Президент став філологом року
В Україні оголошено результати першої антипремії - "Невдаха року-2000"
НОМІНАЦІЇ
Наталя ПАВЛЮКОВА
Новий рейтинговий проект “Невдаха року – 2000” визначив своїх номінантів.
Його натхненниками були експерти в галузі літератури, журналістики та політології, а номінантами та переможцями стали головним чином українські політики, діяльність яких протягом минулого року була оцінена як найгірша.
Отже, хто ж вони такі – герої чи антигерої сьогоднішнього дня? Невдахою у номінації “Юрист року” став Генеральний прокурор Михайло Потебенько, який дуже часто ставав мішенню для критики після зникнення Георгія Ґонґадзе та оприлюднення скандальних записів майора Мельниченка. Найневдалішим опонентом влади у номінації “Опозиціонер – невдаха року” експертне опитування назвало Євгена Марчука, нинішнього секретаря Ради національної безпеки та оборони.
Щоправда, в опозиції він був лише до другого туру президентських виборів 1999 року, а згодом став українським аналогом російського генерала Олександра Лєбєдя: обоє вони отримали вигідні посади після виборів президентів (відповідно, українського та російського). “Олігархом – невдахою року” став колишній голова НАК “Нафтогаз України” Ігор Бакай. Його звільнення з цієї посади стало результатом програшу у протистоянні з колишнім віце-прем’єром Юлією Тимошенко. Після цього Бакай успішно став народним депутатом, однак, схоже, фортуна йому не посміхається і досі: невдачею завершилися спроби Ігоря Бакая створити свою парламентську фракцію, а тепер над його головою нависла загроза з боку Державної податкової адміністрації: не виключено, що Бакай стане героєм нової кримінальної справи на хвилі політичної “розкрутки” нового українського політика, лідера Партії регіонів Миколи Азарова. Ще одним олігархом-невдахою, але вже у номінації “Футбольний менеджер” став народний депутат Григорій Суркіс. А головним переможцем став Леонід Кучма, проте не як президент-невдаха, а як “Філолог-невдаха року” (тут варто згадати стенограми записаних нібито його кабінетних розмов із плівок майора Мельниченка). Оксана Забужко, член організаційного комітету на прес-конференції в УНІАН сказала: “Наш Президент збагатив не лише українську лексику, а навіть мову Байрона та Шекспіра: в англомовних виданнях у транскрипціях (ненормативна лексика. – Ред.) передається bl***”.
Усі назви номінацій є подібними до назв щорічних нагороджень у “Людині року” чи “Золотій фортуні”, різниця в одному слові – невдаха. Зрештою, організатори створювали свою премію на противагу саме цим нагородам. До речі, схожі антиконкурси відбуваються і за кордоном, а деякі з них за популярністю змагаються навіть із “Оскаром” чи “Греммі”. А перший такий конкурс в Україні має специфічне значення. Політолог Микола Томенко, один із організаторів акції, пояснив це так: “Ми стомилися від цинізму та надфарсового характеру сьогоднішніх політичних премій. Наша ідея – сприяти припиненню цих нагороджень. Ми почали з того, що написали звернення до Президента про припинення діяльності програм “Людина року”, “Золота фортуна” та інших. А також про накладання мораторію на присвоєння державних нагород політичним діяч та держслужбовцям. Проте ми слабо вірили в те, що це буде зроблено, тому вирішили показати інший бік медалі”.
Переможців визначали 110 експертів, а результати підводили сім членів оргкомітету, серед яких Оксана Забужко, Володимир Рубан, Мирослава Ґонґадзе, Володимир Цибулько тощо. Наразі частина з них вважає, що окрім дипломів варто вручити ще й гарбузи, інші ж думають, що це перетворить акцію на фарс.
Зрештою, в організаторів ще є час: нагороди розсилатимуться з наступного тижня. Саме розсилатимуться, тому що жодного публічного зібрання не відбулося. Організатори пояснюють це просто: ми ж критикуємо саме те, що в нікуди йде купа грошей. В інтерв’ю “Поступу” Микола Томенко зауважив, що не відомо, чи стане премія щорічною: “Якщо всі ці нагородження не припиняться, то ми розширимо наш проект. Тому що політикам варто займатися розв’язанням політичної кризи, а не нагородженням один одного”.
|
|
