Є жертви серед представників УНА-УНСО?
Після подій 9 березня лідери УНА-УНСО і досі не можуть дорахуватися близько 40 заарештованих членів організації
9 БЕРЕЗНЯ
Наталя ПАВЛЮКОВА, Ольга ЯЦЕНКО
Учора лідери УНА-УНСО заявили, що досі не знають про місцеперебування близько 40 своїх членів, яких було заарештовано 9 березня під час масових акцій у Києві. Вони допускають, що дехто з них уже мертвий.
Інформацію про своїх членів унсовці отримують лише в один спосіб: якщо когось із них звільняють із в’язниці, то він розповідає, хто з ним там був.
Прес-секретар УНА-УНСО Тетяна Чорновіл повідомила Інтернет-виданню “Українська правда”: “Те, що ніхто – ані Служба Безпеки України, ані міліція – не надає інформації про затриманих і травмованих, ми розцінюємо як намагання приховати факти про те, що декого з них уже немає серед живих”.
Останньою краплею для заяв про жорсткий удар репресивного апарату по УНА-УНСО став арешт керівника Черкаської обласної організації УНА-УНСО Руслана Зайченка, який відбувся минулого четверга. Його було здійснено в приміщенні секретаріату Української республіканської партії. За повідомленням агентства “Майдан-Інформ”, нікого з керівництва УРП в той момент в приміщенні не було, а сам арешт відбувся з порушеннями: не було пред’явлено ані ордера, ані жодних інших документів.
Допускати таку версію щодо зникнення своїх соратників унсовці можуть іще й тому, що за їх словами, багато членів УНА-УНСО, які перейшли через райвідділи і спецприймальники, розповідають про “звірячі тортури”, які не кожна людина може витримати, та про жорстокі побиття. Наприклад, прес-служба організації розповідає про
25-річного Миколу Ляховича, керівника проводу УНА-УНСО, якого по черзі били 5 бригад, а потім без свідомості та з внутрішньою кровотечею забрали до лікарні швидкої допомоги. Але після того поспіхом виписали й відвезли у Московський райвідділ міліції міста Києва, а звідти – в СБУ.
Активісти УНА-УНСО відразу обґрунтували і версії так званих репресій. Одна з них полягає в тому, що минулого літа спецслужби України увійшли до складу антитерористичного центру СНД, в якому, за словами активістів УНА-УНСО, головну роль відіграють командувачі спецслужб Росії, тож теперішні заходи проти праворадикалів пояснюються загальновідомою російською ненавистю до УНА-УНСО, оскільки ця партія активно підтримувала чеченських повстанців.
Тож виходить, що ФСБ Росії сфабрикувала масові акції протесту 9 березня в Києі – для того, аби можна було потім ліквідувати членів праворадикальної УНА-УНСО? Доволі сумнівне й не зовсім продумане пояснення, яке вже вкотре засвідчує, що унсовці мислять досить простими категоріями й у всьому шукають ворога, яким для них, зрозуміло, є Росія. Але це зовсім не той випадок, коли у всьому винна Москва. Вочевидь, що не ФСБ ініціювало акції протесту – нібито лише для того, аби знешкодити активістів УНА-УНСО. Хоча нинішня українська ситуація і є вигідною для нашого північного сусіда в контексті створення союзу Росія-Білорусь-Україна...
|
|
