BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX |

ШАНОВНА РЕДАКЦІЄ!

Докотилися до ручки

Погляньте в історію – Україна постійно має клопіт як з державою, так і з церквою: москаль – старший брат, Росія – старша сестра, церква російська – матірна церква, цар-батюшка – наставник православної церкви і только разом ми ваші, а ви наші, і всьо наше, а вам, хохли недоумкуваті, – дуля з маком. І ще одна справа: поляки, чехи, словаки – теж слов’яни, але чомусь москаль недолюблює їх, ніби вони не брати і не сестри, а їхня католицька церква відлякує. Отож, пани наші, беріться за розум, викидайте кукіль з пшениці, єднайтеся із солідними народами і самі станете солідними.

Бо знайте, якщо рускій ще раз візьме Україну в свої червоні лапи, то нам України не видіти, будемо тоді під чужими плотами тинятися і поздихаємо як собаки. І сповняться слова нашого Тараса про те, що там де виростали, щоб так і здихали. Ми вже до того докотилися, що порозганяли наших дітей по всьому світу. Як писала одна жіночка “я закінчила два інститути для того, щоб в Італії неграмотній пані мити сходи і прати білизну”. Свою адресу не подаю.
Я житель Червонограда Г. М. П.

“Бочонок” золота
Виглядає так, що і Ви, шановний пане Юзю, стомилися боротися з кацапською мовою. Інакше – як можна пояснити, що у Львівських обсерваціях (“Поступ”, ч. 22) Ви стверджуєте, що в рекламі для “Світоча” “нема нічого кацапського, що дуже тішить”. Зовсім не тішить, бо там є “бочонок” золота, а мала би бути, очевидно, “бочечка”. Оті космополіти свідомо пхають в нашу бочку меду свою ложку дьогтю. А куди ж дивилися ті, що стояли біля цієї бочки? Мав рацію Ігор Клех, зауважуючи в статті “Галичина в темряві” (“Поступ”, ч. 18), що в Галичині “зростає кількість некваліфікованих службовців...” А, можливо, просто – неграмотних?
З повагою, М. Забурко.

Вельмишановний п. Маестро!

Репліка до матеріалу “Скільки коштує пам’ятник Тарасові Шевченку” (“Поступ”, ч. 26). Дуже добре пригадую Ваш перший проект, що експонувався, здається, в будинку архітектора. Це справді було щось гідне уваги. Але те, що стоїть у центрі міста, може бути лише пересторогою тому, аби щось подібне ніколи не повторилося, бо воно занадто далеке від мистецтва. Чи не задорого Ви оцінюєте своє “творіння?!”
І. ВІРТЕНЬ

Конкурс проектів пам’ятника коневі короля Данила

Зі всім я згідний, але є одне маленьке “але”. Один мій дуже добре знайомий скульптор, який також є конкурсантом, пояснив, що до початку конкурсу дали такі стислі терміни, що попрацювати творчо й подати щось гідне уваги не було часу і можливості. Він виставив роботу, яку зробив кілька років тому для власного задоволення, а тепер лише встиг дещо в ній удосконалити. Адже ми всі розуміємо – щоб створити справжній твір мистецтва, потрібен час і творчі муки (це ж не цвяхи забивати!). Я завжди люблю повторювати, що СССР помер, а “совітські” люди залишились. І девіз “П’ятирічку за два дні” жив, живе і ще, мабуть, довго житиме.

З повагою ЖУК Я. М., м. Львів

Генеральному прокуророві України громадянину Михайлові Потебеньку

Ми, жінки Львова, громадянки України, зібралися 24 лютого на святкування Дня героїв. Це свято зараз не відзначається на державному рівні, бо найвище керівництво нашої держави воліє відзначати “дєнь защітніка родіни”. Ви наробили вже надто багато помилок. Ви випустили з України Павла Лазаренка, а тепер обурюєтеся, скільки мільярдів долярів він украв... Ви так і не спромоглися знайти вбивць Бориса Дерев’янка, Вадима Гетьмана, Вадима Бойка та багатьох інших, розкрити таємницю загибелі Вячеслава Чорновола й Мар’яни Чорної.

Ми звертаємося до Вас з вимогою виправити дві свої помилки. По-перше, випустіть із в’язниці Юлію Тимошенко. Вона може перебувати під домашнім арештом, якщо це необхідно для слідства, але виразка шлунка, якою вона хворіє і яка загострилася від нервового стресу та тюремних умов, вимагає певного теплового режиму, дієтичного харчування і нагляду не такого лікаря, який працює в тюрмі... По-друге, вимагаємо визнати Лесю Ґонґадзе потерпілою у справі її сина. Навіть якщо т. зв. “таращанський труп” не є її сином, все одно – у матері пропав син, і поки Ви не встановите, що він живий, вона має право на статус потерпілої та пов’язані з цим права. Ми не просимо – ми вимагаємо, щоб Генеральний прокурор був не ганчір”яною лялькою, яку смикають за нитки, а охоронцем справедливості й гуманності.
Дарія Гусак, Галина Гордасевич,
Ярослава Заневчик і ще 138 присутніх.

Зміни українського правопису сьогодні не потрібні

Зауваження до статті Ірини Фаріон “Історико-психологічний аспект нашого правопису” (“Поступ”, ч.33, 27. 02. 2001р).

Теперішній правопис (точніше, його вигляд на 1991 рік без змін, які вже пробували протягнути) є в дуже доброму стані. Це продукт довголітнього розвитку. Існує проблема обмеження вжитку української мови, існує проблема антиукраїномовної політики пануючих нині в Україні прошарків, але не існує проблем правопису, крім створених штучно.

Російські більшовики розстрілювали кожного, хто говорив українською на вулицях Києва. Але вони не з”ясовували, чи ці люди були прихильниками правопису Огієнка. У часи моєї молодості, у 1950-і роки, за прилюдне вживання української мови на вулицях Києва били по морді. Уже не розстрілювали відразу ж, але били на смерть, – я дуже добре знаю з власного досвіду, бо в одному з таких випадків мені ще пощастило – їм не вдалося довести своєї справи... Але вони не питали мене, прихильником якого варіанту правопису я є. Під час репресій і голодомору жертвами були прихильники всіх версій правопису, і, якщо на те пішло, більше серед них було саме прихильників виправленої версії правопису, 1933року.

Чи цікавило це тих, які хотіли винищити український народ як націю? А що таке “прогонич”? Зроду не чув. Чи це справді має бути “болт”, тобто різьблений циліндр для гайки? І чому це “болт” мав би бути виключно продуктом мови, штучно створеної з провінційного діалекту церковнослов’янської під керівництвом деяких києво-могилянських учителів на замовлення імператорів Російської імперії?

Нагальною для української мови є потреба не в змінах правопису, а в утвердженні мови. Ніщо не сковує такою кригою українську мову, як ворожнеча до неї та саботаж прошарками, які нині панують в Україні, – російськомовними кацапами, які за своїм етнічним складом є, до речі, дуже різноманітного походження, не обов’язково російського. “Сильні ніколи не відступають”. А де ж були ті сильні, коли кацапи вбивали українського співака на вулицях Львова за звук українського слова?

Державність мови означає обов’язковість її щоденного вжитку всіма громадянами у всіх сферах суспільного життя. Це серйозна праця, а не різні там проекти перегляду правопису. Спрямуйте краще Вашу енергію на становлення української мови як державної!
Микола СЕРЕДА,
українець із Сумщини.

Шановні панове!

З вашою газетою я ознайомився через її версію в Інтернеті. Прочитавши один номер, я був прикро вражений, коли побачив, що галицька газета частує своїх читачів найдобірнішим “русько-украйонським” суржиком. Ознайомившись із ще кількома номерами, я остаточно зрозумів, що це не випадковість, а правило.
Причому деякі помилки такі, що людина, для якої українська мова – рідна, зробити їх просто не може.

Так, у статті “Майора Мельниченка “клонували”” в номері 29 (687) за 20-21 лютого 2001 року читаю: “Судіть самі: у суботу телеканал УТ-1 повідомив просто фантастичну інформацію...”

І все стає зрозуміло: статтю писав російськомовний та механічно перекладав її подумки російською. Ось у результаті механічного підставляння слів і отримуємо: замість “сообщил просто фантастическую информацию” – “повідомив просто фантастичну інформацію” (нормальною українською – “передав просто фантастичну інформацію”), а замість “как сообщил “Поступу”...” – “як повідомив “Поступу”...” (нормальною українською – “як повідомив “Поступ”...”).

На превеликий жаль, не тільки згадана вище стаття, а й уся газета у вас суржикомовна. Сподіваюся, що незабаром “Поступ” перепрофілюється з суржику на нормальну мову – українську або, у крайньому разі, російську.

З повагою, О. Білецький


POSTUP - ПОСТУП



ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата Поступу
·Нове серце
·Трагічний початок сезону "Формкли-1"

ПОГЛЯД
·Трансплантація дарує шанс на життя
·Степан Хмара боїться, що Юлію Тимошенко можуть зламати
·Краєвид на тлі наметів

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Для боржників опалювальний сезон закінчився
·Вісімнпдцять осіб госпіталізовано після ДТП
·У питтєву воду потрапили нечистоти
·В Олеську стався витік пального
·КІЛЬКА СЛІВ
·У неділю відбувся несанкціонований мітинг
·Підвищуючи тарифи, латають кишені чиновників?
·Освятили хрест на єврейському цвинтарі

НАША СТОЛИЦЯ
·АРХІВАРІУС
·Концепція розвитку Львова переростає у програму
·ЖЕКи вважають ліфти баластом?

ПОСТУП З КРАЮ
·Микола Азаров рветься у прем"єри?
·Закарпаття знову "пливе"
·Квартири конфіскують за борги
·Генпрокуратура займається рекетом?
·Десять років у чеченському полоні

ПОСТУП У СВІТ
·СВІТООГЛЯД
·Підкоп під російське посольство
·За півроку до війни
·Швейцарці не хочуть у ЄС
·Чи зупинить міністр-араб насильство?

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·КРАЙ
·Скромна велич шахових королів
·Coca-Cola i Procter&Gamble нарешті разом
·СВІТ

АРТ-ПОСТУП
·"Фердидурке" з аншлагом
·"Нова" музика у новій акції
·Звук місячного сяйва, схожий на собачу тугу

ЛИСТИ ДО ПОСТУПУ
·Повернення до "У.Б.Н."
·ШАНОВНА РЕДАКЦІЄ!

СПОРТ-ПОСТУП
·Холіфілд упав під натиском Руїса
·Йожеф Сабо недобачає...
·Чемпіон України "вмер" у Львові
·Великі перегони, великі призи
·"Реал" і "Барселона" залишилися "при своїх"
·Спорт під музику, або Мистецтво за правилами

ПОСТ-FACTUM
·КАЛЕДНАР
·Сан-Ремо: мода минула, фестиваль залишився...