Випотрошений сейф
КЛУБ КОМІСАРА БОНЦЯ
Фірма Кенца мала у довоєнному Львові бездоганну ділову репутацію. Старий Кенц, засновник і властитель фірми, належав до старої ґенерації підприємців і ще пам’ятав часи, коли слово партнера важило більше, ніж підпис на папері.
Він іще наприкінці ХІХ століття відкрив тютюнову крамничку на пляці Галицькому. Справи пішли, тож наприкінці двадцятих він уже був власником розлогої мережі тютюнових крамниць, опікуном трьох шкіл і двох сиротинців та почесним обивателем Львова. Але сам жив скромно і ощадно, при бюрі фірми тримав дуже маленький штат.
Крім нього, тут працювали лише помічник, бухгалтер і двоє канцеляристів. Троє з них починали з ним справу. Кенц узагалі не любив жодних змін і завжди неохоче відпускав своїх людей, хіба на пенсію чи на цвинтар. Але нещодавно йому довелося оновити штат. Після довгих вагань він узяв за помічника небожа свого старого приятеля. Довелося поміняти і прибиральницю, бо стара Пирусова була геть засліпла і плутала обгортки від чоколяди з банківськими рахунками. Кенц довіряв своїм людям, але ніколи не забував про обережність.
“Покласти гроші на видкому місці – се значить навернути людей до злих вчинків”, – полюбляв твердити.
Виторг, який щоп’ятниці надходив із його крамничок, відправляли не до банку, а до бюра, що містилося в невеличкому особнячку на вулиці Абраґамовичів. Кенц за допомогою бухгалтера власноруч перелічував гроші і до понеділка ховав у старомодному, проте надійному, як танк, сейфі. Ключі від кабінету, крім нього, були лише у бухгалтера та прибиральниці, а сейф можна було відчинити лише за допомогою двох ключів, один із яких був у бухгалтера, а другий у Кенца.
По тому, як льокаль бюра мало не пограбували, Кенц вирішив підсилити старосвітську охоронну систему. Він установив простеньку сигналізацію, що спрацьовувала через півхвилини по тому, як хтось непроханий потрапляв до бюра. Понад те, винайняв нічного сторожа, котрий щодесять хвилин робив рейд по особнячку. Щоразу минаючи кабінет, сторож зазирав до нього через замкову шпару, щоб пересвідчитися, що сейф не зрушено і неушкоджено.
Але одного чорного понеділка прибиральниця Зоня, першою заявившися на роботу, виявила, що сейф зламано і випотрошено. Кенц негайно зателефонував до директора львівської поліції і попросив прислати не сяку-таку нишпорку, а самого комісара Бонця:
– Справа є вельми делікатна і загадкова, – бринів у слухавці його надтріснутий старечий голос. – Сторож твердить, жи, як завше, зазирав до шпари, і з сейфом було все гаразд аж до хвилі, коли прийшла Зоня. Не хтіло б ся підозрювати своїх людей і робити публіку на ціле місто.
Бонцьо того ранку мав справи в суді, тож вислав наперед інспектора Піскозуба. А коли таки прибув на місце, виявилося, що Піскозуб, як завше, виявив надмірну ревність і встиг арештувати цілий штат фірми.
– Іно гляньте, пане Юзьо, – кинувся інспектор назустріч Бонцьові. – Вони твердять, жи ніхто не винний. – А я гадаю, жи винні всі, особливо сторож. Аби випотрошити такий сейф, роблений ще за бабуні Австрії, тра мати принаймні годину часу. Або ключ. Тож я про всяк випадок притримав усіх.
Бонцьо уважно оглянув всі приміщення і наприкінці зазирнув до маленької темної комірчини з червоною лампою.
– А тут що таке? – спитався у вкрай засмученого Кенца.
– А то є лябораторія мого помічника, – махнув рукою старий підприємець. – Я дозволив облаштувати її в бюрі. Фотоґрафія – правдиве його покликання, а канцелярською працею він займається іно для зарібку. Гляньте-но, які ладні світлини вміє робити.
І справді, всі стіни бюра прикрашали дуже гарні світлини. Бонцьо ніби забув, для чого він сюди прибув і розпочав уважно роздивлятися знимки.
– Пане Бонцьо, – ніяково кахикнув Кенц. – А чи ви, перепрошую пана, вже когось підозрюєте?
– Не лише підозрюю, але й цілковито певний щодо винуватців грабунку...
То хто ж пограбував бюро фірми Кенца і в який спосіб?
Відповіді наступного четверга.
Відповідь на кримінальну загадку “Труп на дереві” , вміщену у “Поступі” від 8 березня: Бонцьо зателефонував до Скнилівського летовища і поцікавився, чи не зникали в них люди. Він припустив, що нещасний на дереві міг бути парашутистом-невдахою.
Л.А.
|
|
