Спецкореспондента "Поступу" Дмитра Шурхала запроторили за грати на 15 діб
РЕПРЕСІЇ
Зоряна ІЛЕНКО
Закінчення. Початок – стор.1
До речі, варто зауважити, що за фактом масових безпорядків, які мали місце у Києві вдень 9 березня, СБУ порушило кримінальну справу за ст. 71 Кримінального Кодексу України. Тепер, згідно з законодавством, до 17 березня винним повинні будуть пред’явити обвинувачення, а далі їм загрожує ув’язнення від 2 до 10 років. І немає жодних гарантій, що студентам, яких примушували підписати невідомо ким складені готові протоколи, не інкримінують вищезгадану статтю.
А тим часом опозиція може впевнено почати розмову про політичні репресії.
Сам же Президент України Леонід Кучма зробив доволі дивну заяву, якою пояснив дії міліції так: “Що це за люди?.. Я б багатьох людьми назвати не зміг... Якщо весь політичний бомонд не здатний дати оцінку всього, то його просто нема... Якщо надалі будуть такі погрози як на владу, у мене сумніву щодо цього не може бути...”
Що мав на увазі Леонід Кучма, з його слів зрозуміти важко. Єдине, що можна стверджувати з упевненістю, – навряд чи сказане можна трактувати як якийсь компроміс щодо опозиції чи можливість переговорів з опозиціонерами.
Силове протистояння дало поштовх студентському страйку, який розпочався у понеділок. Відтепер студенти ставлять конкретні вимоги, і насамперед – відставку Леоніда Кучми (про це постійно нагадують у своїх вигуках на мітингах “Кучму за ґрати – і грати, грати, грати!”). Інша вимога – усунення з посади міністра МВС України Юрія Кравченка, який дав наказ застосовувати проти опозиції силові методи.
Навряд чи протистояння опозиції з владою закінчиться масовими арештами у Києві. Цькування триватиме, якщо зважати на попередження деканів про відрахування “злісних прогульників”. Похитнулася й довіра до керівника СБУ, і не лише через масові арешти у Києві, а й завдяки “розбурханому натовпу”, як зараз влада називає події, що трапилися 9 березня. Адже багато політичних лідерів схиляються до думки, що натовп був розбурханий саме підставними працівниками спецслужб, які спровокували сутички...
P.S. Уповноважена із захисту прав людини Ніна Карпачова та народні депутати Тарас Стецьків і Тарас Чорновіл відвідали Дмитра Шурхала в ув’язненні і взяли у нього свідчення. За їхніми словами, оскільки справу розглядав лише районний суд, вони звернулися до Київського обласного суду, аби переглянути рішення суду у справі.
15 діб за х...
Арешт у Києві спеціального кореспондента “Поступу” Дмитра Шурхала, як, утім, і кількох десятків львівських студентів, не дуже дивує. Влада, поза всяким сумнівом, розпочала т.зв. “акцію залякування”, покликану збудити генетичну пам’ять галичан, які, схоже, почали забувати, що буває за відкриті виступи проти влади. Чи матиме це якісь наслідки – побачимо. Принаймні і раніше було зрозуміло, що Україна – не Югославія і півмільйона людей на вулиці столиці не вийдуть ніколи... Дивує інше. Звинувачення, за яким журналістові Дмитрові Шурхалу “впаяли” 15 діб, – “нецензурщина”. Іншими словами, використання нецензурної лексики у громадських місцях, що кваліфікується законом як “дрібне хуліганство”. Не сумніваюся, що так воно і було. Коли журналіст пробивається через натовп до полковника міліції із проханням прокоментувати масове побиття людей і отримує у відповідь удар по руках ґумовим кийком, який розбиває диктофон і зриває шкіру з пальців – важко відреагувати інакше.
Покажіть мені хоча б одного статевозрілого чоловіка у цій країні, який у подібній ситуації скаже щось на зразок: “Перепрошую, я бачу, що ви сьогодні не в дусі, тож підійду пізніше...”. Юпітерові дозволено більше. Юпітер може дозволити собі крити матом не якогось полковника – самого міністра внутрішніх справ, а той у відповідь буде з розумінням кивати. Юпітерові можна заявити на всю країну, що, мовляв, не може “колишній директор радянського заводу” позбутися звички “всыпать кому-небудь по первое число”. Особливості лексики Юпітера можуть друкуватися в Інтернеті та усіх газетах, можуть транслюватися в ефірі провідних телекомпаній світу – і не ображати моральності читачів чи глядачів... А може, все ж ображають? Може, Президент є більшою загрозою суспільній моральності, аніж журналіст, який виконував свій професійний обов’язок і якого, принаймні за його текстами, важко було запідозрити в необ’єктивності та сліпій любові до опозиції? Чому журналіст може потрапити до в’язниці, хай на 15 діб, а Президент – ні?
Олег Онисько, головний редактор
|
|
