BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX |

Повернення до "У.Б.Н."

Поле для художнього вимислу доволі вузьке
Несила терпіти довше те, в якому дусі виховує глядача трупа театру ім. М. Заньковецької під проводом Ф. Стригуна! Публіка аплодувала стоячи (“Народ гідний своїх театрів” – парафраз до латинського “Народ гідний своїх тиранів!”).

Пішов на виставу випадково, просто тому, що вже кілька років не був у театрі ім.Заньковецької. Попереднього разу я вийшов по десяти хвилинах на “Гетьмані Мазепі”, обурений перебільшено патетичною грою, якимось вульгарним стилем. Уже сама назва, “У. Б. Н.”, своєю претензійністю на гротеск (бо хіба ж не самобичування!) викликала сумнів, чи дійсно театр виріс майстерністю до того рівня , на якому можна з гідністю хоча б литвинів і естів звести в одне образ лицарів національної ідеї. Те, що побачив, уже від початку перевершило найгірші підозри.

Поле для художнього вимислу, для надто вільного трактування біографічного матеріалу доволі вузьке. Тим більше, що у виставі не змінено імені головного героя, дружина якого загинула під колесами вантажівки на кінцевій зупинці трамваю № 2 на вул. Личаківській. Це було вбивство, сплановане КДБ, щоб обламати крила цілому правозахисному руху. Дріб’язковий образ сварливої, крикливої баби з курячими ідеалами, який створила на бутафорському ґанку Т. Литвиненко, не має нічого спільного з дружинами й товаришками правозахисників.

Я мав щастя у житті познайомитися з п. Зиновієм у Тараса і Галі Чорноволів. Він був ніби духовний батько. Коли забрали В’ячеслава Максимовича, він, маючи своїх двох синів, допомагав не тільки Чорноволам, а й родинам інших політв’язнів. Мав у собі щось від горянина – небагатослівний, підтягнений, лицарський. Завжди був там, де треба, і тоді, коли треба. Упевнений і погідний, надійний, як повітря, він допомагав сім’ям репресованих. Зиновій був скромним виконробом опору, а крім того – поетом.

Єдиний раз ми довго розмовляли з ним, коли їхали в Демню шукати камінь і скульптора для виготовлення постаті Матері Божої для жіночого монастиря в Гошові. Це його остання велика виконробівська справа, яку він сам розпочав і до останнього дня нею опікувався. Його отруїли в Моршині – так кажуть. Ніколи й тіні зневіри не закрадалося в його душу. Як цей високий образ борця був разючо спаплюжений пасвільним фарсом “У. Б. Н.”, коли “син” виливає йому на голову горілку, а сам “герой” спалює у розпачі свою “хатину” з великим портретом В. Стуса! Коли Красівського не стало, багатьом забракло повітря.
Можливо, тому я ще не бачив таких багатолюдних похоронів на сільському цвинтарі. Здавалося, що ховають митрополита. Люди добрі, актори й режисери, молю Вас, благаю, не плямуйте їх світлої пам’яті героїв. Зійдіть зі сцени!
Вистава передає безнадію і сама є безнадійною. З повагою за складний акторський труд і зі співчуттям до затуманених очей,
Юрій ВОЛОЩАК.

Прикро, дуже прикро

Ми розчарувалися, оглянувши виставу “У. Б. Н.”! Прикро, дуже прикро, що активні учасники Руху Опору показані в п’єсі не об’єктивно, а принизливо й суперечить істині. І це болить нас, болить кожного учасника національно-визвольних змагань, кожного довголітнього політв’язня більшовицьких гулагів.

Ми твердо дотримуємося заповіді “Декалогу українського націоналіста”: “Не дозволиш нікому поганьбити ні слави, ні честі своєї нації”! Наш провід, діячі ОУН-УПА на зразок З. Красівського (він був Провідником ОУН в краю) – це високого рівня інтелектуали, еліта нації, а не “опришки”. Наші провідники, легендарні герої руху Опору, були стратегами політичної боротьби, вміли використовувати різні її форми, володіли таємницями дипломатії. І на них рівнялися члени ОУН. Ви ж показали на сцені “сокирника”, опущену людину. А це принижує не лише наших героїв, а й весь Рух Опору.

Здивувала й назва вистави. “Буржуазними” називали нас більшовицькі функціонери, щоб здеморалізувати націю. Невже для вас часи не змінилися, що ви продовжуєте далі так нас називати?.. Якщо ви бодай трохи шануєте живих і мертвих побратимів сл. п. З. Красівського, то припиніть показ цієї вистави. Подумайте, якими очима гляне на провід ОУН-УПА, на політв’язнів, на весь Рух Опору глядач на сході України! Не ганьбіть себе й нас!

Голова Львівського Крайового Братства ОУН-УПА О. Гуменюк,
Член Управи К. Хобзей
Спецзамовлення на УБН

Несвоєчасні роздуми людини, яка не дивилася і не збирається дивитися вистави...

Ми це вже проходили. Коли партія скаже “треба!”, комсомол, підгодовуваний нею, митець чи ідеологічний працівник має відповісти “слухаю!” і виконувати це замовлення. Так було 10-20 і більше літ тому. Все правильно – хто платить, той і замовляє музику. Щоправда, комуністи були чеснішими: всі знали, що замовлення на ідеологію – їхнє. А хто замовив сьогоднішню зверхність до людей, які були тими одинокими “дурнями”дон-кіхотами, які відстоювали свою гідність у боротьбі з державною каральною системою? Членів українського Опору було мало, та саме вони живили міф про те, що і наша нація має гідність.

Зрештою, саме про честь та гідність розходилося тим, хто віддав свій голос на підтримку Тараса Чорновола, а не його грошовитих супротивників. Чому? Підозрюю, це питання незрозуміле для багатьох. Мало кому відомий син славетного батька перемагає з явною перевагою. Логічно, що для того, аби такого більше не було, комусь треба було кинути тінь на членів українського Опору – З.Красівського, В.Чорновола, В.Стуса...

Найгірше те, що, як на мене, не всі з членів проекту розуміли, що вони роблять. З цього приводу хтось із древніх казав: “Це не зрада, це значно гірше – це просто помилка”. Однак, як би там не було, у виставі використано тексти мого батька – поета Василя Стуса, а сама вистава образила близьку йому людину. І я, навіть попри те, що півроку тому в силу різних причин припинив співпрацю з М.Гринишиним над цим проектом і мій виступ може бути сприйнятий в контексті враженого самолюбства, не можу мовчати. Саме тому я не торкатимуся сюжету вистави, а зосереджусь на моральності чи, точніше, аморальності “У.Б.Н.”. Адже жодне мистецтво не виправдовує образи пам’яті.

У цьому контексті вражає сама назва “У.Б.Н.” – український буржуазний націоналіст. Молодшому поколінню нагадаю, що це не науковий термін, а брудна вигадка радянської ідеологічної системи, і не одне покоління українських офіційних митців працювало над тим, аби образ українського буржуазного націоналіста набув пришелепкуватості. Я не буду тут називати прізвищ, але робота була виконана таки якісно. Про це свідчить усталений стереотип сприймання галичан як буржуазних націоналістів значною частиною жителів Сходу України. Тепер цю традицію відновлено. І мені прикро та боляче, що за цим стоять знайомі мені М.Гринишин, сестри Тельнюк, А.Батьковський. Однак це їх вибір. Свідомий чи ні – значення немає.

Повторюю, саме використання налички УБН є знаковим: той, хто звертається до нього, визнає свою духовну та ідеологічну спорідненість з Я.Галаном, Маланчуком, КДБ, НКВС та ін. Тому, що б не говорили творці цієї вистави, вона має ідеологічний підтекст: кинути тінь на все те, що нездатні зрозуміти люди, які впродовж свого життя мріють про повні єгипетські глечики та життєвий добробут, а всіляких Стусів, Красівських, Чорноволів, Григоренків та ін. вважають надокучливими ідеалістами, чесноти яких заважають їм спокійно жити.
Зрештою, цими ж поглядами керувалися й прислужники радянської каральної психіатрії: ви – Красівський, Рубан, Стус, генерал Григоренко і т.д. – заради незбагненної національної чи демократичної химери жертвуєте блискучою кар’єрою, спокійним життям, будь-яким сподіванням на здобуття реальних життєвих вигод. Але ж якби тільки це. Насправді ви є значно гіршими, адже своїми вчинками ви ставите під загрозу кар’єру і життя ваших рідних, а тому ви безвідповідальні, інфантильні, божевільні та соціально небезпечні. І вас треба лікувати. Такою була логіка психіатрів на службі в КДБ.

З.Красівський провів у божевільні не один рік. Йому було вколото стільки спецпрепаратів, що майже антинауковим видається той факт, що він вийшов звідти не лише психічно здоровою людиною, а й людиною, не озлобленою на весь білий світ,– світ, якому, аби спокійніше жилося, необхідно було навчитися не помічати З.Красівського. Пан Зенко був мудрим і добре знав, що, озлобившись, він перестане бачити і розуміти світ, адже бійниця злого погляду вихоплює з цілого лише те місце, яке треба атакувати. Він був мудрим.

Судячи з відгуків преси, реакції на виставу подружжя Калинців, тихий вихід із зали М.Мариновича (друзям Красівського творці цього дійства забули навіть показати сценарій) “мудрість” “УБН”-івського Зенона дещо інша. Дозволю собі поставити під сумнів головну тезу останніх прес-конференцій М.Гринишина та його колективу: сьогодні вони наполягають на тому, що Зенон – не прообраз Красівського. У фонді “Відродження” пан Гринишин просив гроші на виставу за мотивами листування саме З.Красівського, а не Л.Кагановича або В.Щербицького. Чи не так, пане Мирославе?

Але що режисерові до компроментації, нехай і образно-опосередкованої, живих людей, їх пам’яті, якогось там Фонду, коли йдеться про “художню правду”? Однак що то є – “правда художня”? І наскільки ця так звана правда виправдовує приниження людей, які поклали своє життя, аби в Україні бодай хтось живив ілюзію збереження народом своєї гідності?

М.Гринишин вирішив, що він вищий від якихось там дисидентів? Звісно, з точки зору здорового міщанина представники українського Опору – звичайні життєві невдахи, котрі не полишили своїм дітям ні значних рахунків у закордонних банках, ні великих маєтностей, ні значного соціального статусу... Однак хто для М.Гринишина та Ф.Стригуна – Ірина Стасів-Калинець? Якась там “екзальтована пані”, яка чомусь дозволила собі порушувати “громадський спокій” під час вистави, і яку не здали в міліцію лише з поваги до її минулого?
Припускаю, що такою ця Жінка видавалася і представникам КДБ. Однак для Василя Стуса, твори якого використано в “У.Б.Н.”, – виставі, що змусила пані Ірину кричати від болю, ця жінка зробила аж надто багато, аби будь-чиї брудні лапи торкалися її імені. У 1975, коли Василь Стус у близькому до клінічної смерті стані лежав на землі Мордовського табору, саме І.Стасів-Калинець спільно з Н.Світличною та кількома іншими товаришками по ув’язненню вдалися до різких акцій протесту з вимогою надати медичну допомогу В.Стусові. Відтак у тому числі й завдяки п. Ірині цю допомогу В.Стусові було надано. Так І.Стасів-Калинець, ризикуючи своїм, врятувала життя В.Стусові.

У 1989, коли відбувалося перепоховання В.Стуса у Києві, я просив саме пані Ірину стати на чолі оргкомітету з організації київської частини перепоховання. І це вона днями й ночами вираховувала ті кроки, які примусять владу піти на максимально можливі компроміси, а не перетворять поховання людей на криваву бійню, що сталася вже за незалежної України під час поховання патріарха Володимира. Нині члени групи “У.Б.Н.” подякували їй за все.

Кілька людей радило мені заборонити використання творів В.Стуса в цій виставі. Однак чи можна моїм рішенням перекреслити 5 років праці над текстами Стуса сестер Тельнюк? Адже, як на мене, завдяки їхній музиці твори поета стали ближчими молодшому поколінню, а дует сестер мав новий творчий поштовх до свого розвитку. Відтак у приватній розмові з ними я просив їх не використовувати більше цих текстів у виставі, й мені це було обіцяно.

Прикро, що сьогодні, коли треба щось будувати спільно, хтось, аби сказати свою правду, вважає недоцільним зважати на нюанси індивідуального болю тих, кому мали б показати сценарій та перші репетиції напередодні прем’єри, закидаючи потім друзям З.Красівського неадекватність сприймання. Вони прожили своє життя так, що мають на це моральне право.

Дмитро СТУС

POSTUP - ПОСТУП



ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата Поступу
·Нове серце
·Трагічний початок сезону "Формкли-1"

ПОГЛЯД
·Трансплантація дарує шанс на життя
·Степан Хмара боїться, що Юлію Тимошенко можуть зламати
·Краєвид на тлі наметів

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Для боржників опалювальний сезон закінчився
·Вісімнпдцять осіб госпіталізовано після ДТП
·У питтєву воду потрапили нечистоти
·В Олеську стався витік пального
·КІЛЬКА СЛІВ
·У неділю відбувся несанкціонований мітинг
·Підвищуючи тарифи, латають кишені чиновників?
·Освятили хрест на єврейському цвинтарі

НАША СТОЛИЦЯ
·АРХІВАРІУС
·Концепція розвитку Львова переростає у програму
·ЖЕКи вважають ліфти баластом?

ПОСТУП З КРАЮ
·Микола Азаров рветься у прем"єри?
·Закарпаття знову "пливе"
·Квартири конфіскують за борги
·Генпрокуратура займається рекетом?
·Десять років у чеченському полоні

ПОСТУП У СВІТ
·СВІТООГЛЯД
·Підкоп під російське посольство
·За півроку до війни
·Швейцарці не хочуть у ЄС
·Чи зупинить міністр-араб насильство?

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·КРАЙ
·Скромна велич шахових королів
·Coca-Cola i Procter&Gamble нарешті разом
·СВІТ

АРТ-ПОСТУП
·"Фердидурке" з аншлагом
·"Нова" музика у новій акції
·Звук місячного сяйва, схожий на собачу тугу

ЛИСТИ ДО ПОСТУПУ
·Повернення до "У.Б.Н."
·ШАНОВНА РЕДАКЦІЄ!

СПОРТ-ПОСТУП
·Холіфілд упав під натиском Руїса
·Йожеф Сабо недобачає...
·Чемпіон України "вмер" у Львові
·Великі перегони, великі призи
·"Реал" і "Барселона" залишилися "при своїх"
·Спорт під музику, або Мистецтво за правилами

ПОСТ-FACTUM
·КАЛЕДНАР
·Сан-Ремо: мода минула, фестиваль залишився...