|
ADVERTISEMENT
Ukrainian Autocephalous Orthodox Church - uaoc.org
| ||||||||
|
|
ADVERTISEMENT
Ukrainian Autocephalous Orthodox Church - uaoc.org |
|||||||
|
| ||||||||
Ерік Клептон: "Таке може не кожен"ІНТЕРВ"Ю
– Саме тому мені і здалося цікавою ідеєю поставити цю пісню на самий початок. Те, що я ніякий не джаз-музикант, я давно знав, і те, що у цій пісні не потрібно буде робити ніяких подвигів на гітарі, я знав так само. Але ця пісня неймовірно точно відображає ту особистість, якою я зараз є. Чи принаймні ту, якою мені найбільше подобається бути. Те, що я постарішав, для мене є набагато помітнішим, ніж для моїх шанувальників. – “Рептилія” звучить як озирання на всю кар’єру. Чому з більшістю музикантів так стається саме тоді, коли вони вже випустили у світ свій альбом під назвою Best-Of? – Напевно, тому, що такі альбоми завжди вганяють у меланхолію. Але у мене з цим були пов’язані також особисті причини. З того часу, як нещодавно помер мій дядько, в мене у голові постійно звучала пісенька, яку я співав, коли мені було 9 років. Я вже дуже давно прагнув її записати, і от ця пісня під назвою Got You On My Mind опинилася в останньому альбомі. Це трохи дивне відчуття. Так чи інакше, але не можеш позбутися думки, що завершилася частина твого життя. – Напис Clapton is God дедалі рідше можна зустріти на дороговказах... – На щастя, бо в деякі моменти свого життя я був недалекий від того, щоб і самому повірити у цю дурницю. – Вам ніколи не бракувало підстав для здорової самооцінки... – Підстав, можливо, й не бракувало, але я завжди мав проблеми з тим, щоби себе самого сприймати серйозно. Принаймні настільки ж серйозно, як мої колеги і шанувальники. Я завжди йшов на студію зі спітнілим чолом, бо знав, що від мене чекають чогось надзвичайного, а при цьому я тільки тепер навчився співати приблизно на тому ж рівні, на якому я граю на гітарі. А як гітарист я тверда посередність, не більше. – Цим ви провокуєте обурливі крики своїх шанувальників. – Можливо, але для мене це повинно бути байдуже. Я надто мало навчився за всі ці роки і не вдосконалив свою гру на гітарі так, як мав би. Тому сьогодні я більше покладаюся на мої справжні таланти. Я, наприклад, вважаю, що я непоганий інтерпретатор своїх власних почуттів. А це може далеко не кожен. – А грати так просто, як Стіві Вандер чи Рей Чарльз, інтерпретації пісень яких можна почути на тому ж диску, теж може не кожен? – Це означає не більше, ніж те, що я віддав належне справжнім талантам. А крім того, я ніколи не був добрим аранжувальником таких пісень, тому що я не прагнув зробити їх своїми власними, а просто хотів подякувати оригіналу. Всі пісні, які я коли-небудь інтерпретував, дуже допомогли мені у важкі часи мого життя. – Але ви ніколи не інтерпретуєте речей ваших юних колег. Чому? – Тому, що я – “ностальгік”. Але поступово я відчуваю необхідність знайомити молодих людей із музикою свого покоління. Мені дуже прикро, що музика все більше втрачає свою історію. І я дуже тішуся, коли моя 16-річна донька розповідає мені, що коли вона чує по радіо Дідо, то думає про Біллі Голлідея. – А що ще може зробити ваш день приємним? – Минулої неділі я зі своєю подругою був у нашому заміському будиночку. Світило сонце, я читав у газеті невибагливі історійки про невибагливих людей, яких називають знаменитостями, – і яких запримітили під час купівлі продуктів. Ми розпалили вогонь у каміні, потім пообідали, трохи подивилися телевізор... Ви самі бачите, минули часи, коли я соромився своїх неймовірно нудних мрій. З німецької переклала Наталка Сняданко |
|
|
