Забути і згадати... за наказом
ПАМ"ЯТЬ
Євген ГУЛЕВИЧ
Людська пам’ять уміщує в собі всесвіт окремої людини, а тому завжди є темою космічною, тобто темою невідомого. Та коли психологічний бік явища пам’яті – уже певною мірою досліджена область, то для біологів і медиків робота мозку – поле неоране. Останнє число Nature публікує результати кількох цікавих експериментів.
Донедавна існувало переконання (яке вперше трохи похитнулося 30 років тому), що в мозку дорослої людини нові нейрони не народжуються. Вони лише відмирають із різними стресами і хворобами. Американським ученим із університету Прінстона і Рутджерса вдалося довести, що це не так. Ба навіть більше: нейрони, які народжуються в мозку, конче необхідні для запам’ятовування нових вражень. Окрім того, приблизно чверть мозкових клітин бере участь у процесі свідомого запам’ятовування нових вражень.
Нині точно відомо, що принаймні у двох ділянках мозку народжуються нові нервові клітини: в області, відповідальній за нюхову пам’ять, і в так званому гіпокампусі, який поміж іншим бере участь у процесі навчання та організації вражень.
Треба, щоправда, уточнити, що в експерименті з дослідження появи нових нейронів участь брали не люди, а щури. Річ у тім, що будова та функції гіпокампуса людини і щура дуже схожі. Досліджувалося вміння мозку створювати причинно-наслідкові зв’язки між двома різночасовими подіями. Виявилося, що при вживанні препарата, який притлумлює ріст кількості нейронів у гіпокампусі, щури втрачають здатність пов’язувати події, що представляли для них який-небудь інтерес. Ця здатність відроджувалася лише через кілька тижнів, коли в гіпокампусі народжувалися нові нейрони. Відтак після досліджень учені зробили такий висновок: без молодих клітин мозок не може накопичувати нові враження і знання. І навпаки – чим більше вражень постає перед гіпокампусом, тим більше народжується в ньому нейронів, і живуть вони так довго, доки беруть участь у роботі мозку.
Вдалося також довести, що інтенсивність появи нових нервових клітин зменшується, якщо людина перебуває у стресовому стані чи коли їй просто нудно. Навпаки: високий рівень фізичної активності чи завдання, які вимагають роботи пам’яті і просторової орієнтації, призводять до справжнього вибуху “народжуваності” нейронів. У щурів і людей гіпокампус однаково реагує на специфічні завдання із розвитку пам’яті, продовжуючи корисне життя своїх нейронів. У свою чергу, ці нервові клітини сприяють розвитку пам’яті. На підставі цього учені прогнозують, що в недалекому майбутньому з допомогою нейронів можна буде лікувати деякі психічні та терапевтичні захворювання.
Інший експеримент провели американські психологи з університету штату Орегон Майкл Андерсон і Колін Грін, які спробували довести, що людина може керувати своєю пам’яттю, вирішуючи, що варто пам’ятати, а що – ні. У лабораторних умовах вони притлумлювали людям пам’ять і таким чином з’ясували, що ті, хто хоче забути певні слова, потім не може згадати їх навіть за винагороду. При цьому пам’ять учасників досліджень не зникає повністю з певних частин мозку, а просто “пригасає” і наче “йде вглиб” – туди, звідки її важко видобути.
Учені дуже близько підійшли до вирішення проблеми виникнення селективної амнезії. Експеримент підтвердив теорію Зигмунда Фройда, одне з положень якої твердить, що людина може позбуватися неприємних вражень. Так, жертви сексуального насильства з боку близьких людей, наприклад, батьків, швидше забувають про цю прикру подію, ніж ті, яких “образили” чужі люди. Доктор Андерсон твердить, що це йде всупереч загальноприйнятому твердженню “частіше бачиш – краще пам’ятаєш”. Багато людей просто навчають себе не помічати нагадування про неприємні моменти.
Відтак маємо дуже цікаві висновки. Людина повинна отримувати нові враження – це розвиває її пам’ять, інакше її мозок “зменшується”. Людина завжди відчуває новий запах, навіть у старечому віці вона може мати яскраву діючу пам’ять. І вже в недалекому майбутньому людина навчиться керувати своєю пам’яттю так, як сама цього захоче. Звісно, за умови, що їй це буде до снаги і вона вигадає новий метод такого управління.
|
|
