BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX 17-18 БЕРЕЗНЯ 2001 року |

У грудні нас мають переписати

СТАТИСТИКА

Роман ЛОЗИНСЬКИЙ

Дані переписів населення вважаються найдостовірнішими поміж усіх статистичних матеріалів, оскільки при їх проведенні, зазвичай, застосовуються принципи персоніфікованості та самовизначеності, іншими словами, ті чи інші відомості отримані безпосередньо зі слів самої людини.

Дуже багато показників, які реєструють завдяки переписам населення, з інших джерел отримати неможливо. Переписні дані є безцінним джерелом інформації для оцінки та прогнозування соціально-демографічної ситуації у державі, організації її економічного життя, здійснення етнічної та міграційної політики, наукового вивчення населення. Саме на підставі результатів переписів оцінюється кількість виборців та визначаються межі виборних округів.

Історія переписів

Хоча різні форми обліку населення відомі уже протягом багатьох століть, історія переписів населення в сучасному трактуванні цього терміна налічує лише 210 років. Перший модерний перепис населення був проведений 1790 року у США, а наступні відбулися у Швеції та Фінляндії (1800 р.), Великобританії, Данії, Норвегії і Франції (1801 р.).

Дуже цікава і змістовна історія переписів населення Галичини. До часу переходу її до складу Австрії загального статистичного обліку населення не проводилося. Лише в останні роки існування Речі Посполитої відбулося декілька переписів єврейського населення з метою його оподаткування, які охопили і євреїв Галичини. З 1772 р. на території краю проводилися австрійські ревізії населення (так звані “конскрипції”), які монархія почала здійснювати ще з 1754 р. Ревізії проводилися з адміністративними та військовими цілями, вони були як загальноімперськими, так і регіональними.

Щодо того, який з австрійських обліків населення можна вважати першим переписом, єдиної думки немає. Інколи переписами називають пізніші конскрипції (зокрема ревізію 1818 р.), які поступово почали періодично проводити і краще організовувати; інколи – облік населення 1850-1851 рр. Проте найчастіше вважають, що перший австрійський перепис населення датується 1857 р. Галичині, так само як і Буковині та Закарпаттю, з переписами повезло значно більше, аніж українським землям, які входили до складу Росії, де перший загальний перепис було організовано аж 1897 р.

Усього на території Галичини австрійська влада провела 6 переписів: у 1857, 1869, 1880, 1890, 1900 та 1910 рр. Їхні результати найповніше друкувалися німецькою мовою в офіційних австрійських статистичних виданнях Центральної Статистичної Комісії у Відні. Однак українською мовою матеріали австрійських переписів майже не було оприлюднено.

З 1880 р. переписи населення проводили періодично раз на 10 років, причому в їхній методиці не було особливих змін. Проблемою австрійських переписів було те, що вони так само, як і пізніші польські, суттєво занижували чисельність українців у Галичині. Фальсифікації даних сприяв той факт, що лише у великих містах переписні листки заповнювало безпосередньо населення, тоді як в абсолютній більшості населених пунктів це робили так звані “конскрипційні” урядові комісари, призначення яких було важливим політичним питанням. Крім того, основною статистичною одиницею при проведенні переписів була не людина, а житловий будинок, що створювало додаткові можливості для зловживань.

У міжвоєнний період польська влада на території Галичини провела два переписи – в 1921 та 1931 рр. Ці переписи також викликають цілком справедливі нарікання спеціалістів. Так, на час перепису 1921 р. дуже багато галичан ще не встигли повернутися з найрізноманітніших місцевостей, у яких вони опинилися під час Першої світової війни. Частина українського населення, побоюючись репресій з боку польських властей, не вказувала у переписних листках свою справжню національність і записувалася як поляки, ще інші – просто бойкотували перепис, виявляючи тим самим свою незгоду із польською окупацією Галичини.

Під час Другої світової війни, у 1943 р. перепис населення було організовано німецькою окупаційною владою. Він, за даними відомого українського вченого В. Кубійовича, охопив приблизно 70% населення Галичини.

У повоєнний період переписи населення проводилися у 1959, 1970, 1979 і 1989 рр. Великою вадою радянських переписів було те, що за їхніми результатами більшість статистичних таблиць розроблялася лише у розрізі областей чи, рідше, районів і лише деякі – для міст та селищ міського типу. Матеріали по усіх населених пунктах відсутні. Ще гіршою була ситуація з оприлюдненням матеріалів радянських переписів. Їхні результати широко опубліковувалися лише в розрізі областей, а за багатьма показниками – лише в цілому по Україні.
Найповніші результати переписів зберігаються зараз частково в обласних державних архівах (головним чином, це деякі матеріали за 1959 р. та 1970 р.), частково – в обласних статистичних управліннях (у відділах демографічної статистики та архівах статистичних управлінь).

Оприлюднення результатів

Дуже цікаво порівнювати самі статистичні видання: австрійські, польські, радянські. Напевне, найпривабливішими серед статистичних джерел є австрійські довідники німецькою мовою. Це здебільшого невеликі за розміром, проте товсті, надруковані на тонкому папері маленькими літерами (а найраніші з них – ще й готичним шрифтом), обсягом у кілька сот сторінок томи, які одразу ж навіювали типові стереотипи педантичного скрупульозного німця. Зовсім іншими були польські передруки австрійського періоду, які видавало Крайове статистичне бюро. Великого формату, але часто тонких у сто, а то й менше сторінок, з кожним роком їх було все більше й більше, і тут можна було знайти не лише переписні дані, але й найрізноманітнішу поточну статистичну інформацію.
Інколи навіть дивувало, що когось ця інформація може зацікавити. Якість їх друку була доволі високою та й самі дані, зазвичай, давали з точністю до сотих процента.

Подібними за форматом, великі й не дуже товсті довідники з даними польських переписів 1921 р. та 1931 р. Важливо, що основні дані польського перепису 1921 р. друкувалися у розрізі ґмін, тоді як 1931 р. дає нам відомості лише по повітах та найбільших містах.

Дані радянських переписів населення так просто не знайдеш. Довідники, що друкували для загалу, давали переважно відомості загалом по Україні, лише зрідка – у розрізі областей. Абсолютна більшість інформації зберігалася у статистичних бюро й була доступна далеко не кожному. Чомусь то була вельми велика проблема – здобути статистичні матеріали – для молодих аспірантів (до кола яких певний час належав й автор статті) чи навіть для серйозних науковців. Дуже часто вони так і залишалися з нічим, нарікаючи на недосконалість радянської статистики. І напевне, що не даремно ці всі матеріали ховалося подалі, бо, ознайомившися з деякими з них, можна було дуже багато побачити та зрозуміти, дуже багато чого передбачити: фальшивість “ленінської національної політики”, надуманість псевдонаукової теорії про “злиття націй у єдиний радянський народ”, дивну й незрозумілу міграційну політику, море демографічних проблем, що існували в СРСР, урешті-решт і неминучість розпаду самої імперії.

Інформаційний розрив

Необхідність переписів є очевидною і для них завжди намагалися знайти гроші, оскільки, не здійснюючи переписів чи затримуючи їхнє проведення, держава не лише шкодить сама собі, але й збіднює своїх нащадків. Від початку організації перших переписів населення на території України тривала затримка у їхньому проведенні спостерігалася лише один раз – після Другої світової війни. Тоді для території українських земель, що до 1939 р. входили до складу СРСР, міжпереписний період склав 20 років: останній довоєнний перепис у СРСР було проведено 1939 р., а перший повоєнний перепис – аж 1959 р., у той час як переписи потрібно організовувати принаймні раз на 10 років. Для території Галичини цей розрив був ще більшим – 28 р., оскільки останній довоєнний перепис проводили поляки 1931 р.

Розрив у часі проведення переписів зараз створює величезні проблеми для науковців і заповнити існуючу інформаційну прогалину дуже важко. Цікаво, що по закінченні Другої світової війни, для прикладу, та ж Польща змогла провести переписи населення у 1946 р. і 1950 р., Угорщина – у 1949 р., Чехословаччина – у 1950 р., Румунія – у 1948 р., тоді як у СРСР довелося чекати 14 років. Фактично, й зараз, як і 50 років тому Україна перебуває у своєрідному інформаційному вакуумі, оскільки з часу проведення попереднього перепису населення відбулися кардинальні суспільно-політичні та економічні зміни, виявити реальні масштаби яких, а також їхній вплив на населення можна лише за даними перепису населення.

Програма перепису

Програма перепису населення завжди повинна залежати від соціальної та демографічної ситуації у країні і з її зміною має обов’язково переглядатися.
Останній перепис населення України було проведено за зовсім іншої суспільної ситуації, тому у програму Всеукраїнського перепису, що прийнята в 1999 р., порівняно з останнім радянським переписом, внесено суттєві корективи.

У програму Всеукраїнського перепису введено поняття домогосподарства.
Доповнені новими пунктами питання родинних стосунків членів домогосподарства, їхній сімейний стан. Деталізовано питання житлових умов проживання та наявності земельних ділянок. Подібні нововведення наближують програму Всеукраїнського перепису із програмами переписів західноєвропейських країн, у яких, на облік наявності нерухомого майна в населення звертається особлива увага.

Докорінних змін зазнали риси, що характеризують економічний стан людини, зокрема питання про джерела засобів існування та стан у занятті. Проте нова програма далеко не повною мірою відображає, наскільки реально відбулися ринкові зміни в економіці України. Так, доцільним було б дати показники, які характеризували б рівень безробіття у державі, причому не лише на час проведення перепису, але й в останнє десятиріччя.

Однією з найбільших вад радянських переписів була відсутність у них належної уваги до міграційних процесів у державі. Програми переписів 1979 та
1989 років включали лише питання про тривалість безперервного проживання у населеному пункті, а в переписі 1959 р. питань, пов’язаних із міграціями, не було взагалі. Звичайно, це робилося свідомо. Адже показники, які вказують на міграційні процеси у державі, належать до найінформативніших з усіх фіксованих у переписах. На їх підставі можна отримати достовірну інформацію про економічну ситуацію у державі загалом та різних регіонах зокрема, демографічну та етнічну політику держави. У програмі першого українського перепису міграціям відведено дещо більше місця. Розширено пункт про місце попереднього проживання, проте зміна місця проживання буде фіксуватися лише з 1989 р. Скоріше за все, що доцільним було б фіксувати відомості про зміну місця проживання за весь повоєнний період. Такий показник дав би можливість детально дослідити міграційні процеси, що відбувалися в Україні й, зокрема, масові переселення мешканців у перші повоєнні роки.

Упродовж декількох місяців перед проведенням перепису держава повинна здійснювати рекламну акцію у ЗМІ, спрямовану на те, щоб населення відповідально поставилося до проведення перепису й подавало правдиві відомості у переписних листах. У багатьох країнах ухиляння від перепису карається штрафом, а факт розголошення даних перепису про конкретну особу може передбачати й кримінальну відповідальність. Подібні норми закладені і в Законі України “Про Всеукраїнський перепис населення”. Держава повинна зробити усе, щоб отримані у результаті проведення перепису відомості були повними та достовірними, а це можливо лише у правовому суспільстві, коли існує довіра й повага з боку громадянина до держави й осіб, що її представляють, і навпаки. Зараз для України й українців надзвичайно важливим є те, щоб перший в історії України перепис населення був об’єктивним, оскільки, фальсифікуючи дані переписів, держава передусім обманює сама себе, а також своїх громадян.

Причиною перенесення у кінці вересня 1998 р. дати проведення перепису з січня 1999 р. на 2001 р. стала усім відома фінансова криза в Україні. З початку 2001 р. було багато побоювань, що й цього року перепис населення у державі так і не відбудеться. Проте ні – дату проведення Всеукраїнського перепису ми вже маємо: все-таки взимку, та в грудні.

POSTUP - ПОСТУП
№43 (701),
17-18 БЕРЕЗНЯ 2001 року

ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата Поступу
·Генпрокуратура бавиться в "зіпсутий телефон"
·Викрадений літак узяли штурмом

ПОГЛЯД
·Пікети та страйки завадять візиту Папи Римського?
·Кендзьор хоче виключити Чорновола з Руху
·МЕНІ СОРОМНО

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Із закриттям шахт на Львівщині поспішати не варто
·Енергетики України та США зустрічалися у Львові
·Всенародний рух України продовжує "бомжувати"
·КІЛЬКА СЛІВ
·У Львові з"явилося Дерево правди
·Фах медика можуть здобути і люди з вадами слуху
·Впродовж семи годин люди блокували залізницю

ПОСТУП З КРАЮ
·ПОЛІТЧУТКИ
·КРАЄВИД
·Є жертви серед представників УНА-УНСО?
·Польська інтрига Леоніда Даниловича
·Генпрокуратура бавиться в "зіпсутий телефон"

ПОСТУП У СВІТ
·Лукашенко готує собі перемогу
·Фіделя Кастро висунули на Нобелівську премію
·Викрадений чеченцями літак узяли штурмом
·На Балканах американців поменшає
·СВІТООГЛЯД

ЗДОРОВИЙ ПОСТУП
·Пастеризоване молоко - небезпечне
·Генетики радять майбутнім батькам
·Секрет здорового життя "івановців"
·Шум у вухах - проблеми із кровообігом
·Мозольний діагноз

ПОСТУП НАУКИ І ТЕХНОЛОГІЙ
·Останню гарячку станції остудить океан
·Мобільні телефони - поза етикетом
·Чи знайдуть бронтозавра?
·Вікно із собачої сечі
·Як стати "людиною дощу"?

ДОСЛІДЖЕННЯ ПОСТУПУ
·У грудні нас мають переписати

КНИЖКОВИЙ ПОСТУП
·Українські "магазини" - перші кроки
·Сучасна Польща очима українського дипломата
·Книга маразмів України

АРТ-ПОСТУП
·Львівський художник Роман Романишин: Реальна Японія інша, ніж на репродукціях
·Це наш нестаріючий Львів...
·Кажани на горищі
·ФЕСТИВАЛЬ "ПЕРЛИНИ СЕЗОНУ"
·УТОЧНЕННЯ

СПОРТ-ПОСТУП
·Василь Іванчук у Монако
·У півфіналі - баски та каталонці
·Формула-1: у новому тисячолітті - нове покоління
·СПОРТ-БЛІЦ

ПОСТ-FACTUM
·КАЛЕНДАР
·Сендвіч