ОГОЛОШЕННЯ - ПОЗА МЕЖАМИ ЖАНРУ
ПРОЛОГ
один український поет (одружений, виховує дитину, громадянин України)
радить іншому вкраїнському поетові (одружений, виховує дитину,
громадянин України) застосувати формулу ще одного українського поета
(Новий Світ) “їх немає” стосовно антиукраїнських та антипоетичних
можновладців, мовляв, тоді вони не зможуть, не матимуть влади
сотати жили твоєї Музи й смоктати сили з підкрилля твого Пеґаса,
тобто вони “но пасаран”, мовляв, для опору упирям найнадійніша опора – це ігнорування ворога
ГОЛОС
потребую праведного правника (не збуя,
ні не комуняку, ані не буржуя),
щоб “гаранта” вправно притягнув за ху…
злісне хуліганство-хамство і за ху…
несусвітню хулу (а якщо без “ху-
дожеств” – за моральну шкоду,
завдану державою через тотальне ігнорування Конституції,
а найперше за злочин проти української мови, до речі, державної –
злочин проти людства
примітка: конфлікт можна “зам’яти” “полюбовно”:
присягаю титулувати дружину Почесного гуцула
Почесною українкою, його ж Самого – Почесним письменником,
аби лиш підписав Указ:
“Я, Тарган Коситнтуції, Я(!) сказав:
хунто моя краснесенька, гнівом не спалахуй!..
смір-но!. ша-бля… на голо і за мною на ху…
чєрєз хутор Міхайловскій, унтєра, –
в падмасковниє вєчєра!
Вірю в український народ”
ЕПІЛОГ
якби то “гарант” та й переймався оцінкою поета, реакція на цю мою
штучку політицьку була б гарантовано (на 99,9 плюс-мінус 0,3 %) така:
“да цей…да він… да в ньог’ да прост’ не має сов’сть,
да ж це якійсь невдах’, яком’ заради слави закартіла викаристат’ скандал,
да ж це не льдина нав’ть, у нього ж дах (показує на собі)…
карочє бажевільний, безвідпавідальн’…”
але я відповідаю реплікою українського письменника, персонажа з п’єси
одного українського письменника: “как нє сбажеволєть!”, і тут мені не бром відповідає, а рефреном – партія сонячного кларнета з космічного
оркестру: “іронія і гордість на лиці, іронія…”
Назар Багнет, поет-симпатик Комітету Кмітливих і Дотепних – за правду
|
|
