Львів"яни невдоволені пасивністю НАТО
Україна наразі не має можливостей, першою чергою - фінансових, для вступу в НАТО
ЗУСТРІЧ
Вікторія ПРИХІД
Днями у Львівському національному університеті ім. І. Франка відбувся круглий стіл на тему “Українська безпека та стосунки України з НАТО”, зорганізований факультетом міжнародних відносин за участю представників політичного й економічного директоратів НАТО.
Утаємничені пов’язують їх приїзд лише з презентаційною метою. Львівський університет став наступним серед вищих навчальних закладів, яких натовці ознайомлювали зі своєю діяльністю. Основним їхнім завданням, як вони пояснювали свою місію, є виправлення вже існуючих стереотипів про НАТО, що залишилися з часів епохи “холодної війни”. Всі вони одноголосно заявляли, що “НАТО – це не просто військова спілка, це не Варшавський договір, не етносоюз на кшталт ООН. Це політична військова організація, яка не тільки воює”.
Голова Центру інформації та документації НАТО в Україні (кажуть, що це перший центр такого зразка у країні-партнері) Наталі Мельничук-Гулд сказала: “Солдат – це ґрунт, але це не світ війни. Нашою метою є не уникнення війни, а побудова мирних стосунків”.
Зважаючи на своє геополітичне розташування, Україна сьогодні, як уважають деякі фахівці, змушена відігравати роль так званої “буферної зони” між Заходом і Сходом. З плином часу, як виявилося, ця ситуація нітрохи не змінилася. Навіть більше: в теперішніх умовах, коли між НАТО і Росією склалися досить складні і заплутані відносини, Україна, як зле жартують деякі спостерігачі, просто “сидить на пороховій бочці”. Після конфлікту Росії і НАТО у врегулюванні Косовської кризи в їхніх стосунках виникла очевидна напруга і прохолода, що дозволило декому говорити навіть про розрив російсько-натовських стосунків. Одначе нині знову можна спостерігати, хай і слабке, але таки зацікавлення одне одним. Тому в таких умовах позиція України має бути особливо виваженою. Що, зрештою, і наштовхнуло декого з присутніх на круглому столі на думку, “що Росія і НАТО можуть спокійнісінько собі домовитися за плечима України, поставивши Україну тим самим в невигідне становище”. На що натовці диломатично відповіли, що готові до будь-яких зустрічних пропозицій.
Подібна стриманість і дипломатичність помітна загалом і в політиці НАТО стосовно України, що вельми не подобається деяким українським політикам.
Представник львівської облдержадміністрації Мирослав Тарнавський дорікнув натовцям: “Ви виглядаєте сторонніми спостерігачами, яких зовсім не цікавить, що буде далі з Україною. Дивно, що ви спокійно спостерігаєте, як Патріарх всєя Русі Алексій II намагається за будь-яку ціну не пустити Папи Римського до України. Дивною є ваша мовчанка і в інших питаннях. Ви мовчки спостерігаєте, як Україна все більше стає залежною від Росії. Не подумайте, я не прошу у вас допомоги. Я просто хочу, щоб ви поцікавилися майбутнім Європи, поцікавилися тим, яким воно може бути”.
Україні наразі Альянс запропонував програму “Партнерство заради миру” (її членами сьогодні є 25 держав), що, зрештою, не зобов’язує її до вступу. Це партнерство базується здебільшого на консультаціях, семінарах, спільних цивільно-військових навчаннях, проектах перепідготовки військових офіцерів, оборонного та цивільного планування на випадок надзвичайних ситуацій тощо.
Однією із функцій НАТО була і допомога у створенні українсько-польського миротворчого батальйону. Щодо вступу України до НАТО, то там, як розповів Мішель Дюрей, свідомі, що Україні наразі не по силі це завдання. Бо ж реально ні фінансових (що є дуже важливим для них), ні інших можливостей в України немає.
Себто очевидним є те, що України, попри усі дипломатичні запевнення, там не чекають. А загалом, було ще багато інших запитань, на які представники НАТО відповідали чемно і стримано, що, врешті, не додало жодної нової інформації ні студентам, ні викладачам. Єдине, чим можуть похвалитися студенти після зустрічі, так це невеличкими натовськими довідничками.
|
|
