Учителі мають намір звернутися до Європейського суду
Обласна влада перекидає гроші з освіти і охорони здоров"я в інші галузі
ОСВІТА
Вікторія ПРИХІД, Зоряна ТИМЧУК
Конфлікт учителів і влади, як “Поступ” і передбачав, почав набирати обертів. З минулого понеділка у львівському обласному суді вчителям почали відмовляти у задоволенні їхніх позовів. На сьогодні до львівських судів подано 9 тисяч 312 учительських позовних заяв, у яких працівники освіти вимагають виплатити їм заборговані додаткові виплати за три роки.
За словами заступника голови учительського Координаційного комітету (страйккому) Львова Андрія Соколова, відмову у розгляді цих позовів судді мотивують тим, що у бюджетах минулих років не було закладено коштів на виконання ст.57 Закону України “Про освіту”. А отже, виплачувати заборгованості немає підстав, як і розглядати позови невдоволених учителів у судах.
Андрій Соколов, який водночас є і правозахисником учителів, переконаний у протилежному. Він стверджує, що принаймні у 1999 році на виконання статті 57 було виділено додаткові кошти вчителям у розмірі 0,5 млрд. гривень. Тобто кожному працівнику освіти реально виділено з бюджету додаткових 250 гривень до зарплатні. Але жодної копійки у Львівську область, зі слів Андрія Соколова, не надійшло через те, що обласна держадміністрація прозвітувала, що заборгованостей немає і ці кошти були перерозподілені в інші області. Крім того, відомі випадки, коли цільові кошти на освіту перерозподілялися в інші галузі. Для прикладу, у серпні 1999 року голова ЛОДА Степан Сенчук підписав розпорядження за номером 863, в якому йшлося про перерахування з обласного бюджету 2,5 млн. грн., отриманих за рахунок економії у видатках на охорону здоров’я та освіту, на позики сільськгоспвиробникам усіх форм власності. І це при катастрофічній нестачі медикаментів, жалюгідному стані медичних закладів, хронічній нестачі коштів на ремонти закладів освіти.
Цікаво, що кількома днями раніше начальник обласного управління освіти Созонт Коваль розповідав журналістам, що виділених бюджетних коштів на фінансування освіти катастрофічно не вистачає, а тому влада змушена постійно відшуковувати додаткові резерви.
Уже досить тривалий час учителі Львова домагаються виконання чинного законодавства, яке гарантує належне фінансування галузі. Достатньо часу минуло від офіційного оголошення трудового спору, в якому перебувають учителі та Міністерство освіти. Але органи державного управління досі не можуть віднайти можливостей для суттєвого покращання життєвого рівня освітян.
“Ми довго чекали й сподівалися, що наша влада – міська, обласна, Кабмін – віднайдуть кошти, щоб освіта втрималася на плаву – обурюється голова страйкому Львова Ігор Шлапак. – Але складається враження, що освіту хочуть зовсім знищити, а нас із своїми проблемами випхати за кордон на заробітки. До кінця березня, коли всі райони Львова завершать трудові арбітражі та примирні комісії, ми зможемо дійсно сконцентрувати свої сили і організувати страйк. Його ми не вважаємо виходом з положення, а лише єдиною можливістю примусити наших можновладців робити щось не тільки для себе, а й для українських громадян. Бачачи, що справедливості у суді добитися неможливо, ми використовуємо своє конституційне право на страйк”.
Влада, за словами освітян, не те, що не хоче розуміти їх, а відверто погрожує. Так, голова страйккому Залізничного району Оксана Гнатишин розповіла, що і її колегам, і особисто їй погрожували звільненням. За її словами, керівники райвно Залізничного району пообіцяли, що до всіх бунтівників знайдуть “підхід”. Не мають освітяни підтримки і з боку профспілок, які за своєю суттю покликані підтримувати вимоги працюючих. Не знайшовши порозуміння, вони можуть організуватися у незалежні освітянські профспілки.
Якщо місцева практика відмов у задоволенні позовів учителям продовжуватиметься, Андрій Соколов, який є правозахисником учителів Львова, заявляє, що подаватиме заяви до Європейського суду.
|
|
