BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX |

ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ

Новий правопис

Деколи в нас усе зводять до маразму. Уже народ має вирішувати долю нового правопису! В народу не цікавляться ані про розміри податків, ані про доцільність окремих міжнародних угод. Але правопис – це якраз те, чим можна легко відволікти увагу активних громадян, які, будучи вихованими в давніх більшовицьких традиціях, свято вірять у чудодійні властивості преси. Листи трудящих справді колись творили чудеса. Але до чого може привести ініціатива мас, ми знаємо з тридцятих років.

Ось і зараз газети рясніють листами читачів, які мають СВОЮ думку про те, яким має бути правопис. Одні спихають усі ці реформи на підступних западенців, інші на діаспору. Особливо страхає декого, що частина слів має починатися з “и”, абсолютно не орієнтуючись в тому, що оте “и” в словах “ирій, иноді” зовсім не западенське, а таки щиро східняцьке і, коли Володимир Дрозд у сімдесятих роках видав книгу під назвою “Ирій”, то мусив подолати неабиякий опір.

Навіть “Табу” вирішило причаститися до святого діла. Але ті, хто виступав у цій передачі проти нового правопису, виявляли повну некомпетентність і висовували аргументи зовсім смішні. Одна дівчина так і заявила, що то не спеціалісти, а “люди самі повинні з’ясувати, як говорити”. Інша сказала, що от ми читаємо наших класиків і там нема таких слів. Бідачка навіть не підозрює, що усі радянські видання наших класиків добряче поредаговані і скрупульозно очищені від проявів націоналізму в написанні слів. А коли майже всі мовознавці та перекладачі 20-30-тих років були розстріляні, то натомість з’явився правопис Кагановича.

Росія

Росії дуже не повезло. Вона не має ані національного гербу, ані національного прапора і змушена задовольнятися царськими символами. Росія також єдина у світі країна, яка не має національного гімну, не має жодної народної пісні, при перших звуках якої усі зривалися б на ноги, як то буває у нас, коли звучать “Заповіт”, “Боже великий, єдиний. . . “, “Боже, вислухай благання” та інші.

Цікавий факт – росіяни не мали навіть власних військових маршів. Єдиною піснею, що спонукала до руху і виконувалася колективно, була “Дубінушка”. І ось тепер, коли авторитарно затверджено старий совіцький гімн з оновленими словами Сєргєя Міхалкова, нарід поділився і одні при його звучанні встають, а інші демонстративно сидять. От тільки біда, що сидить еліта, котра знову чомусь не з народом.

Кумедно те, що це вже втретє автор “Дяді Стьопи” і віршованих оповідок про Лєніна переробляє свій текст. Удруге він це робив за часів Брєжнєва. Якщо так далі піде, то можна буде також зредагувати і всі пісні про Лєніна – Сталіна. Чого добру пропадати?

Суржик

Перемикаючи канали, інколи зупиняєшся на якомусь епізоді і остаточно переконуєшся, що суржик завойовує усе ширші терени. Творці гумористичних програм уже вочевидь не уявляють собі своїх героїв інакше, як тільки суржикомовних. Таким чином, поволі викристалізовується якась особлива субкультура – ні українська, ні російська.

Якій культурі належить серіал “Останній день буржуя”? Невідомо. Але симптоматично, що всі герої розмовляють по- московському і тільки бабусі вживають українську мову. На що натякає автор сценарію Рогоза?
На запитання кореспондента “Експресу” про розмір гонорару за сценарій він відповів: “Без коментарів. Про розміри члена і зарплати я не розповідаю”.
Мабуть, ні те, ні те його не задовольняє.

А так званий Перший національний канал хіба в тюрмі дивитися. Власне з проблемою, чи дивитися цю бздуру, чи не дивитися телєвізії взагалі зіткнулася Юлія Тимошенко. Виявляється, в тюрмах з виховною метою відключено інші канали.

Зате на Першому національному реклямують такі імперські фільми, як знятий за часів Сталіна примітивний агіт-ролик “Кутузов”. З реклямового ролика звучать слова про славу аружія рассійскава!

Та недалеко втік також телеканал “Інтер”, зокрема у своєму ставленні до подій 9 березня. Олігархів явно налякала масовість демонстрації. Влада раптом стала дивуватися з нашого національного менталітету. Стільки часу були сумирними білорусами і ось нарешті проявили себе українцями! Який жах!

Водночас вони нас намагаються налякати, мовляв, влада ще не показала сили.
Цікаво, яким чином вона збирається це робити, бо олігархи її активно до цього підштовхують. Посадивши чи вигнавши з вузів кількох студентів, можна тільки спровокувати снігову лавину, але аж ніяк не втамувати народний гнів.
Згадаймо, з чого почалися славні львівські мітинги – зі скромної заборони Адасем Мартинюком провести збори Товариства рідної мови.

Хіба не ясно, що якби не було зметено з лиця землі наметове містечко, то й подій 9 березня просто не відбулося б?

А однак такі події потрібні нам, як повітря. Завдяки їм можна врешті виявити, хто чим дихає. Наприклад, такий ось козацький гетьман Іван Білас показав нарешті себе теж вірним захисником злочинного режиму. І теж закликає навести порядок.

“Продовжують надходити листи на ім’я президента”, – повідомляє пані з Першого національного. І зачитує листа – від кого б ви думали? Від знатної доярки чи від учителів, чи від шахтаря? Ні! Від представника Бізнес-клубу “Капітал” з Бердичева! Листів, мовляв, купа, але вибрала чомусь власне цей. Бердичівський бізнесмен від щирого серця закликає Кучму діяти рішучіше і навести порядок у країні.

Як усе це нам знайоме і близьке! У 30-ті роки, правда, не бізнесмени, а трудящі закликали владу навести порядок. І навіть підказували, яким чином. Нині це роблять грошові мішки. Та це й зрозуміло – їм є що втрачати.

Губернатор під прицілом

Шо сі робе! Шо сі робе! Вже ніц святого нема для тотих репортерів!

Почалося всьо тихо-мирно. Пан Губернатор вирішив поговорити з пресою.
Спочатку дав інтерв’ю “Поступу” про політику, а вже потім – газеті “Експрес”. Ну, тим, ясна річ – про “Мерседеси”.

І скільки вже він, бідачка, пояснює, що то ж він не для себе, а для престижу області придбав – ніц не доходить! Далі го дзюґають, далі го шпіґають.

Пан губернатор каже, що купив си того “Мерса” вже тоді, як “було повністю погашено всі заборгованості перед населенням області із зарплати та інших виплат”. Ну, чи він винен, що відразу після того у вчителів почалися проблеми з платнею? І пан губернатор визнає: “Звичайно, я міг би обійтися без нього. Але якщо вже купили, то що ж тепер робити? “ Ну, не викидати ж?

Далі тоті репортери знайшли якийсь документ прокуратури, який оповідає про те, як 1995 р. пан губернатор, який тоді був президентом ВАТ “Львівагрореммашпостач” уклав си договір з голляндською фірмою про обмін ячменю на ружні шмаровидла на суму 550 тисяч долярів, а тота фірма вигнала з ячменю спирт і, замість переробки його в нас, вивезла в Молдову.

І во дивіться, кілько літ минуло, а тепер розкопали і тицяють тото під ніс.
Та ви майте совість! Та ви ся тіште, жи тото свиньство таки вивезли! А ви що – хотіли, аби наш нарід до решти спився?

Нє, тоту гідру “Експрес” тре так само приватизувати, як “За вільну” і “Молоду Галичину”. Тоді буде спокій. Тоді вже рушимо всі стрункими рядами в світле майбуття.

Але газети газетами, а є ще радіо. І там так само страшні речі ся діють. Є таке радіо “Ініціатива” 102, 5 FM. Матко моя замарстинівська, які там свиньства на нашого Татуська вповідають, які помиї виливають! А тої-во середи той баламут Ромко Чайка таке на нашого найяснішого пана губернатора навалив, жи я не годен до пам’яті прийти.

Отже, вирішили вони розвідати, де наш пан губернатор мешкають. І виявили, що недавно він збудував си скромний будиночок на штири поверхи на Крип’якевича (колишня Колгоспна). Поселився там в листопаді, ще навіть номера на будинку нема, може, навіть ще й за газ не платить, а ті гунцвоти вже нишпорять, вже винюхують.

Ну і винюхали.

“Потрапити на гостинне обійстя губернатора нам не вдалося: брама підкоряється тільки пульту. Жодні стукання чи пукання нам не допомогли”.

Ну нє! Не вірю своїм вухам! А ви що, хтіли, аби в пана губернатора фіртка ся відкривала копняком? Щоби йому сусідські кури грабали клюмби, а пси підливали півонії?

З самого досвіта той влізливий Ромцьо вже зачаївся на вуличці і вирахував, коли господар виїжджає на роботу. “Рівно за десять восьма ранку на вулиці Крип’якевича за метрів двадцять від будинку зупиняється “Мерседес” Водій по мобільному телефону повідомляє, що вже чекає. Після цього авто під’їжджає до брами. Брама розсовується і з неї виходить пан губернатор”.

А далі все відбувається, як у криміналі. Вони знаходять якогось будівельника, який в тій хаті працював, і таким чином добувають детальний плян будинку.
Може, вони того будівельника праскою припікали, може, якими елєктродами, але курчий бик всьо їм розповів, навіть намалював, де який унітаз стоїть. Ну, і зачинають обстежувати всьо, метр за метром. “Перший поверх – просторий гараж, комірка, душ, кльозет і, звичайно ж, басейн. Бо як же губернаторові та без басейну? Басейн невеликий, але оздоблений плиткою, як і підлога довкола басейну та стіни. Так звана візантійська кладка милує око. Поруч басейну – бар з дорогими напоями.

На другому поверсі міститься кухня з дорогою стінкою, ще один кльозет і велика вітальня з каміном, аби губернатор міг собі відпочити після важкого трудового дня”.

Здавалось би, й цього досить. Але ж ні! Вони піднімаються і на третій поверх.
В святая святих – спальню губернатора! “Тут стоїть розкішне ліжко, кероване пультом. Поруч зі спальнею – ванна-джакузі, кльозет і біде для пані губернаторової”.

Ну, ви чуєте? Ліжко, кероване пультом! Це їх, курча ляга, найбільше зацікавило. А яке ліжко має бути в пана губернатора, який не має вихідних?
Він працює і вдень і вночі. Розкладе мапу Львівщини на ліжку і дивиться, де ще треба яку дзюрку залатати. Так би мав бігати довкола, а так іно пультом цик-цик і во – вже має Радехів під носом. Ще раз цик-цик – і вже йому Рава-Руська з митним переходом і зі всіма курячими стегенцями під лівим боком. А як ся пані губернаторова посуне, то й Турку видно.

“Далі – вітальня з меблевою стінкою 18 століття. 3і спальні можна вийти на балкон”. А що, хіба панові губернаторові нема права послухати кайзервальдських жабок чи марцових котів? Мене то, приміром, заводить. Юльця не дасть збрехати.

“Четвертий поверх – кабінет, більярдна і ще один кльозет. Сходи, які ведуть на поверхи, гранітні. Вікна і меблі привезено з Австрії. Підвіконня також з граніту. Брама роблена на спецзамовлення за кордоном. Спокій губернатора оберігають три системи сигналізації”.

Ой, видно, мусить пан губернатор вмикнути ще й четверту систему, бо не буде вже мав спокою.

Як вияснили тоті нишпорки, будинок будувався півтора року і вартість одної лише сантехніки виносить 300 тисяч долярів. А загальна вартість кам’яниці за оцінкою спеціялістів – півтора мільйона долярів.

І вони хочуть, аби я в то повірив, коли сам губернатор в “Експресі” заявив, що “було продано будинок у Радехові, за гроші від цього продажу ми купили квартиру”. То як, повіджте мені, тота кам’яниця може стілько коштувати?
Зрештою, оформлена вона навіть не на пана губернатора, а на його батьків. При чім тут губернатор? Татунцьо з мамунцьою корову продали, кабана закололи – і вже маєш меблі
18 століття.

Колись я покепкував з постійного конкурсу читацьких запитань, що всі вони чомусь підписані ініціалами або тільки іменем. Це навіювало підозру, що запитання насправді вигадані самим ведучим. Бо й справді, важко уявити собі людину, яка б через газету намагалася вияснити, яка ріка в світі найдовша або яка гора найвища.

Незабаром після цього під запитаннями почали з’являтися повні прізвища.
Правда, всі вони були якісь такі, що, зазирнувши у телефонну книгу, виявляєш відразу із півсотні однофамільців: Кравець, Петренко, Олійник, Швець і т. д.

Підозра в тому, що ведучий і далі фантазує запитання під свої дописи, не залишала. Ну і най би. Як хлоп не годен інакше си на шпондерок заробити! Але біда в тім, що він часто “відповідає”, абсолютно не орієнтуючись в темі.
Одного разу він на повному серйозі пояснював, чому Володимир прийняв саме православну релігію, хоча насправді православ’я тоді ще не існувало.

У свіжому числі я з подивом читаю запитання від чергового “читача”: “Чому люди вірять, що розсипана сіль є ознакою сварки?”. М. А. Пилипенко. Теж, я вам скажу, цікава проблема. І як її вирішує наш енцикльопедиста?

“Давні люди споживали сире м’ясо, – пише він. – У ньому солі достатньо. А от з появою вогню, коли люди навчилися м’ясо варити (а з нього сіль випаровується), її забракло”.

Тут я замислився. Тяжко було повірити, що хтось може писати такі нісенітниці.
Вперше довелося почути, що сіль здатна випаровуватися! Особливо, знаючи, що сіль власне й добували з давніх-давен методом випаровування води. Аби не бути голослівним, зацитую перше-ліпше джерело, яке маю під рукою. Польська “Encyklopedja Powszеchna”: “У теплих приморських країнах сіль отримували завдяки випаровуванню морської води в замкнутих, мілких басейнах при березі, що зазнавали впливу сонячного тепла і вітру, який, усуваючи водяну пару, прискорював випаровування”.

Далі наш солевар намагається втішити мене тим фактом, що “наша планета має справді невичерпні запаси ПОВАРЕНОЇ солі”. І тут я вже остаточно ошелешений, бо ніколи не доводилося чути про варену сіль і чим вона відрізняється від кухонної.

А розсипана сіль є ознакою сварки, на думку того вуйка, тому що колись вона була на вагу золота. І в це теж повірити неможливо, бо чому ж тоді розсипане золото чи перець, який був теж на вагу золота, не викликав такого ж забобону?
Насправді причина в іншому – сіль вважалася священною їжею, Божим даром, так само, як і хліб. А тому розсипана сіль вважалася поганим знаком. Ціна її не мала тут жодного значення, бо, зрештою, не всюди вона була аж така дорога.

Та інше епохальне запитання, на яке відважно кинувся відповідати наш “енцикльопедиста”, звучить фантастично: “Скільки слини виділяє за добу корова порівняно з людиною?”. Василь Дудчак.

Покажіть мені цього Дудчака – потисну му ґраби!

І я намагаюсь уявити собі цього вдумливого “читача”, як він мучиться цією справді глобальною проблемою виділення слини, як він крутиться уві сні, дістає цим питанням усіх рідних і знайомих і врешті, так і не знайшовши відповіді, купує конверта і каліграфічним почерком виводить: “Дорога редакціє!. . “.

І ведучий, озброївшись мензурками, слоїками і відрами, починає вимірювати, скільки ж слини виділяє корова. Він дістає потрясаючий результат: “Корова виділяє її до 150 кг щодоби”! І відразу ж ставить резонне питання: “Для чого їй так багато?”.

Дійсно! Могла б і поділитися.

Та мало того – наш допитливий корівник підрахував, що за добу корова відкриває свого писка 30-40 тисяч разів!

Далі з унікального дослідження пана Якимця я дізнаюся, що рубець, який я все життя споживав у вигляді флячок – “це бродильний чан, де інтенсивно працюють бактерії. Лише в одному грамі його вмісту нараховується 10 мільярдів бактерій та мільйон найпростіших організмів – інфузорій”. Краще б я цього не знав. Інфузорію-туфельку ще зі школи ненавиджу.

А що ж слина? Вона, виявляється, містить вітаміни. Шкода, що не перераховано, які саме. Зате ми дізнаємося, що людина – о жах! – виділяє тільки 800 грамів слини. Як якийсь нещасний слимак! Встид! Та з такою жалюгідною кількістю далеко не розженешся, на експорт не відправиш. Зате корова! Оце скарбниця вітамінів! І всі вони отако запросто скапують в землю.

Як згадаєш собі той стан, коли в горлі деренчить, а слини бракує, то від такого марнотратства тілько шляк трафляє. І це в той час, коли з корови просто таки ллється! Може, варто збирати тото, як березовий сік?

POSTUP - ПОСТУП



ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата Поступу
·Народження українського бацьки

ПОГЛЯД
·Депутати міськради дали оцінку політичній ситуації
·Студенти вийшли на вулиці
·Лист із тюрми...

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Квитки продаватимуться без паспортів?
·Правоохоронцям допомагатимуть дружинники
·На дощову воду також потрібен господар
·КІЛЬКА СЛІВ
·Працівники "Райдуги" пікетували своє підприємство
·Страйку учителів уникнути не вдасться
·На капітальні ремонти бракує коштів

ТЕМА ПОСТУПУ
·Преса про арешт журналіста "Поступу" Дмитра Шурхала
·Ніна Карпачова: Ніякого адвоката на суді над журналістом "Поступу" не було
·Опозиція впевнена, що Львів - на її боці
·Барикади як останній аргумент
·КОМЕНТАРІ

ПОСТУП У СВІТ
·Бомбардування по своїх
·Ящур вже на континенті
·Американський суддя заблокував компенсації

ПОСТУП КОМП"ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
·Мишки нижньої і середньої цінової категорії
·Нова версія вірусу I Love You
·PC-NEWS

ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ
·ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ

КРИМІНАЛЬНИЙ ПОСТУП
·Змій виявився шизофреніком
·Оковита до добра не доводить
·Образився і... убив
·Випотрошений сейф

АРТ-ПОСТУП
·Весна у Вінниці розпочалася з авангарду!
·Слово і музика: 2х2
·Картина Кранаха знайдена через 27 років

СПОРТ-ПОСТУП
·Наші суперники вже визначилися
·"Мілан" Шевченка "вмер" останнім
·Великий Джордан може повернутися
·СПОРТ-БЛІЦ

ПОСТ-FACTUM
·КАЛЕНДАР
·Київ - великий Париж
·Чай