КОМЕНТАР ПОСТУПУ
Іван Могитич, директор інституту “Укрзахідпроектреставрація”
Світова спільнота має боротися з вандалізмом. Якщо допустити дрібниці, то це переходить у вал, який важко зупинити, як у даному випадку. ЮНЕСКО має впливати на це безпосередньо. Я не знаю, як воювати з талібами, тому не можу давати рекомендацій, але знаю, що світова спадщина багато втратить, тому що ці статуї є унікальними.
Андрій Салюк, президент благодійного фонду “Збереження історично-архітектурної спадщини Львова”
Ставлення до пам’яток — це рівень культури. У нас у місті такий вандалізм, хоч і в дуже дрібних його проявах, відбувається щодня. Написи на стінах “Я люблю Олю” — чи то кодовий замок, врізаний у барокові двері. Усе це — несприйняття чогось іншого. І ще — фанатизм, релігійний чи політичний, який до цього призводить. Мені боляче дивитися на зруйнований портал львівського будинку, якому 200 років, а про ці статуї... Щось подібне було зі Сфінксом в Єгипті, але він виявився міцнішим, ніж ті, хто хотів його зруйнувати; може, і зараз станеться так само. А крім того, я маю надію, що, може, наші люди після цього почнуть інакше ставитися до наших пам’яток...
Наталка Шимін, художниця
Мені просто погано стало, коли я почула про це. Нищити — це варварство. Головна тема, яку я розвивала в своєму проекті під час цьогорічного симпозіуму “Де Ново”, — це те, що людина прагне залишити слід на землі. І для когось це означає написи на стіні чи на дереві. Я представляла фотофіксації з Личаківського цвинтаря — обписані стіни та склепи. Це паскудство. І це речі, що співмірні з руйнуванням статуй. Тут у варвара в руках була крейда, а там є зброя та ще — підтримка народу, що її я ніяк не можу збагнути. А якби зруйнувати їх пам’ятки на території іншої країни? Я думаю, світ повинен ще більш жорстко поставитися до того, що відбувається, і повинен врятувати статуї.
| 
