Рудольф Дизель - людина і "двигун"
ОСОБИСТІСТЬ
Віктор КОРБУТ
Його прізвище – Дизель – ви побачите на кожній заправці у будь-якому куточку світу. Але його ім’я – Рудольф – знають лише деякі спеціалісти навіть у рідній йому Німеччині.
Він народився 18 березня 1858 року в родині небагатого кушніра в Парижі. У віці 12 років переїхав до родичів у Баварію. Учився в політехнікумі в Мюнхені й став інженером холодильних установок. Робота з аміаком наштовхнула Дизеля на думку про можливість використовувати нашатирний спирт як пальне. Не варто забувати, що тоді всі творчо мислячі інженери марили двигунами внутрішнього згорання, і саме тоді, в 1886 році, у Німеччині з’явився перший у світі автомобіль. З парами нашатирю в Дизеля так нічого і не вийшло, зате йому спала на думку ідея використовувати розпечене повітря.
“Повітря, в яке впорскнуте пальне у вигляді пилоподібних частинок, різко стискається, розігрівається і запалює пальне, а енергія використовується для роботи”. Цей принцип, сформульований Рудольфом Дизелем, незважаючи на всі його докази, так і не був застосований у Європі. Критика базувалася на одному принципі: інженер, який займається холодильниками, не може придумати двигун для автомобіля.
Американський “пивний король” Буш дав Дизелю мільйон доларів за ліцензію його двигуна, але інженер виявився поганим бізнесменом. Дизель опинився за межею бідності і пішов з життя за дивних обставин. Він просто зник з корабля, який ішов в Англію. Одні переконані, що це було самогубство, інші вважають, що його вбили німецькі спецслужби, побоюючись, що Дизель продасть патент і свої ідеї англійцям...
Двигун, вигаданий Дизелем ще минулого століття, був економічнішим і ефективнішим, ніж двигун внутрішнього згорання. Але виготовлення дизельного двигуна вимагало великих затрат часу і матеріалів. Насамперед тому, що цей мотор мав би бути більшим за розмірами і міцнішим від бензинового, адже запалення пального відбувалося б у середині нього. Таким чином, дизель потрапив у галузі, де була потрібна груба фізична сила і в райони з поганими дорогами. Тому дизель став двигуном селян.
Згодом стане ясно, що це – помилка, але завдяки їй дизель отримав шанс вижити. Наприкінці 80-х ним зацікавився “Фольксваген”. Фахівці помітили, що саме дизель дозволяє отримувати високу потужність при найменшій витраті палива. Високий обертовий момент, що є важливим для руху в місті і при використанні автоматичних коробок, досягається саме в дизельному моторі з прямим впорскуванням палива. Пізніше, як ми вже знаємо, над “дизельною ідеєю” стали працювати й інші фірми – від “Альфа-Ромео” до “Ягуара”.
Щоправда, відсутність інтересу до дизеля в Америці та в Японії трохи стримує його переможну ходу. Хоча й тут не все так однозначно. Японці використовують і модернізують дизель для позадорожників, а досягнуті успіхи переносять потім на машини, що експортуються в Європу. Так з’явився принцип, названий Commonrail, при якому високий тиск пального зберігається постійно. Технічні дані дизеля стали порівнювати із відповідними даними бензинового мотора. Усе це призвело до поступового зростання в Європі кількості машин з дизельними двигунами.
І усе було б добре, якби останнім часом не з’явилися дані про канцерогенні властивості вихлопних газів дизельного двигуна. Звичайно, розробники намагаються заспокоїти людей. За останні 20 років розробники дизелів на 90 відсотків скоротили вміст шкідливих часток у вихлопних газах. БМВ вважає своєю метою робити все можливе для того, аби з кожною новою моделлю вихлопні гази були все менше шкідливими. Але це вже нюанси. Головне, що без Рудольфа Дизеля просто не було б сучасного автомобіля.
|
|
