BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX |

ШАНОВНА РЕДАКЦІЄ!

Українська утопія

Видно, не дають пану Жулинському лаври “великого комбінатора”. Дуже вже йому кортить зробити щось велике та незвичайне, таке, щоб дух захоплювало. Не відомо, чи сам пан Микола до цього додумався, чи хтось йому порадив штурмувати мури української філології усією масою свого авторитету. Мабуть, таки сам, бо дуже вже ці зміни в “Правописі української мови” нагадують мову його рідного села... Та й звісно, аніж вчитися самому грамотно говорити українською мовою, нехай усі вчаться говорити так, як він говорить. Мовою його нововведень – “немає иншої радости для режисера як заполучити геніяльний матеріял до кіна”.

Потяг, гуртовня, склеп... Дефініція, опінія, імпреза... Чому ми повинні вживати ці запозичені й багатьом незрозумілі слова замість поїзд, оптовий склад, магазин, визначення, погляд (думка), захід? Кому вигідні полонізація і латинізація української мови, які повільно, але нахабно нав’язуються нам засобами масової інформації? Видно, тим, які хотіли б “офірувати” український народ за тридцять срібняків Речі Посполитій. Щоб, як і в старі часи, було “вшистко в пожондку”.

Як відомо, історія повторюється. Спочатку це трагедія, потім – фарс.

Будь-яку розумну ідею можна довести до абсурду. Можна законодавчо ввести на всій Україні мову одного якогось села. І переписати цією мовою твори всіх наших класиків. Утопія? Це було б смішно, якби не було так сумно. І особливо боляче, коли невігласи своїми діями піднімають на глум основу нашої національної свідомості. Недарма ж кажуть, що визначити національність людини можна за тим, якою мовою вона думає.
Я – українка. А ви?
Ніна Федорівна КУЛИК,

вчителька української мови та літератури.

Сихів – не Боярка

Взимку 1921 року Київ потребував тепла й сотні молодих комсомольців вирішили рятувати місто. Нині Сихів на околиці Львова задихається від нестачі транспорту, а розв’язання цієї проблеми не передбачається. Мабуть безглуздо порівнювати неспівмірні речі. Але затяжна епопея будівництва трамвайної колії на Сихів змушує до всіляких несусвітніх фантазій.

Пропоную два варіанти вирішення цієї проблеми:

Перший (революційний, архаїчний) – способом народної побудови, щоби кожен мешканець мікрорайону поклав “свою” шпалу в “дорогу життя”.

Другий (ринковий, сучасний) – створити при Львівському магістраті акціонерне товариство “Львівські трамвайні лінії”, у яке можна було б вкласти свої приватизаційні сертифікати; або ж організувати допомоговий фонд будівництва трамвайної колії на Сихів. Коштів у держави нема, то нехай самі мешканці зроблять внески в будівництво з тим, щоб по закінченні будівництва користуватися трамваєм з певними знижками в оплаті.

Підсвідомо, мабуть, розумію, що нема вини шановного мера міста в цій критичній ситуації. Її корені слід шукати в період інтенсивної індустріалізації Львова. І все ж доводиться визнати, що Василь Куйбіда – не Павка Корчагін.
Тарас Романюк

Так виглядає свобода слова
по-галицьки!

Коли вже й “Поступ” взявся за святу справу викриття неправди в ЗМІ (див. матеріал “Про правду і свободу слова” в N 36 за 2001 р.), то цілком доречно буде поговорити й про нього самого.

У вище згаданому матеріалі поряд з критикою інших засобів масової інформації були проспівані дифірамби “Поступу” як галицькому еталону свободи слова, який не контролюється ні олігархами, ні владою суспільної думки. Проте в мене як у давнього читача “Поступу” виникли сумніви – чи так це насправді? Дуже своєрідно розуміє свободу слова наш прославлений часопис.

Переконайтеся в цьому самі. Прошу вас разом зі мною, шановні добродії, перегорнути підшивки “Поступу”, скажімо, річної давності. Чи не ударив вам у обличчя різко-задушливий запах їдкого націоналізму, шовіністичного цькування, розпалювання міжнаціональної ворожнечі й ненависті до іншого народу, а також пропаганда своєї національної винятковості? Чи знайшли ви хоч один номер, який не прагнув би викликати у читача ворожого, негативного ставлення й думок чи то до нашого сусіда Росії, чи то до російської мови, чи то до російськомовної частини українського суспільства? Давайте подивимося, до чого призводить така “свобода слова”?

Звичними для нашого міста стали звільнення з роботи людей, які не знають української мови і які не є етнічними українцями. Далі слідувало закриття російськомовних газет і радіостанцій. Вигнання російської мови з багатьох сфер львівського життя: політики, культури, освіти, бізнесу і, навіть уявіть собі, – із звукового середовища. На побутовому рівні “свобода слова” була просто вражаючою: за російську мову в транспорті, в установах, навіть на вулиці людину могли образити, принизити, побити. Взагалі, нові господарі життя своїми кирзовими чоботами, привезеними певно з Росії, встановлювали свій порядок, при якому всім російськомовним просто не було місця. Для них не передбачалося нічого іншого, як стати ізгоями, викинутими з життя, тобто їх зробили вільними від усього.

Ця тема була під суворим табу: мовчала влада, мовчала церква і мовчить до цього часу, мовчала інтелігенція (тепер, правда, у Львові з’явився театральний спектакль, в якому образ українського націоналіста як спасителя нації піддається сумніву). Зате постійно друкувалися матеріали проти зростаючої русифікації...

Тільки постійно тримаючи себе та інших у страху перед погрозами русифікації, запустивши, як кажуть, “муху” для того, щоб, поки всі її ловитимуть, можна було би швиденько робити свою справу – звільнитися від іншомовних, а заодно вже і від інакомислячих. Саме так виглядає свобода слова по-галицьки! І, звичайно, у мене є сумніви, що цю статтю опублікують у нашому “вільному” “Поступі”.

Але думаю, що зробити це необхідно, враховуючи, що “Поступ” ще не вибачався перед своїми читачами за свою “вільну” поведінку, не каявся в помилках і гріхах своєї юності. У правовій державі не повинно бути ніяких винятків і лише тоді у нас зникнуть подвійні стандарти й брехлива подвійна мораль. Бажаю “Поступу” реального поступу в моральну сферу і дійсної свободи Слова!

З повагою, Йому КІПУР, затятий прихильник Свободи Слова.

POSTUP - ПОСТУП



ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата Поступу
·Спецкора "Поступу" Дмитра Шурхала кинули за грати на 15 діб

ПОГЛЯД
·Свобода журналістові!
·Львівські студенти оголосили масовий страйк
·Вічний революцьонер

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Новітніх остарбайтерів депортують з Німеччини
·У Стрийському парку знову з"являться лебеді
·Кожного з нас пограбували на 50 тисяч доларів
·Студенти з різних країн вивчатимуть бізнес
·КІЛЬКА СЛІВ
·Відійшла у вічність Галина Гордасевич
·Міліція Львівської залізниці має нового начальника
·Вулиці не прибиратимуть та не митимуть

НАША СТОЛИЦЯ
·АРХІВАРІУС
·Як львів"яни Михайла Горбачова вітали
·Міни сповільненої дії

ПОСТУП З КРАЮ
·Спецкореспондента "Поступу" Дмитра Шурхала запроторили за грати на 15 діб
·Закарпатці до війська не підуть
·УНА-УНСО можуть заборонити
·Леонід Кучма пішов у від...пустку
·Тимошенко можуть випустити

ПОСТУП У СВІТ
·СВІТООГЛЯД
·Мером Парижа стане гомосексуаліст?
·Святковий протест партизанів
·Найбільша в історії беатифікація
·Сербські війська увійдуть у буферну зону

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·КРАЙ
·Паризький клуб поки що невблаганний
·Продається біржа NASDAQ
·Друга спроба
·Україна "влипла" у чорний список
·СВІТ

АРТ-ПОСТУП
·АНОНС
·Холодне божевілля рок-н-рольного кохання
·Японія очима українця
·Хотіли якнайкраще, а вийшло...
·"Вдова" не так весела, як сороміцька

ЛИСТИ ДО ПОСТУПУ
·"У.Б.Н.": Нехай будуть вислухані всі голоси
·ШАНОВНА РЕДАКЦІЄ!

СПОРТ-ПОСТУП
·Важлива перемога у Донецьку
·"Карпати" "вкрали" два очки в оновленого "Металіста"
·Вейн Гретцкі повертається
·Запорізький спурт в овертаймі
·В активі українців - лише два "срібла"
·"Лаціо": прощання зі скудето
·СПОРТ-БЛІЙ

ПОСТ-FACTUM
·КАЛЕНДАР