Тропічна злива на фоні беззаперечної переваги "Феррарі"
ФОРМУЛА-1
Віктор ГАРВОНА
52-й Чемпіонат світу з шосейно-кільцевих автоперегонів “Формула-1”. 2 етап. Гран-прі Малайзії. Куала-Лумпур. Автодром “Сепанг”. 18 березня.
1. Міхаель Шумахер (Німеччина, “Феррарі”) – 1 год. 47 хв. 34,801 с. (сер. швидкість – 170,613 км/год.); 2. Рубенс Бариккело (Бразилія, “Феррарі”) + 23,660 с.; 3. Девід Култгард (Великобританія, “МакЛарен-Мерседес”) + 28,555 с.;
4. Гайнц-Гаральд Френтцен (Німечина, “Джордан-Хонда”) + 46,543 с.; 5. Ральф Шумахер (Німеччина, “Вільямс-БМВ”) +48,233 с.; 6. Міка Хаккінен (Фінляндія, “МакЛарен-Мерседес”) + 48,606 с.
За два тижні, що промайнули після Гран-прі Австралії, нічого не змінилось у пелетоні найпрестижніших перегонів у світі. Знову бачимо тотальне домінування “Феррарі”, провал “МакЛарена”, відчайдушні спроби “Джордана” та “Вільямса” хоч щось змінити на свою користь, а також намагання решти команд не виглядати хлопчиками для биття. Усі прогнози правильні: статус-кво буде зберігатись аж до повернення “Формули-1” на європейські траси.
Гран-прі Малайзії потішив нас екзотикою та непередбачуваністю. Екваторіальна задуха (температура повітря становила близько 35 градусів, треку – 42) та справжня тропічна злива внесли елемент несподіванки і непередбачуваності в перегони. Обидві “Феррарі” – Шумахера і Бариккело, які рвонулися з першої лінії стартового поля, вже на третьому колі дружно помилилися в швидкісному повороті “Джентінг”, і одна за одною (оце так командна субординація!) проїхались по гравію. Поки усі роззявляли роти (а таке у перегонах трапляється доволі рідко), линув дощ. Щедра тропічна злива повністю накрила трасу. Весь пелетон побував у цей момент за межами траси – аварії були різні, на всі смаки. Вижити вдалось трохи більш ніж половині болідів. На трасу виїхала машина безпеки, проте її, здається, ніхто не бачив. Та й сам водій Safety-car, не розібравшись у ситуації, кілька кіл поспіль “вів” за собою не лідера пелетону. А лідером був... Ярно Труллі. Так-так, сенсаційний переможець вільної п’ятничної практики. Почались аварійні заїзди на піт-стопи, причому більшості команд довелось одночасно приймати обидвох своїх гонщиків.
Коли спантеличений пелетон нарешті вишикувався за машиною безпеки, обидві “Феррарі” розташувалися в середині когорти (Шумахер – десятим, Бариккело – одинадцятим), а лідерство захопив Култгард. Правда, ненадовго. Протягом п’яти наступних кіл два боліди “Феррарі” розібралися не тільки з “Ерроузами”, “Ягуарами” і “Простами”, але й із “Макларенами” Култгарда і Хаккінена.
Причому – граючись. До двадцятого кола Шумахер наростив гандикап над Култхардом до 35 секунд(!). Червоні боліди “привозили” своїм опонентам до п’яти секунд на колі” – “Феррарі” домінувала тотально. “МакЛарен” принизливо боровся з “Джорданом” та “Вільямсом”, причому Хаккінен, програвши всі єдиноборства, лише дивом зачепився за залікове очко. А на подіумі – знову ті ж обличчя. Тільки Бариккело помінявся з Култгардом, заробивши для команди ще й “дубль”. Мабуть, слід усе-таки відзначити і Френтцена. Тільки він, окрім чільної трійки, агресивно втручається у боротьбу та постійно фінішує в очках.
Міхаель Шумахер виграв шосту гонку поспіль та 46-ту в кар’єрі, ще на крок наблизившись до видатного досягнення італійця Альберто Аскарі, який перемагав протягом дев’яти етапів поспіль. На думку Міхаеля, перемогу забезпечила правильна командна тактика: “Ми ризикували, переодягнувшись посеред зливи у комбіновану гуму. Проте згодом ми “привезли” решті солідний відрив.
Неперевершена гонка! Протягом тривалого часу найшвидшою на трасі була машина безпеки. Встигнути за нею було ой як складно!”
Чемпіонат світу: 1. М. Шумахер – 20 очок; 2-3. Култгард і Баріккело – по 10; 4. Френтцен – 5; 5. Гайдфельд – 3; 6. Р. Шумахер – 2; 7-8. Райконнен і Хаккінен – по 1.
Кубок конструкторів: 1. “Феррарі” – 30 очок; 2. “МакЛарен” – 11; 3. “Джордан” – 5; 4. “Заубер” – 4; 5. “Вільямс” – 2.
1 квітня – наступний етап – Гран-прі Бразилії у Сан-Паулу на автодромі “Інтерлаґос”.
|
|
