"МИР" упокоївся з миром
ВОГНЯНА ФЕЄРІЯ
Олег КОМАРЧУК
Влаштувавши на прощання феєрію над островами Фіджі і розчарувавши мешканців острівної держави Тонга, російський орбітальний комплекс “Мир” учора о 8 годині за київським часом завершив своє існування і впав, як і обіцяли росіяни, у води Тихого океану, між Новою Зеландією та Чилі.
Комплекс, точніше, його палаючі уламки, які, за словами очевидців, світили у небі яскравіше від сонця, занурившись у воду, ознаменували кінець ери радянсько-російського космоплавання. Радянському Союзу, а потім його спадкоємиці – Росії, боротьба за космос виявилася не під силу. У змаганні на витривалість перемогли Сполучені Штати, які відтепер домінуватимуть у позаземному просторі принаймні найближчі кілька десятиліть.
Падіння гордості, перлини радянсько-російської космонавтики – орбітальної станції “Мир” – викликало занепокоєння у цілому світі. Тривога з’явилася ще більше півроку тому, коли російське керівництво, так і не знайшовши коштів для підтримки життєдіяльності станції, вирішило, що дешевше буде її затопити.
Багато хто сумнівався, що росіянам вдасться “посадити” станцію там, де треба, бо в історії космонавтики було вже кілька неприємних випадків, які на щастя, не призвели до людських жертв. До того ж кілька разів давав збої бортовий комп’ютер, внаслідок чого втрачався зв’язок з орбітальним комплексом. І чим ближчою була дата падіння “Миру”, тим більше зростала паніка. У деяких державах, як-от у Японії, мешканцям порадили не виходити з будинків, було скасовано кілька рейсів літаків, які мали би пролітати через район падіння уламків “Миру”. Також було попереджено риболовецькі судна у Тихому океані.
А один тайванець з міста Тайчжоу таки не витримав нервового напруження (кажуть, він страждав на депресію), облився бензином і підпалив себе на могилі свого діда. Сподіватимемося, що це єдина жертва “Миру” (яка, до того ж, не зіпсувала власне вогняної феєрії). Хоч досі не виключається можливість того, що постраждав один із тих кораблів, які відмовилися або не встигнули покинути район падіння, – все ж таки уламки комплексу (вагою по 20 кілограмів і більше) покрили площу у 200 кілометрів шириною і 5-6 тисяч кілометрів довжиною.
Закінчення – стор. 7
|
|
