|
ADVERTISEMENT
LvivArt.com
| ||||||||
|
|
ADVERTISEMENT
LvivArt.com
|
|||||||
|
| ||||||||
Борис Тарасюк: Захід нам не допоможеЗа словами екс-міністра закордонних справ, посадовців відправляють у відставку згідно з чорним списком, складеним у РосіїРЕАЛІЇТетяна НАГОРНА
“Те, що Європа занепокоєна ситуацією в Україні – очевидно, але ті заяви, які робить Захід, можна трактувати по-різному: як жорсткий тиск на владу, як попередження чи просто висловлення своєї позиції”, – сказав він, коментуючи ті оптимістичні заяви лідерів опозиції, які вони робили після зустрічі Леоніда Кучми з президентом Польщі Алєксандром Кваснєвським, і в яких запевняли, що тиск Заходу на нашого Президента спричиниться до цивілізованої передачі ним владних повноважень. Попри все, Бориса Тарасюка важко звинуватити в лояльності до влади, адже, звільнений з посади міністра закордонних справ, він каже, що дуже вдячний Кучмі за зроблену йому таким чином послугу. “Врешті, я зміг зробити нелегкий для себе вибір і піти з державної служби. Пропрацювавши понад двадцять років на українську дипломатію, я вирішив припинити компроміси із власною совістю і не повертатися на держслужбу, доки у країні залишатиметься ця влада”, – говорить екс-міністр. Зараз він уже може відкрито говорити про те, якими міркуваннями керується чинна влада, приймаючи важливі державні рішення, у тому числі й кадрові. Цього разу, зокрема, він розповів журналістам про існування списку небажаних для Росії українських посадовців, яких керманичі нашої країни, “прогинаючись” під східного сусіда, почерзі відправляють у відставку. Підтвердив Тарасюк і той факт, що коли після останніх президентських виборів міняли послів України в західних країнах, то робилося це виключно через те, що вони не забезпечили потрібного Кучмі результату голосування діаспори (нагадаємо, що громадяни України, які мешкають поза її межами, 1999 року голосували здебільшого за Євгена Марчука). Однак, попри очевидну прихильність до опозиції, Тарасюк дивиться на ситуацію у країні реальніше, аніж її провідники. “Слабкість опозиції полягає насамперед у надзвичайно низькій активності громадян. Згідно з останніми соціологічними дослідженнями, лише 1% населення готовий до активної участі в акціях протесту”, – говорить Тарасюк. Таким чином, реальним виходом із системної кризи (за Тарасюком, ужитий термін полягає у кризі законодавчої влади, коли можливою є руйнація існуючої у парламенті більшості і створення нової – комуноолігархічної; кризі виконавчої влади, коли перманентно триває конфлікт між президентом та урядом; кризі у стосунках законодавчої і виконавчої влади, що виражається в ультимативних формах співпраці першої з другою) можуть стати дві речі: дострокові президентські вибори і вибори до Верховної Ради. При цьому на перше можна сподіватися тільки тоді, коли в Кучми і його оточення стане політичної волі самим відмовитися від свого нинішнього статусу. А парламентські вибори дадуть бажаний ефект лише у тому випадку, коли, по-перше, пройдуть чесно, а по-друге, якщо до Верховної Ради потраплять люди, здатні сформувати життєздатну, по-державницько налаштовану більшість. |
|
|
