BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| Головна сторінка | INDEX |

Степан Сенчук: Я сьогодні вірю Президентові!

Голова Львівської облдержадміністрації переконаний, що існуючій політичній системі нічого не загрожує, а опозицію сформували політики-невдахи

ПРЯМА МОВА

– Як ви оцінюєте нинішню ситуацію в країні?

– Це ситуація, яка сприяє дестабілізації у державі і зменшенню її іміджу ззовні.

– Це можна назвати кризою?

– Я би не сказав, що це криза. Кризою це було б, якби в цій ситуації була задіяна велика частина суспільства. Але сьогодні у цих подіях задіяні тільки політики, які колись були при владі і пішли з неї – з тої чи іншої причини. Тому це не політична криза.

– Але ж зараз одна частина політичної еліти – офіційна верхівка країни – протистоїть іншій частині – авторитетним у суспільстві політикам, які, м’яко кажучи, критично налаштовані до існуючого режиму ...

– Я так не вважаю. Я не бачу, щоби була якась велика політична еліта, яка би протистояла владі. Розумієте, у цьому протистоянні задіяні опоненти діючого Президента, обраного людьми конституційним шляхом. Вони програли рік тому. Вони напрацювали певні моменти, дії, які сьогодні викинули на суспільство. Тому я вважаю, що це боротьба, але не зовсім за правилами.

– Ця боротьба загрожує тій системі влади, частиною якої є і ви?

– Звичайно!

– Тобто, ви не виключаєте, що опозиція може перемогти?..

– Ні-ні. Коли я кажу, що система під загрозою, то маю на увазі систему економічну. Наша держава почала певний поступ і те, що зараз відбувається, не сприяє його продовженню. У суспільстві можуть виникнути певні негаразди. Але якщо говорити про систему політичну, то я не бачу для неї жодної загрози.
Я переконаний, що наші люди і наш парламент проголосують за те, що все має відбуватися конституційним шляхом. Якщо систему захочуть змінити на вулиці, то це буде революція. Я це абсолютно виключаю.

– Можливість оголошення імпічменту Президентові ви теж виключаєте?

– Існує два атрибути демократії – закон про імпічмент Президентові і закон про розпуск Верховної Ради.

– Що ви хочете цим сказати?

– Імпічмент Президентові оголошено не буде! Абсолютно ні.

– Гаразд, але ж ви не будете стверджувати, що в країні, у тому числі й на Львівщині, все спокійно. Тут, у Львові, ви є офіційним представником Президента, тож якими будуть ваші подальші дії?

– Це будуть звернення до людей. Це – поїздки в райони. Розмови з лідерами політичних партій, які сьогодні активно не включені у ці політичні події. З тими, хто залучений до цієї роботи, але сьогодні не виявляє там своєї ініціативи у вирішенні усіх цих питань вуличним шляхом. Сьогодні є здорові політичні сили, які не закликають до боротьби, а звертаються до Президента, до Верховної Ради з тим, щоби дійсно вийти з цієї ситуації, яка сьогодні склалася в державі. І я думаю, що в остаточному підсумку саме ці сили і відіграють свою важливу роль. А моя роль тут – це дотримання законності на території області.

– Степане Романовичу, скажіть, ви особисто, як людина, довіряєте Президентові? Ви не припускаєте, що записи Мельниченка є справжніми і що Кучма є справді причетний до зникнення Георгія Ґонґадзе, загибелі Чорновола і багатьох інших речей?

– Розумієте, я, як і кожна людина, не можу повністю довіряти кому б то не було. Є певні моральні засади в кожної людини, через які вона просто не може переступити. Я сьогодні маю таку позицію не тому, що Президент призначив мене на цю посаду, я сьогодні вірю Президентові і переконаний, що він не причетний до тих речей, у яких його звинувачують. У багатьох випадках зараз усе ґрунтується на емоціях, на чисто людських розмовах, де торкаються тих чи інших питань, які можна перекрутити як завгодно. Я теж якось-то, пам’ятаєте, сказав, що цього чоловіка з Тернополя, який голодував у Львові, треба вивезти, бо він не звідси, а з Тернополя, то хай там і буде. Мене також можна було перекрутити. А по великому рахунку я був правий, бо він удень голодував, а вночі – їв і, крім того, у нього виявилася тяжка венерична хвороба... Тобто не про сказані слова треба було говорити. Якщо записи достовірні, то з самого початку треба було говорити про велику проблему в нашій державі – ті, хто мали захистити Президента (його кабінет не може прослуховуватися, бо там приймаються вирішальні рішення міждержавної ваги), не змогли цього зробити...

– Степане Романовичу, от раптом завтра з’ясовується, що записи, оприлюднені Мельниченком, справжні. Що ви робитимете?

– Ну, в чому ті записи можуть бути справжні? Хіба на них Леонід Данилович прямо говорить знищити когось? Цього ніхто не оприлюднював, не записував і не доводив! Цього не було! Це має бути доведено! Є суд, урешті-решт!

– Справді, відкиньмо суто кримінальні звинувачення. Але Президент визнав, що часто послуговується ненормативною лексикою – як “колишній директор радянського заводу”. З точки зору моральності у вас не виникало бажання піти з цієї системи, аби не представляти своєю особою перед львів’янами людину, яка так думає, так висловлюється?

– Я перш за все служу державі. І я ще раз говорю – повинні бути висновки суду, щоби висувати якісь звинувачення, приймати якісь рішення. Сьогодні багато людей вийшли на вулицю, депутати, які ображені, можливо, Кучмою чи, може, не задоволені якісь їхні амбіції. Вони сьогодні просто ненавидять Кучму.

А я, коли бачу Кучму, то бачу інститут президентства, бачу голову ВРУ – бачу інститут парламентаризму, бачу прем’єр-міністра – бачу урядову інституцію. Ми сьогодні від справи Ґонґадзе перейшли до закликів про необхідність перерозподілу влади. Якщо громадянин Кучма винен, то він мусить відповідати, але ж ми сьогодні доходимо до того, що нам потрібна вже парламентська держава! Ціль опозиції чітко прослідковується – забрати владу, бо її у них сьогодні нема.

– Як ви ставитеся до того, щоб до влади в Україні нарешті прийшли політики, а не чиновники, як це є зараз? У цьому контексті яке ваше ставлення до ідеї виборності намісників?

– Нормально ставлюся. Якщо парламент прийме такий закон, то губернаторів будуть обирати. Для мене нема проблеми в цьому. Я, наприклад – не знаю, чи я політик, чи я чиновник. Як ви вважаєте, хто я?

– Тут важливо, щоби ви самі визначилися...

– Я себе вважаю керівником області. І політиком, і чиновником. Тому що інакше не може бути. Як це? Я що, повинен бути відокремлений від економіки? Як це я можу бути чистим політиком? Якщо ми говоримо про керівників міністерств, то так, це інше. А як ви собі уявляєте політика на чолі області при унітарній державі? Ви трошки інакше ставите питання, ніж я собі це уявляю. Ви кажете: політик і чиновник, а я бачу політик і керівник, а це трохи ширше поняття, аніж чиновник... Напевне...

– Останнім часом багато говорять про ймовірність вашої близької відставки і пророкують вам перехід на дипломатичну роботу. Наскільки ці чутки відповідають дійсності?

– Чого я маю під час того, що в області є позитивні показники, добрі тенденції, віддати цю пальму (в сенсі досягнення), в яку я вклав два роки своєї праці? Ні, я не маю такого бажання і таких намірів. Але це моє особисте бажання, насправді це питання вирішує Президент. Якщо він вважатиме, що я не виконую добре своєї роботи чи його доручень, то він це вирішить.

– Існує дві версії появи чуток про вашу відставку. Перша – стосунки з Михайлом Гладієм, який, фактично, залишив вас по собі на посаді голови області, погіршилися і він хоче замінити вас чи то Я. Гадзалом, чи то О. Фурдичком. Друга – Віктор Медведчук користується своїм впливом, аби це крісло міг посісти його молодший брат Сергій, який зараз очолює податкову адміністрацію Львівщини...

– Мої стосунки з Гладієм якими були, такими і залишилися – нормальними, діловими. Я працював у його команді. Звичайно, буває таке, що люди розходяться, але, в принципі, ми з ним у нормальних стосунках. Якихось серйозних проблем чи непорозумінь за ці два роки у мене з Гладієм не було. Тому я не думаю, щоб з його боку робилися якісь кроки, аби замінити мене на цій посаді. Принаймні я їх не зауважував.

Що стосується Віктора Медведчука, то я не думаю, щоб він був настільки нерозумним, щоб ставити сюди свого брата...

– До речі, що ви знаєте про ймовірне призначення Сергія Медведчука заступником голови ДПА? Кажуть також, що він може очолити Державну митну службу...

– Нічого. Я нічого не чув, мені ніхто нічого не говорив. Але людина може рости по службовій драбині і Азаров не буде запитувати мене, призначати Медведчука своїм заступником чи ні. Хоча міг би й порадитися зі мною...

– Що ви йому порадили б?

– А це вже моя справа.

– До речі, у чому полягала причина очевидного протистояння між вами і Сергієм Медведчуком? Ще кілька місяців тому ви дуже гостро критикували його як керівника ДПА області. Чи не було тут певного політичного підтексту?

– Коли керівник області критикує чи то мера, чи то керівника ДПА, це не говорить ні про що інше, як про те, що керівник області виконує свою роботу. Якщо моя критика Медведчука видалася вам надто жорсткою, то, значить, були великі проблеми, які вимагали такої критики. Політичного підтексту я в цьому не бачу і не маю його на увазі.

– Очікувалося, що на останній сесії обласної ради ви нарешті вирішите питання сумісництва, тобто залишите крісло голови облради і зосередитеся на роботі в облдержадміністрації. Але цього не сталося і багато хто пояснює це тим, що ви не впевнені, що зможете зберегти крісло намісника. Якщо Президент відправить вас у відставку, то ви зможете зберегти хоча б посаду голови облради...

– Цього не сталося, бо я цього не планував. А депутати від самого початку декларували, що хочуть бачити мене головою ради до 2002 року.

– Але ж, обіймаючи одночасно посади голови ради і голови адміністрації, ви порушуєте Конституцію...

– Я би порадив народним депутатам чітко виписувати Конституцію і тоді не буде жодних проблем. Закони повинні бути чіткі, і якщо депутати приймають їх нечіткими, то, відповідно, і виникають певні моменти...

– Тобто у Конституції є “лаз”, яким ви користуєтеся?

– Я не скористався! Я був головою ради, коли мене головою адміністрації призначив Президент. То чим я скористався? Тим, що взяв відповідальність на себе? Як я мав відмовитися від пропозиції Президента? Чудес на світі не буває!

– Київська владна верхівка уже публічно визнала, що надмірна закритість її від суспільства – помилка, яку необхідно виправляти. Ви готові бути відкритішим для людей?

– А в чому я закритий? Я відкритий з будь-якого питання – і для людей, і для преси.

– До того, що облдержадміністрація ігнорує усі акції протесту, які відбуваються під її стінами, уже всі, схоже, звикли. Але минулого вівторка туди прийшла двотисячна колона львівської молоді і вони сподівалися хоч на якусь реакцію з вашого боку...

– Хто вам сказав, що їх було дві тисячі? Стецьків говорить, що прийшло дві тисячі. А люди, які працювали і рахували, кажуть, що їх було в 10 разів менше. Ви кажете – було дві тисячі, а я стояв біля вікна і бачив – прийшло 140 студентів. Потім прийшли ще інші, але ще інші пішли. Тобто всього було десь 200-250 людей.

І чого я мав виходити до них? Я виконував свої функції. Я вів сесію. І взагалі, я не бачу для себе сенсу розмовляти з натовпом, який прийшов тебе звинувачувати, паплюжити, плювати...

– Кожен новопризначений голова облдержадміністрації одразу подає в Адміністрацію Президента прізвища кількох людей, яких би він рекомендував на цю посаду після себе – це так званий “резерв”. Назвіть прізвища, які ви зазначили у цьому списку.

– Так, такий список справді існує. Така практика існувала завжди. Ви можете подзвонити в Адміністрацію Президента і там поцікавитися цим питанням...

– Ви самі не хочете цих прізвищ називати?

– Та чому не хочу? Є там прізвища моїх заступників Ярослава Гадзала і Тараса Федака. Я подавав ще Мирона Янківа, але його там уже, напевно, замінили, коли він поїхав на роботу в Польщу.

– Все-таки, ви впевнені, що Президент не звільнить вас, адже саме із Львівщини йдуть дуже потужні антипрезидентські імпульси?

– Керівник, який посідає посаду у виконавчій гілці влади і залежить від свого керівника – це людина, яку можуть звільнити в будь-який час. Завтра я зроблю щось не те, і вже завтра я можу бути звільнений.

– А що ви можете зробити “не те” і за що вас можуть звільнити?

– А звідки я знаю? Всяке буває...

Розмовляла Тетяна НАГОРНА

POSTUP - ПОСТУП



ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата Поступу
·Вони обирають нову владу

ПОГЛЯД
·"Україна без Кучми!" обіцяє перекрити основні дороги у Львові
·У прогресуючій русифікації нашого міста винні міліціонери
·Про правду і свободу слова

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Львівські освітяни знову експериментуватимуть
·Карпати потребують міждержавного захисту
·Мистецтво дозволяє зцілювати недуги
·КІЛЬКА СЛІВ
·"Львів-ТБ" у пошуках нового директора та грошей
·Осередок Всенародного руху опинився на вулиці

ЕКСКЛЮЗИВ ПОСТУПУ
·Степан Сенчук: Я сьогодні вірю Президентові!

ПОСТУП З КРАЮ
·Юлію Тимошенко скоро вб"ють?
·США незадоволені розгромом наметів
·Опозиція з Шевченком - проти Кучми
·КОМЕНТАРІ
·КРАЄВИД

ПОСТУП У СВІТ
·СВІТООГЛЯД
·Таліби воюють з пам"ятниками на танках
·Михайлові Горбачову - 70!
·Україна захищатиме Хусейна
·Невинність за 300 тисяч марок

КРУГЛИЙ СТІЛ
·Тадеуш Івінський: Візи для українців повинні бути дешеві й багаторазові

ЗДОРОВИЙ ПОСТУП
·Лікар колекціонував... внутрішні органи
·Школа - кузня кривих хребтів?
·Як побороти депресію

ПОСТУП НАУКИ І ТЕХНОЛОГІЙ
·Рослини створюють музику
·Миша із мозком людини?
·На Червоній планеті таки існувало життя!
·Комп"ютери заговорять...
·Північна Корея - ворог Інтернету
·NASA підрізали крила

АРТ-ПОСТУП У СВІТ
·Джерелом натхнення для сонетів Шекспіра виявилася марихуана
·Гаррі Поттера заборонять?
·Злодії викрали Самсона
·Помер останній "магічний реаліст"
·Велика китайська стіна стала довшою

СПОРТ-ПОСТУП
·Фінів можуть позбавити всіх нагород
·"Срібні стріли" в гонитві за "червоним бароном"
·СПОРТ-БЛІЦ

ПОСТ-FACTUM
·КАЛЕНДАР
·Король Данило на поштовій марці