Нарешті відкрийте очі
Не обов"язково стріляти по пам"ятках архітектури з гармат для того, щоб вони перетворювалися на руїни. Достатньо їх... не помічати
АРХІТЕКТУРА
Зоряна ОНИШКЕВИЧ, Катерина СЛІПЧЕНКО
Наше місто є, без перебільшення, перлиною Європи. Його вулички відкривають усе нові й нові ракурси і краєвиди, які ніколи не набридають. Це – факт, що не потребує доказів. Не потребує доказів і те, що Львів поступово руйнується.
Ренесансне ліплення кришиться на голови байдужим перехожим, самі ж мешканці розбирають для своїх химерно-побутових фантазій сходи епохи модерну, заміняють автентичні брами кітчевими квіточками зі штучною патиною, нищать вітражі...І навіть ті, хто обурюється варварством талібів, очевидно, просто не помітять вирваної “з м’ясом” клямки, коли цього можна спокійно уникнути.
Людина, яка у пориві божественного натхнення створює унікальні мистецькі твори, нищить їх із диявольською жорстокістю гарматами, бомбами, байдужістю... Можливо, статуї Будди у Баміані наші нащадки бачитимуть лише на фотографіях. І цивілізація, яка допустила до цього, заслуговує на забуття. На жаль, у цьому випадку ми безсилі. Але лише від нас залежить, яким побачать Львів наші нащадки – чи сприйматимуть вони його як обшарпане провінційне містечко, чи пишатимуться одним із найгарніших міст Європи. Варто лише підняти голову і подивитися на летючого Меркурія, на Святого Юра, заплутатись поглядом у хитросплетінні маньєристичного декору каплиці Боїмів... Бо ж нищиться не лише каміння – нищаться майбутня пам’ять, майбутня гордість, майбутнє....
У Львові до наших днів збереглося понад дві тисячі пам’яток архітектури, що безпосередньо пов’язані з історією заснування та розвитку міста. Незважаючи на приємний для львів’ян факт міжнародного визнання унікальності Львова, засвідчений у 1998 році внесенням міста до списку Світової спадщини ЮНЕСКО, час від часу з’являються повідомлення про те, що у центральній історичній частині Львова, якою всі ми так пишаємося, завалився черговий будинок.
І тоді всі львів’яни з обуренням починають згадувати всю міську владу: мовляв, чим вони там займаються, чому належним чином не ведуться реставраційні відновлювальні роботи, чому ми втрачаємо те, що нам залишили у спадок наші предки. Та небагато хто з нас задумується над тим, що всі ми так чи інакше причетні до руйнування нашої гордості – нашого міста. Дуже часто пам’ятки архітектури зазнають руйнації через неусвідомлення їх цінності, ужиткове використання елементів декору. Іноді можна побачити, як до ліплення балконів прив’язують шнури для білизни. Чи інша реальність нашого життя: історичні мури, заліплені плакатами різноманітного змісту. Ми самі повинні усвідомити, що можемо робити щось корисне, аби й наші діти могли милуватися “перлиною Європи” через декілька десятків років.
Кореспондент “Поступу” зустрілася з Президентом благодійного фонду “Збереження історико-архітектурної спадщини міста Львова” Андрієм Салюком. “Ми хочемо організувати громадське слухання, – розповідає пан Салюк, – для обговорення проблеми збереження історичної спадщини. Саме громада повинна визначати ті речі, об’єкти, які ми беремося відновлювати. Слухання передбачає, що буде досягнутий якийсь консенсус напрямків діяльності, розуміння проблеми різними сторонами – громадою, представниками влади, експертами. Лише відчуваючи безпосередню причетність до проблеми, львів’яни сприятимуть збереженню міста. Не досить просто говорити – треба ремонтувати, рятувати Львів, це ми вже знаємо. Давайте для початку зберемося й, наприклад, вичистимо разом наші подвір’я. Також існує державна програма щодо залучення до громадських робіт студентської молоді та громадян, що стоять на обліку на біржі праці, і це у Львові було б дуже доброю практикою залучення краян до громадських робіт у контексті збереження історичної забудови”. Окрім того, Фонд планує провести семінар з проблем збереження кам’яного декору та ліплень, до участі в якому будуть запрошені фахівці з цілої України, німецькі, польські експерти, які мають дуже добрі досягнення, навики зі збереження каменю. На такому семінарі будуть обговорюватися проекти реставраційних робіт.
“Найближчою у часі буде фотовиставка “Місто, якого ми не хочемо помічати,” – продовжує розповідь про плани Андрій Салюк. – У Львові було дуже багато видань та виставок, в яких показувалось, який наш Львів прекрасний та унікальний. Але жодного разу не акцентувалася увага на тому, що Львів – як хворе місто – іноді потребує допомоги. Та ми зумисне уникаємо фотофіксації завалених – так званих “проблемних будинків”, що вже майже розвалилися. Це не будуть фото звалищ сміття, а навпаки: показуючи елементи декору, що нищиться, ми спробуємо ще раз нагадати, яке наше місто гарне, а також що потрібно робити, аби його врятувати. Є дуже багато цікавих і прекрасних речей, які ми через свою зайнятість просто не помічаємо”.
|
|
