Слово і музика: 2х2
За що можна отримати Шевченківську премію і 50 тисяч гривень?
ЛАВРИ
Указ про присудження Національної премії України ім. Тараса Шевченка Президент України підписав 5 березня. І коли б не революційна ситуація, якою ознаменувалися цьогорічні Шевченківські дні, номінантам найвищої державної премії України у ЗМІ було б прилено куди більше уваги. Уже бодай тому, що цьогоріч їх не рясно. Усього лише чотири.
Про потужні лави митців, які поповнювали почесні списки лауреатів і про перехід кількості в якість (це колись, коли ще не винайшли законів Мерфі, був такий закон діалектики)Комітет з національної премії вирішив забути. У чому виявив не тільки подиву гідну лаконічність, а й елегантність смаку.
Розглянувши та обговоривши у двох турах 52 авторів мистецьких творів, що претендували на премію, комітет до третього туру допустив усього 29. З них і обрали лауреатів 2001 року. Це вокаліст Володимир Гришко (за тенорові партії в оперних виставах 1995-2000 р.), диригент Володимир Сіренко (за концертні програми 1995-2000 р.), прозаїк Євген Пашковський (за роман-есей “Щоденний жезл”), культуролог і філософ Мирослав Попович (за книжку “Нарис історії культури України”) . Двоє із номінантів представляють музичну царину, а інші двоє – літературну.
Отже, по спортивному нічийний рахунок вказує на гармонійну рівновагу і пристойне суддівство. І головне, що жодних тобі велетенських театральних колективів із помпезними кон’юнктурними постановками! Жодних груп скульпторів, що понатицювали в урбаністичне середовище монструазних пам’ятників чи стел! Жодних бригад архітекторів, які ощасливлювали нас совковою інфраструктурою спальних житлових масивів! Ні, годі! Баста! Тепер оцінюють творчу особистість. А їх переважно не як собак нерізаних, а таки одиниці!
Про те, які організації висували цих митців на Шевченківську премію, хто були їхні суперники в останньому турі конкурсу, як сприйняли самі лауреати цю нагороду і який резонанс їхній доробок має у суспільстві читайте в наступних числах “Поступу”.
|
|
