним поєднанням малюнків.
Писемність, якою ми користуємося у наші дні, базується на алфавіті, який у свою чергу є основою звукової системи, і словах, що позначають певні об’єкти та ідеї. Усе це сучасне людство успадкувало від давнього “світу зображень” – так твердять науковці.
За результатами останніх досліджень учені зробили висновок, що той “світ зображень”, найімовірніше, включав у себе більше 700 знаків, доволі складних для писання та запам’ятовування. Наступним кроком у розвитку писемності стало створення шрифтової системи, відомої нам як клинопис. Клинопис являв собою низку клиноподібних умовних знаків, які передавали значення відповідних зображень.
Однак для позначення об’єктів та ідей уже тоді почали використовувати звукову систему. І хоча клинопис також складався із сотень знаків, він був більш універсальним та різноплановим. Саме тому клинопис напрочуд швидко поширювався і прижився у шумерів, ассирійців, вавилонян і жителів держави Урарту.
|
|
